Розвиток мислення і мовлення
& 52. ГОВОРІННЯ. ПИСЬМО. ТВІР-ОПОВІДАННЯ ЗА НАВЕДЕНИМ СЮЖЕТОМ
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
В. Скомаровський
ПОМІРКУЙМО
– Хто ми в світі без рідного слова?
– Запитаю, щоб чулось навкруж.
Ой, болить і пече мене знову
Глухота перекошених душ.
– Ну і що? – хтось промовить зухвало,-
Слово хліба чи сала додасть?..
Дух живий поміняти на сало –
Чи не гріх це важкий,
В. Крищенко
Проте, навіть якщо розглядати “мовне питання” під таким кутом, то додасть і хліба, й до хліба. Пригадаймо події не такої вже давньої історії. Розгромлена, поділена навпіл Німеччина, здавалося б, ніколи не підніметься, не заживе повноцінно… Минуло кілька десятків років і німецький уряд надсилав матеріальну допомогу нашим ветеранам, своїм переможцям. Про авторитет Німеччини в сучасній Європі годі й говорити. А знищена ядерними ударами Японія? Тоді, на межі зникнення, для кожного стало гаслом: “Японія над усе!”. І Японія відродилась. Та ще й як відродилась! Отже,
Сьогодні, коли ми торкнулися міжнародних подій, не оминути й такої. На різноманітних закордонних форумах російськими урядовцями неодноразово ставлять питання про утиски російської мови в Україні. Це дуже актуально. Тільки питання сформульовано неправильно. Логічніше було б образитись на те, що українські громадяни калічать російську мову, бо переважна більшість “російськомовних українців” (уявіть “англомовного німця” або “япономовного китайця”) спілкується мішаниною двох мов, так званим “суржиком”. Тобто вчіть свою мову і не псуйте нашу. Ось вам і тема для дискусії.
Відтак, щоб не викликати претензій у нашого географічного сусіда та не наражатися на міжнародні скандали, заглянемо в таблицю.
ПОРАДНИК З КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ
Що можна почути (прочитати) | Як треба говорити (писати) |
Загранична мебель -> Книжний шкаф -> Відкрий двері -> Закрий форточку -> Поверхом вище -> Не повністю відповідає -> Я тебе умоляю! -> Погрозити пальцем -> Дєтська площадка -> Як фамілія учня? -> Кафе під відкритим небом -> Пішли пішком -> Остановка коло переїзда -> Вірна відповідь -> Грає велику роль -> Використав справочні матеріали -> | Імпортні меблі. Книжкова шафа. Відчини двері. Зачини кватирку. На поверх вище. Відповідає не в повному обсязі (не зов-сім). Я тебе благаю! Посваритись пальцем. Дитячий майданчик. Як прізвище учня? Кав’ярня просто неба. Пішли пішки. Зупинка біля (коло) переїзду. Правильна відповідь. Багато важить (має чималу вагу, віді-грає велику роль). Використав довідкові матеріали |
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
І чого ви вже тільки не писали: безліч диктантів, переказів докладних і стислих, з планом і без нього, творів-описів з “елементами” і без них, заміток, розписок… Усього й не перелічити. А що це за твір-оповідання за наведеним сюжетом?
Насамперед – це робота творча. Творчість полягає в тому, що ви маєте на власний розсуд вигадати кінцівку сюжетного твору, який припиняється в кульмінаційній точці. Тобто першу частину тексту ви пишете як звичайний докладний переказ, а далі – “вмикаємо” уяву. Але для вправного виконання завдання уяви, навіть найбагатшої, буде недостатньо. Тут знадобляться ще й набуті попередньо знання про сюжет і кульмінацію, стилі й типи мовлення, будову тексту тощо.
Отже, почнемо обговорення, під час якого згадаємо (або з’ясуємо), що, власне, називається оповіданням. Ось яке визначення “оповідання” пропонує “Літературознавчий словник”: “Оповідання – невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа. Невеликі розміри оповідання вимагають нерозгалуженого, як правилу однолінійного, чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін.). Оповідання дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється оповідання від новели більш виразною композицією. Як самостійний жанр оповідання оформилось у XIX ст. З того часу й до сьогодні – це продуктивний жанр художньої літератури”. Усе зрозуміло? Для початку визначимо ключове слово: сюжет. Саме слово “сюжет” походить з французької мови, де в дослівному перекладі означає “предмет” (пригадаймо: предмет розмови, предмет оповіді тощо). У художньому творі – це події, розгортаючи які, письменник розкриває весь зміст твору.
