Безпека життєдіяльності
4. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ, ТРАВМАМ ТА В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
4.4. Долікарська допомога при шоку
Травматичний шок – складний патогенний процес, що виникає внаслідок важкої механічної травми, опіку і характеризується порушенням функцій життєво важливих органів та систем організму.
При комбінованих хімічно-радіаційних ушкодженнях, опіках тканин і органів травматичний шок спостерігається у 30% потерпілих.
В генезі травматичного шоку першочергову роль відіграють такі чинники:
Чинники, які сприяють розвитку шоку запізніле і неповноцінне надання долікарської допомоги, вторинна травматизація в процесі транспортування в лікарню, повторна втрата крові, переохолодження або перегрівання, фізично-емоційне перенапруження, стреси, тривале недоїдання та зневоднення організму тощо.
При пораненнях зміни виникають у підкіркових утвореннях великого мозку та в системі периферійного кровообігу (перерозподіл
Травма кишечнику призводить до інтоксикації організму, ускладнюється стан пораненого, спостерігається розлад дихання і кровообігу. Порушується функція нервової системи. Шок має дві фази: еретильну і торпедну.
Еретильна фаза шоку супроводжується збудженням, надмірною рухливістю. Мова уривчаста, погляд неспокійний, шкірний покрив блідий, іноді виникає гіперемія (різке потовиділення), пульс відхилений від норми – сповільнений або прискорений (100 пульсацій за 1 хвилину). Дихання часте, поверхневе.
Торпідна фаза шоку – фаза пригнічення. Розрізняють 4 ступеня:
I ступінь (легка форма шоку). Це результат ізольованих уражень середньої важкості та втрати 500 – 1000 мл. крові, стан помірного психічного гальмування, блідий шкірний покрив, артеріальний тиск 100 – 95 мм. рт. ст. Прогноз сприятливий.
II ступінь – середня важкість шоку, численні ушкодження тіла, втрата крові до 1000 – 1500 мл, стан важкий, хоч орієнтація і свідомість не втрачені, шкіра бліда, губи ціанотичні, психічна загальмованість, пульс – 110 – 130 пульсацій за 1 хвилину, тиск – 90 – 75 мм рт. ст., нестійкий, прогноз сприятливий при проведенні протишокової терапії.
ІІІ ступінь – важкий шок, виникає при важких ушкодженнях грудної клітки, черевної порожнини. Крововтрата – 2000 мл., стан важкий, виражена психічна загальмованість, іноді ступор. Шкіра бліда, ціанотична, пітніє, слизові оболонки сухі, гіпотермія, гіподинамія, зниження сухожильних рефлексів, розлад у роботі нирок, сечовиділення, пульс – 120-160 пульсацій за 1 хвилину, тиск – 75 мм рт. ст., дихання поверхневе, без протишокових заходів прогноз несприятливий.
VI ступінь – термітний стан (передагональний, агональний та клінічна смерть) вкрай важкий для потерпілого. Втрата свідомості, шкіра холодна, трупна, ціанотична, вкрита липким холодним потом, зіниці розширені, не реагують на світло, пульс не промацується, крайній ступінь шоку веде до клінічної смерті.
Діагностика шоку грунтується на визначенні показників, які характеризують загальний стан потерпілого. Найважливіший показник – рівень артеріального тиску. Чим він нижчий, тим глибший розлад функцій організму, його життєдіяльності. Величина крововтрати – найоб’єктивніший показник ступеня важкості шоку.
Перебіг клінічного шоку залежно від локалізації поранення чи опіку має такі особливості: проникаючі поранення черевної порожнини до 80% спричинюють шок; проникаючі поранення грудної клітки зумовлюють гемоторакс, відкритий пневмоторакс. При пораненнях і ушкодженнях тазу – кровотеча до 2,5 л. При ушкодженнях кінцівок – крововтрата до 2 л., біль, інтоксикація.
Профілактична і долікарська допомога при шоку.
