БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
ЧАСТИНА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Розділ 7.
Основи організації бухгалтерського обліку і звітності
7.2. Фінансова звітність, її склад та вимоги до неї
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.
Цим Положенням (стандартом) визначається мета, склад і принципи
Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі – підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.
Мета фінансової звітності
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
– придбання, продажу та володіння цінними паперами;
– участі в капіталі підприємства;
– оцінки якості управління;
– оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
– забезпеченості зобов’язань підприємства;
– визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
– регулювання діяльності підприємства;
– інших рішень.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Форми фінансової звітності підприємства (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.
Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.
Для суб’єктів малого підприємства і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).
Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:
– існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;
– оцінка статті може бути достовірно визначена.
До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.
Звітний період
Звітним періодом до складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.
Якісні характеристики фінансової звітності
Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.
Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.
Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:
– фінансові звіти підприємства за різні періоди;
– фінансові звіти різних підприємств.
Передумовою звітності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.
Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюється за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).
Принципи підготовки фінансової звітності
Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:
– автономність підприємства, яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
– безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
– періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
– історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
– нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду треба зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, належно від часу надходження і сплати грошей;
– повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
– послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
– обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
– превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
– єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
Розкриття інформації у фінансовій звітності
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити данні про:
– підприємство;
– дату звітності та звітний період;
– валюту звітності та одиницю її виміру;
– відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
– облікову політику підприємства та її зміни;
– консолідацію фінансових звітів;
– припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
– обмеження щодо володіння активами;
– участь у спільних підприємствах;
– виявлення помилки окремих років та пов’язані з ними коригування;
– переоцінку статей фінансових звітів;
– іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:
– назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу офісу);
– короткий опис основної діяльності підприємства;
– назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;
– середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.
Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.
У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображенні елементи звітності, та одиниця її виміру.
Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використанні для проведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.
Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
– принципів оцінки статей звітності;
– методів обліку щодо окремих статей звітності.
Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.
У примітках до фінансових звітів треба розкривати:
– облікову політику підприємства;
– інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);
– інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Фінансову звітність підписують керівник та Головний бухгалтер підприємства.
Консолідована та заведена фінансова звітність
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.
Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.
Об’єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до складу, якщо передбачено установчими документами об’єднань підприємств відповідно до законодавства.
Подання та оприлюднення фінансової звітності
Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовими колективами на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.
Відкриті акціонерні товариства, підприємства – емітенти облігації, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи – зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.
У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законом, публікує його протягом 45 днів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)