Форми безготівкових розрахунків та їх облік

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ IX.

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ, ЦІННИХ ПАПЕРІВ І РОЗРАХУНКОВО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

9. 2. Форми безготівкових розрахунків та їх облік

На підприємствах за реалізовану продукцію товари, послуги, а також за придбання матеріальних, нематеріальних та інших цінностей тощо розрахунки здійснюються як готівковими коштами, так і безготівковим способом. Основна маса розрахунків ведеться безготівковими коштами. Безготівкові розрахунки здійснюються банком на підставі договору

про розрахунково-касове обслуговування. Для організації безготівкових розрахунків підприємство відкриває в одному банку один поточний рахунок. Крім основного поточного рахунку окремі підприємства зобов’язані відкривати і спеціальні поточні рахунки. Наприклад, сільськогосподарські підприємства зобов’язані відкривати окремі рахунки для отримання дотацій за здане переробним підприємствам молоко та м’ясо у живій вазі, а також для накопичення сум ПДВ для використання на виробничі потреби. При цьому не забороняється відкриття поточних рахунків і в інших банках.

Крім поточного рахунку

у цьому ж банку можуть бути відкриті картковий і вкладний рахунки. Карткові рахунки відкриваються для обліку операцій за платіжними картками. Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відкриття рахунків у банку регламентується Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Нацбанку 12 листопада 2003 р. № 492.

Для відкриття поточного рахунку юридична особа, яка не має рахунка в цьому банку подає такі документи:

– заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

– копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;

– копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

– копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

– копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов’язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку “Додаткова інформація”.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Форми безготівкових розрахунків та порядок їх застосування визначено “Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.04 № 22. Ця Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

– меморіального ордера;

– платіжного доручення;

– платіжної вимоги-доручення;

– платіжної вимоги;

– розрахункового чека;

– акредитива.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають передбачені цією Інструкцією платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх при укладенні договорів. Меморіальні ордери використовуються лише банком для списання коштів з рахунку платника для їх перерахування на спеціальний рахунок і списання коштів зі спеціального рахунку у передбачених випадках (рішення суду, виконавчі документи, що визначені законом тощо).

Порядок заповнення платіжних інструментів визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.04 № 22, а щодо розрахункових документів у разі сплати платежів до бюджету – Порядком передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів – платників податків і зборів (обов’язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженим наказом ДПА від 01.07.02 № 301.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) необхідні реквізити.

Так, бланки розрахункових документів виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп’ютерної техніки тощо) за умови обов’язкового забезпечення наявності та схематичного розташування усіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів), згідно із зразками, наведеними у додатках до цієї Інструкції.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Розрахункові документи, в яких реквізити заповнено з порушенням вимог Інструкції, повертаються банком, що здійснив їх перевірку, без виконання. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

– у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою;

– відсутні супровідні документи, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

– порушено інші вимоги Інструкції.

Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше ніж два), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин, за один раз із використанням копіювального або самокопіювального паперу.

Якщо використання копіювального (самокопіювального) паперу неможливе, то на всіх тотожних примірниках розрахункового документа в правому верхньому куті проставляються їх порядкові номери (наприклад, 1, 2, 3 тощо).

Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору).

Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб/особи.

При підписуванні розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

Порядок заповнення реквізитів платіжних документів наведений у додатках 1 та 2 до розділу 9.

Для безготівкової оплати найбільш широко підприємства використовують платіжне доручення, за яким банк перераховує гроші одержувачу.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

– за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

– у порядку попередньої оплати;

– для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

– для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;

– в інших випадках за згодою сторін.

Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках. Доручення приймаються банком протягом 10 днів з дня їх виписки, не враховуючи дня виписки.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується).

До настання дати валютування платник може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того ж самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв’язку.

За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснювати без обмеження сумою перекази коштів:

– на ім’я окремих громадян – коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і т. п.);

– підприємствам – на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки в повній сумі.

Платіжна вимога-доручення (далі – вимога-доручення) це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

– верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

– нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена у рядку “сума до оплати літерами”.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.

З метою гарантованої прискореної доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими документами та документами на відвантаження за поставлену згідно з договором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги-доручення не враховується.

Для безготівкових розрахунків практично на всіх підприємствах використовуються чекові книжки. Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву встановленої форми в одному примірнику за підписами уповноважених осіб, яким надане право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, і з відбитком його печатки.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки чеками” балансових рахунків банку у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”.

