Політологічний словник
Злука УНР та ЗУНР – об’єднання двох суверенних українських держав в одну – Українську Народну Республіку (УНР). Урочистий Акт злуки (об’єднання) був проголошений Директорією 22 січня 1919 р. на Софійському майдані Києва. Йому передували попередній договір, який був укладений 1 грудня 1918 р. у Фастові між УНР і ЗУНР, а також ухвала Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. про злуку з УНР.
У попередньому договорі, який був підписаний повноважними представниками обох українських держав, було заявлено про
Об’єднання УНР та ЗУНР в одну державу внаслідок певних обставин не було доведено до кінця. Головна з них – скрутне становище, в якому незабаром опинилася Директорія та її уряд, які були змушені під натиском радянських військ залишити майже всю територію України. Серед державних діячів ЗУНР також не було одностайного прагнення до негайного повного об’єднання. На вимогу представників ЗУНР Директорія погодилась на те, щоб до скликання Всеукраїнських установчих зборів адміністративні та законодавчі функції в Західній Україні велися самостійно, а фактичне з’єднання було здійснено пізніше. Такий самий партикуляризм був поширений також на військову і зовнішньополітичну сфери.
Вкрай несприятливо склалося і зовнішньополітичне становище. Разом з наступом радянських військ на УНР зі Сходу, на Заході ЗУНР не змогла витримати натиску польської армії. Держави Антанти, які передусім прагнули до створення єдиного фронту проти більшовицької Росії і в цьому покладали великі надії на Польщу, відмовили в допомозі ЗУНР і відкрито заявили, що всі суперечки, зокрема територіальні, повинні вирішуватись на користь Польщі.
Практично ухвала Української Національної Ради від 3 січня й акт Директорії від 22 січня 1919 р. лише декларували здійснення державного об’єднання в майбутньому. До того часу встановлювався тісний державний зв’язок між двома українськими державами, близький до конфедерального, з окремими урядами і військовими силами. Ця організаційна окремішність зберігалася навіть тоді, коли територію ЗУНР було остаточно окуповано польською армією, а уряд її разом із залишками армії опинився на теренах, підконтрольних безпосередньо Директорії. Крім того, ситуація у стосунках УНР – ЗУНР загострювалася в міру дедалі більшого зосередження влади і там, і там в одних руках. Самозваний диктатор УНР С. Петлюра не бажав ділити владу з легітимним диктатором ЗУНР Є. Петрушевичем, не визнавав його “уповновласненої” посади і всіляко прагнув повністю підпорядкувати собі Галичину. Це викликало відповідну реакцію. До того ж численні поразки восени 1919 р. переслідували і ту, й іншу сторони. Спочатку Є. Петрушевич, а за ним і С. Петлюра втекли за кордон. Соборна Україна припинила своє існування.
Незважаючи на це день 22 січня 1919 р. назавжди залишиться в історії України як день Соборності України. Це був один з вирішальних і найдраматичніших моментів в історії українського народу. Злука УНР і ЗУНР – подія великого ідейного і політичного значення. День, коли відбувся Акт злуки УНР та ЗУНР, Указом Президента України від 21 січня 1999 р. був встановлений як офіційне свято, що відзначається щорічно 22 січня – День Соборності України.
Панібудьлоска В. Ф., Семко В. Л. Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №1; Красівський О. ЗУНР і Польща: політичне та воєнне протиборство (листопад 1918-1919 рр.) // Львів. – 1999; Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1996.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)