Абсолютне погіршення становища найманих працівників

Абсолютне погіршення становища найманих працівників – зниження життєвого рівня найманих працівників однієї або кількох країн упродовж певного періоду. Упродовж 90-х XX ст. життєвий рівень переважної більшості населення України знизився майже у 6 разів, а з урахуванням зменшення витрат із суспільних фондів споживання – у 10 разів. Дві основні форми А. п. с. н. п. – фізична злиденність (зниження заробітної плати нижче від рівня, необхідного для відтворення фізичних і розумових здібностей) та соціальна злиденність (помітне відставання життєвих

благ найманих працівників від досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства). Фізична злиденність мала місце в Україні впродовж 90-х – початку XXI ст. Свідченням цього є мінімальні рівні заробітної плати і пенсій, неспроможні забезпечити навіть мінімальний споживчий бюджет. Так, у перерахунку на доларовий еквівалент мінімальна заробітна плата становила в 1997 – 1998 приблизно 20 дол. на місяць, тобто менше 1 дол. на день, що, згідно з міжнародними критеріями, є ознакою злиденності. Ознакою
А. п. с. н. п. в Україні є зниження калорійності харчування з 3,5 тис. калорій 1989 до 2,5 тис. 2000, значний дефіцит білків (35 – 40%) і вітамінів (50 – 60%), що унеможливлює відтворення робочої сили нормальної якості. До пенсійного віку доживав лише кожний другий працівник. Середня тривалість життя чоловіків у 90-х скоротилася на 4,4, жінок – на 2,2 року. Кумулятивна дія цих факторів призвела до того, що кількість населення України в 90-ті XX – на початку XXI ст. (2004) зменшилася майже на 5 млн. осіб. А. п. с. н. п. має характер епізодичний і незначний у розвинених країнах. Так, у США реальна погодинна заробітна плата робітників у промисловості у 80-х щорічно знижувалась на 0,8%, у 90-х – на 0,2%.




Абсолютне погіршення становища найманих працівників