Чеком з книжки покупець розраховується за одержаний товар, послугу. На кожен чек є корінець, на якому відображаються залишки коштів на книжці, витрати за чеком та залишок після його використання. Чек підписує одержувач товару. Продавець складає реєстр одержаних чеків і разом з чеками передає в обслуговуючий його банк, який перераховує вказану в чеках суму на його розрахунковий рахунок.

Акредитивна форма розрахунків (від латинського Асс reditivus – довірчий) – це форма безготівкових розрахунків між постачальниками і покупцями за відпущений товар, коли платіж проводить банк за місцем перебування постачальника на основі акредитиву.

Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:

– виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

– надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту.

Бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим або банком-платником.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банком-емітентом можуть відкриватись такі види акредитивів:

А) покритий – акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

Б) непокритий – акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відзивним або безвідзивним. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.

Відзивний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження про зміну умов відзивного акредитива заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива.

Виконуючий банк зобов’язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про зміну або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Частина розрахунків здійснюється з допомогою векселів. Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Законом України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.01 № 2374-III, Женевською Конвенцією від 7 червня 1930 р. про запровадження “Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі”, Положенням про операції банків з векселями, затвердженим постановою НБУ від 16.12.02 № 508 та іншими нормативними документами.

Векселі можуть видаватися лише для оплати за фактично поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Розрахунок за векселями повинен здійснюватись у грошовій формі. У господарському обігу можуть використовуватися простий і переказний векселі.

При роботі з векселями застосовуються поняття індосамент, індосація, індосант, індосат, доміціляція, трасат, трасант.

Індосамент (передача векселя) – особливий передавальний напис, що здійснюється, як правило, на зворотному боці векселя або на додатковому аркуші – алонжі, що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи.

Індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Індосамент повний містить дані про особу, на користь якої він зроблений. Індосамент бланковий не містить дані про особу, на користь якої він зроблений, або складається із одного підпису індосанта.

Індосація векселя – переуступка (дія передачі) векселя за допомогою передавальних написів.

Індосант – перший векселедержатель.

Індосат – другий і наступні векселедержателі.

Доміциляція векселя – призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставляння доміциляційної формули. При складанні векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасат під час акцепту. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції.

Трасат – особа на яку виставлено тратту (перевідний вексель), тобто той, хто повинен оплатити чек. Частіше трасатом є банк.

Трасант – векселедавець переказного векселя.

Останній час все більшого поширення набуває форма розрахунків банківськими платіжними картками. Банківські платіжні картки можуть видаватись на внесені в банк суми як в національній, так і в іноземній валюті. Якщо покупець розрахувався банківською платіжною карткою, то дебетується субрахунок 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті” чи 334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”, які закриваються у кореспонденції з рахунком грошових коштів у банку, після їх надходження на цей рахунок.

Акцептована форма розрахунків. Від латинського АссерШя – прийнятий. Акцепт – це згода (підтвердження) платника на оплату грошових і товарних документів.

Договірне списання коштів

Згідно із ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти може бути списано з рахунка клієнта банку без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках установлених між банком і клієнтом.

Фізичні та юридичні особи, що укладають між собою договори можуть передбачати у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.

Право банку на здійснення договірного списання з рахунку платника за його дорученням обумовлюється у договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.

Доручення платника банку, що його обслуговує, складається у формі розпорядження про списання коштів зі свого рахунку, яке засвідчується підписами відповідальних осіб платника та відбитком печатки, що мають відповідати зразкам підписів та відбитка печатки, заявленим у картці із зразками підписів та відбитка печатки.

Розпорядження на списання коштів має вміщувати інформацію, яка потрібна для належного виконання банком, що обслуговує платника, його доручення, зокрема:

– умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

– номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

– назву отримувача;

– номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене його право на договірне списання;

– перелік документів, що мають бути надані отримувачем банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу і подає її до банку, що обслуговує платника. У реквізиті “Призначення платежу” платіжної вимоги отримувач зазначає назву, номер і дату договору з платником, за яким передбачене право отримувача на договірне списання, а також назву і статтю закону, що передбачає договірне списання.

Платник може в будь-який час до здійснення платежу відкликати з банку, що його обслуговує, розпорядження про списання коштів зі свого рахунку.