В основі сюжету завжди лежить якийсь конфлікт, суперечність. Будова й динаміка розвитку сюжету визначається самими персонажами. У ланцюгу подій твору, тобто сюжетній лінії, умовно визначають такі частини:
А) експозиція (частина художнього твору, у якій розкриваються обставини й середовище, у якому розгортатиметься дія, її час і місце);
Б) зав’язка (частина сюжету, у якій відбувається виникнення конфлікту, перше зіткнення протидіючих сил, яке зумовлює розвиток усіх наступних подій у творі);
В) розвиток дії або перипетії (розгортання подій, загострення конфлікту, під час якого дедалі чіткіше виявляється сюжетна лінія твору);
Г) кульмінація (момент найвищого напруження в розвиткові змальованих у творі подій);
Д) розв’язка (остаточне вирішення долі героїв, повне розкриття усього змісту твору).
Виявлення цих частин художнього твору допоможе краще усвідомити задум автора, а в нашому випадку – передбачити кінцівку (хоча ваш творчий задум може бути й цікавішим!).
Кульмінація виразніша в художніх текстах, де головна увага автора зосереджена на вчинках героя, де зберігається принцип єдності дії. У невеликих за обсягом творах (новелах, оповіданнях) кульмінація зсунута ближче до розв’язки.
Проте й така теоретична підготовка ще не дасть бажаного результату. Для того щоб на “відмінно” виконати роботу, необхідно скористатися невичерпним словниковим багатством та найрізноманітнішими засобами стилістики рідної мови.
До речі, саме слово “стилістика” також походить з французької мови й у теорії літератури є розділом, який вивчає властивості поетичної мови й способи використання мовних засобів у художніх творах. Мовознавча або практична стилістика навчає, як правильно говорити й писати, домагаючись чистоти, стислості й ясності мови. Тобто усі частини мови, звороти та ін., відповідно до мети висловлювання, мають стилістичне забарвлення.
Отже, твір-оповідання за наведеним сюжетом, як різновид роботи з розвитку мовлення, полягає в поєднанні вмінь яскраво уявляти прослухане (або прочитане) й логічно мислити під час написання кінцівки художнього твору на власний розсуд та написання оповідання в цілому.
А тепер пригадаймо все, що ми вже знаємо, і спробуємо застосувати ці знання на практиці.
300. І. Уважно прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Аргументуйте власну відповідь. Виділіть кульмінацію сюжетної лінії.
БІЛА МАРА
Тільки одного разу не прийшов старий Арсен до річки. Усі рибалки, що вудили в той ранок, страх як здивувалися.
А сталося от що. Вставши, як і завжди, раненько, прихопив Арсен своє рибальське начіння та й пішов з двору. Попереду була Крута балка. Про цю балку він наслухався таких жахів, що і на старості побоювався тієї чорної прірви. То бачили в ній вовка, то чули, як там щоночі реготав пугач. Але Арсен вирішив іти: що буде, те й буде.
Місяць стояв низько. У балці панували темрява і якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік від Арсена, щось зашелестіло. Незабаром на стежку виповзло щось біле й посунуло просто на Арсена.
“Свят, свят! Біла мара!” – прошепотів старий і, раз по раз озираючись, щодуху побіг до села.
Підказка. Саме тут, на. нашу думку, відбувається кульмінація сюжетної лінії.
II. А як на вашу думку? Доведіть свою згоду чи незгоду.
Продовження за автором
Біля крайніх хат він зупинився й довго одхекувався. Тим часом надворі вже зовсім розвиднілось. “Що ж то воно за мара була?” – сказав уголос Арсен і, повагавшись, рушив до річки. Може, там нічого її не було? Проте не зробив і десяти кроків, як знову зупинився. “Мара” поволеньки повзла йому назустріч. Арсен підступив до неї кроків зо два, придивився пильненько і раптом затіпався од хриплого старечого реготу. То була газета, проткнута в кількох місцях сизими голками. А з-під неї стримів гострий їжачий писок.