Під час шоку усувають дію травмуючих чинників і чинників розвитку шоку, зупиняють кровотечу, перев’язують рани, усувають загрозу асфіксії; вводять 5-подібну трубку (повітропровід); при порушенні зовнішнього дихання в долікарську допомогу входить очищення порожнини рота і носоглотки, усунення западання язика, відновлення прохідності дихальних шляхів; при пневмотораксі накладається пов’язка; проводиться інгаляція киснем, зупинення зовнішньої кровотечі; вводяться серцево-судинні й аналектичні засоби (виконує фельдшер); здійснюється фіксація кінцівок. Ввівши повторно знеболювальні засоби, дають гарячий чай та інші напої.
У разі стихійного лиха, аварій, коли має місце масове надходження потерпілих, їх медично сортують.
В першу чергу виділяють поранених з важким ступенем шоку: 1-га, 2-га група – поранені в стані шоку 1 – 2 год., їм надають протишокову допомогу, тоді оперують; до 3-ї групи належать поранені з ознаками шоку, яких можна прооперувати трохи пізніше. В першу чергу зупиняють кровотечу, компенсують крововтрати, потім нормалізують об’єм циркулюючої крові. Гостра крововтрата (50%) веде до смерті.
Кожна велика втрата крові (зниження тиску до 80 – 70 мм рт. ст.) мусить бути негайно компенсована шляхом переливання крові у вени потерпілого (визначають групу крові, резус-фактор донора і реципієнта) можна робити інфузію плазми крові, поліглюкін тощо.
Розрідження крові при введенні кровозамінників сприяє поліпшенню капілярного кровотоку.
Крововтрата організмом до 700 мл. компенсується самостійно, за рахунок інфузії плазми крові, введення сольових багатокомпонентних розчинів. Рівень гемоглобіну має бути 65%.
При кисневому голодуванні організму проводять оксигенотерапію. При зупиненні дихання – штучне дихання “з рота до рота”. При порушенні функцій печінки і нирок вводять 500 мл. глюкози 1 раз на добу з інсуліном (1 ОД. інсуліну на 5 г глюкози).
Температура повітря в протишоковій палаті – 20 – 24°С.
Потерпілому дають гарячий чай, каву, нагріте вино, закутують ковдрою.
Синдром тривалого стискання тканин буває внаслідок землетрусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. У потерпілих поряд з переломами, опіками, може спостерігатися синдром тривалого стискання тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок. При розтрощенні і розчавлюванні тканин різко погіршується кровообіг у м’язах, виникають анемія, гіпонія тканин, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капілярів, артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові пропотіває в міжклітинний простір (об’єм циркулюючої плазми зменшується на 50%), знижується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і порушення сечовиділення.
Синдром тривалого стискання тканин характеризується трьома періодами:
1-й – ранній – набряки тканин і гострий розлад гемодинаміки, триває 1-3 доби.
2-й – проміжний період – гостра ниркова недостатність, від 5 діб до 1,5 місяців.
3-й – пізній період – гангрена, флегмони, абсцеси.
Кінцівка потерпілого набрякає, шкіра багряно-синя, іноді пухирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня, чутливість шкіри знижена або втрачена. Згущення крові. Погіршується загальний стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і блювання. Пульс – 100-120 пульсацій за 1 хв., тиск – 60 мм рт. ст. Сеча червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає загальна інтоксикація організму, спостерігається гостра ниркова недостатність, іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м’язів. Ускладнюється рухливість суглобів, пошкоджуються нервові стовбури.
Існують 4 ступені прояву синдрому стискання:
I ступінь – дуже важкий – стискання м’яких тканин або кінцівок протягом 6 – 8 год., потерпілі, як правило, гинуть через 2 – 3 доби;
II ступінь – важкий – стискання рук чи ніг протягом 4 – 7 год., потерпілі можуть загинути;
III ступінь – середньої важкості – стискання рук чи ніг до 6 год., лікування до 3 місяців;
IV ступінь – легкий – стискання рук чи ніг до 2 год. Порушення помірні. Прогноз сприятливий.
Перша медична і долікарняна допомога.
Звільнення від стискання є початком клінічного прояву синдрому стискання тканин. Коли дві кінцівки зазнали стискання (компресія) протягом 8 год., при наявності переломів обов’язкова ампутація. Накладається джгут (вище від місця стискання). Вводяться знеболюючі, антигістомічні та серцево-судинні препарати, призначаються антибіотики, проводять правцеве щеплення.
Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)