У разі внесення в договір з отримувачем змін щодо строку сплати платник замість раніше виданого виписує нове розпорядження, яке подає до банку, що його обслуговує.

Якщо договором передбачено поетапну сплату в різні строки, то платник виписує і подає до банку окремі розпорядження на сплату кожного платежу.

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на проведення договірного списання передбачається в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі розпорядження платника договірне списання коштів з його рахунку, оформляє меморіальний ордер.

Згідно ст. 381 Цивільного кодексу України юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.

Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, господарського суду та за виконавчими написами нотаріусів.

При задоволенні претензій додержується черговість, встановлена законодавством України.

Платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів, що оформлені державними виконавцями або податковими органами і на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує їх, приймаються до виконання, якщо їх надсилає в банк платника безпосередньо державний виконавець або податковий орган.

Однією з форм безготівкових розрахунків є бартерні операції.

Крім паперової форми документів, на підставі яких ведуться розрахунки, клієнти банків можуть застосовувати систему “клієнт-банк”, яка забезпечує:

– передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

– автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце клієнта;

– автоматична архівація протоколів наприкінці дня.

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів “клієнт-банк” і оброблення його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком.

Операції про одержання та витрачання коштів з поточного рахунка в національній валюті на підставі виписок з банку та оригіналів чи копій розрахункових документів записуються в журнал-ордер № 1 за кредитом рахунка 31 та у відомість 1.2 до нього – за дебетом цього рахунка.

Аналогічно поточному рахунку ведуться рахунки 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті” та 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” і 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

Підприємства самостійно встановлюють черговість і напрямки списання коштів з власних рахунків, які здійснюються установами банків за дорученням таких підприємств, крім випадків, передбачених законами України. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями здійснюються через установи банків у порядку, встановленому НБУ згідно з Законами України.

Основні бухгалтерські проводки за операціями, пов’язаними з поточним рахунком у національній валюті, наведено в табл. 9.1.

Кошти з поточних рахунків перераховуються банками в порядку надходження доручень підприємств щодо їх перерахування в межах наявних на поточних рахунках коштів, а якщо це обумовлено договором з банком (відкривається контокорентний рахунок), то і у разі їх нестачі в обумовлених договором межах.

Таблиця 9.1.

Основні проводки, пов’язані з поточним рахунком

Господарська операція	Дебет	Кредит
Надійшов аванс від покупця	311	681
Відображено суму ПДВ до сплати в бюджет	643	641
Отримана безповоротна фінансова допомога	311	745
745	793
Сплачено до бюджету податки	641	311
Сплата сум до Пенсійного фонду	651	311
Сплата сум до Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності	652	311
Сплачено суми до Фонду соціального страхування на випадок безробіття	653	311
Сплачено суми до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві	656	311
Сплачено штрафи, пені, неустойки	948	311
Перераховано кошти постачальнику за отриманий раніше товар, продукцію, роботи, послуги	631	311
Перераховано аванс постачальнику (друга проводка робиться при отриманні податкової накладної)	371	311
641	644
Перераховано кошти на чекову книжку	313	311
Куплено акції, облігації	143,352	311
Куплено валюту	333	311
312	333

Організація розрахунків платіжними корпоративними картками

Останнім часом все більшого поширення знаходять розрахунки платіжними корпоративними картками. Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. З їх допомогою можна здійснювати розрахунки:

– за відрядження (готель, замовлення і оплата проїзних квитків, оренда автомобіля тощо);

– за куплені будь-які активи та за виконані роботи і послуги;

– за представницькими витратами (офіційні прийоми, оплата культурних програм, оплата послуг перекладачів).

Використання корпоративних карток дає змогу підприємству:

– мати цілодобовий доступ до рахунка підприємства;

– спростити роботу каси та бухгалтерії;

– зменшити операційні витрати;

– відмовитись від закупівлі валюти при закордонних відрядженнях;

– замінити чекову книжку на “електронний гаманець”;

– запровадити принцип бюджетування на підприємстві.

Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів” від 29.03.06 № 377 передбачено обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги) торговельними підприємствами з обсягом операцій із продажу товарів (надання послуг) понад 5 млн. грн. у строки з 1 липня 2007 р до 1 січня 2009 p., залежно від виду діяльності та територіального розміщення об’єктів господарювання.