“То це ти, парубоче, лякаєш діда?” – захлинаючись реготом, вимовив Арсен. їжак сердито хрюкнув, обминув старого й поволік газету до села. Слідом за ним, поклавши вудки на плече, потупцяв і Арсен. Бо яка ж тепер риболовля, як вже й сонце зійшло, а до річки ще йти та йти! (За Гр. Тютюнником)
IIІ. Знайдіть характерні художні засоби в обох частинах тексту. Що надає уривку стилістичної завершеності? Наведіть приклади з тексту.
301. І. Уважно прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Доведіть свій висновок зразками з тексту.
ЛЕВ НА БЕРЕГАХ ДЕСНИ
Диких звірів на берегах Десни водилося мало – їжак, заєць, тхір. Вовки перевелись, і навіть саме слово “вовк” вважалося вже наче дідовою лайкою: “Га, вовк би тебе з’їв”. Водилися леви, але теж дуже рідко. Один лише раз по насипу Десни пройшов був лев. Та й то, кому не розказую, ніхто віри не йме.
Поставили ми з батьком перемети в Десні й пливемо до куреня. Вода тиха, небо зоряне. І так мені хороше пливти за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторі. Дивлюсь у воду – місяць у воді сміється. “Скинься, рибо”,- думаю. Скидається риба. Гляну на небо: “Зірко, покотися!” Котиться. Пахнуть трави над водою. Я до трав: “Дайте голос, трави!” Гукають перепілки. Дивлюсь на чарівний залитий срібним світлом берег: “Явися на березі, лев!”
Появляється лев. Голова велична, кудлата грива і довгий з китицею хвіст. Іде поволі вздовж насипу над самою водою. “Тату, гляньте – лев”,- шепочу я. “Де там той лев? То ж…”
Далі батько почав пильно вдивлятися і, коли човен порівнявся з левом, батько підняв весло її гучно ляснув веслом по воді.
Ой! Лев тоді як стрибне та як рикне! Луна покотилася громом. Весь берег, кручі, лози – вся округа переповнилась трепетом. Батько трохи весла не випустив. І вже на що був хоробрий, а сидів нерухомо, аж поки нашого човника не однесло водою і не прибило до іншого берега.
На другий день казали, що, коли трапилась аварія поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця поламалася, виплигнув лев на землю. І так йому, очевидно, огидли і глядачі, й “укротителі”, й усе на світі, що глянув він навкруги, махнув на все лапою та й подався на Десну знайти собі хоч трохи відпочинку (За О. Довженком).
II. Знайдіть кульмінаційний момент сюжетної ліній. Поясніть, чому ви так вирішили. Поділіть текст на дві частини: до кульмінації і після, до розв’язки.
III. Випишіть речення, яке, на вашу думку, є кульмінаційним.
302. І. Уважно прочитайте поданий текст. Які мовні засоби викростовує автор для загострення сюжетної лінії? Відповідаючи, наведіть приклади з уривку.
ЗУСТРІЧ З ВЕДМЕДИЦЕЮ
Максим залишився десь позаду. Не далі як за п’ять кроків перед Мирославою лежала величезна ведмедиця в гнізді коло своїх ведмежат. Гнівними зеленкуватими очима дивилася вона на несподіваного гостя.
Мирослава затремтіла. Вона вирішила не зачіпати звіра, лиш боронитися в разі нападу, а тим часом дати трубою тривожний знак і закликати поміч.
Але скоро тільки вона затрубила, ведмедиця схопилася з леговища і, виючи, кинулась до неї. Мирослава вхопила обома руками ратище й наставила на звіра.
Звір, побачивши блискуче залізне вістря, зупинився. Так обидві стояли довго, не зводячи очей одна з одної. Раптом ведмедиця вхопила в передні лапи великий камінь… (За І. Франком)
В. Литвиненко. Ілюстрації до “Захара Беркута” І. Франка (1950 р.)
II. Визначте стиль і тип мовлення.
III. Дотримуючись відповідного стилю мовлення, самостійно продовжте сюжетну лінію до розв’язки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)