Банками випускаються різні карткові продукти. Наприклад Приватбанк здійснює операції з такими картками:

– VISA & MasterCard Platinum – це картки платинового стандарту, які призначені для топ-менеджерів компанії з комплектом додаткових карт, пільг і обслуговуванням за VIP-стандартами;

– VISA Business Gold, MasterCard Gold – картки золотого класу для ключових менеджерів компанії, які підкреслюють високий статус держателя, включають додаткові послуги та мають високий ступінь безпеки і якості обслуговування;

– VISA Business, MasterCard Corporate – картки срібного класу. Вони призначені для менеджерів середньої ланки. Передбачено кредитування овердрафт, а також низку додаткових послуг: страхування, бронювання місць в готелях, замовлення білетів тощо;

– VISA Business AutoCard – спеціалізовані картки автовласників, за якими надається страховий пакет екстреної технічної допомоги, а також знижки в торгово-сервісній мережі: АЗС, СТО, автомагазини;

– Blitz Business Card, Blitz Business Electron – недорогі ексклюзивні авторські продукти Приватбанку, що не мають аналогів на ринку. Ці картки оперативні, зручні в оформленні і використанні.

Для обліку руху коштів за картками відкриваються картрахунки, на які перераховуються кошти із поточних звичайних рахунків. Послуги банку з відкриття картрахунків та оформлення корпоративних карток є звичайно платними. У той же час самі корпоративні картки залишаються у власності банку.

В організації розрахунків корпоративними картками на підприємстві можна виділити наступні етапи:

– перерахування коштів банку за відкриття картрахунку;

– перерахування коштів підприємства на відкриті картрахунки;

– перерахування коштів банку за оформлення корпоративної картки;

– отримання корпоративних карток та конвертів до них з ПІН-кодами;

– оприбуткування корпоративних карток на позабалансовому рахунку;

– організація обліку видачі та повернення корпоративних карток у бухгалтерії;

– організація обліку руху коштів за корпоративними картками.

Для організації обліку руху коштів за картрахунком вводяться на рахунку 311 субрахунки другого порядку, наприклад: 3111 – поточний рахунок, 3112 – картрахунок – неблоковані кошти, 3113 – картрахунок – блоковані кошти. Субрахунки 3112 та 3113 у банку належать до одного картрахунку.

Синтетичний облік руху коштів за картрахунком здійснюється у розділі З журналу 1 за кредитом рахунка та 4 – за дебетом. Підставами для запису у журнал є авансовий звіт особи, яка користувалась корпоративною карткою, та документи, що підтверджують витрати та зняття готівки з картрахунку. Дані авансових звітів підзвітних осіб, що користувались картрахунком мають збігатися з виписками банку. Аналітичний облік руху карток організовують на позабалансовому субрахунку 023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”.

Бухгалтерські проводки, пов’язані з корпоративними платіжними картками наведено в табл. 9.2.

Таблиця 9.2.

Відображення операцій, пов’язаних з використанням платіжних корпоративних карток

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума
Перераховані кошти банку за відкриття карткового рахунку згідно з договором	377	3111	50,00
Списані витрати після відкриття карткового рахунку	92	84	50,00
84	377	50,00
Перераховані кошти з поточного на картковий рахунок	3112	3111	6000,00
Списана банком з картрахунку плата за оформлення корпоративної картки	377	3112	30,00
Витрати з оформлення корпоративної картки списано на адміністративні витрати	92	84	30,00
84	377	30,00
Отримано платіжні картки та конверти до них з ПІН-кодами	023	30*
Видача платіжної картки підзвітній особі (видача платіжних карток та відображення встановлених лімітів витрачання коштів за ними ведеться в окремому регістрі аналітичного обліку в розрізі довірених осіб)
Сплачено платіжною карткою за проїзні документи	372	3112	120,00
Отримано підзвітною особою добові у банкоматі	372	3112	180,00
Заблокована сума на картрахунку в оплату послуг з видачі грошей через банкомат	3113	3112	1,80
Заблокована на платіжній картці сума для сплати за готель	3113	3112	450,00
Списана заблокована сума в рахунок оплати за готель	372	3113	450,00
Знята з картрахунку плата банку за отримання грошей у банкоматі	92	84	1,80
84	3113	1,80
Подано до бухгалтерії авансовий звіт із відрядження з документами, що підтверджують витрачені суми	92	84	750,00
84	372	750,00
Повернена в бухгалтерію платіжна картка (робиться запис у регістрі аналітичного обліку виданих та повернених платіжних карток)

*Вартість умовна.