Географія
Фізична географія України
Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Грунти та земельні ресурси України
Грунти
Грунт – пухкий поверхневий шар земної кори, який сформувався в процесі тривалої взаємодії всіх природних компонентів і характеризується родючістю завдяки наявності органічної речовини – гумусу.
Грунти утворюються за певних умов (материнські породи, рельєф) і змінюються під впливом природних чинників і діяльності людини.
У розміщенні грунтів на території України
Дерново-підзолисті грунти сформувалися в умовах помірно вологого клімату на супісках і піщано-глинистих четвертинних відкладах, за високого рівня залягання підземних вод, під сосновими і мішаними лісами Українського Полісся.
Сірі й темно-сірі лісові грунти сформувалися в умовах помірно теплого клімату, достатнього чи недостатнього зволоження, переважно на лесах і лесоподібних суглинках, за відносно глибокого рівня залягання підземних вод, у минулому – під широколистими лісами
Чорноземи типові сформувалися в умовах помірно теплого, недостатньо вологого клімату на пухких гірських породах – лесах і лесоподібних суглинках, за відносно неглибокого рівня залягання підземних вод, у минулому – під природною рослинністю лучних степів, що була характерною для Лісостепу й північного Степу. Степова рослинність давала щорічно велику кількість рослинних залишків, грунтоутворення відбувалося під впливом активної діяльності тварин, що риють грунт, зокрема дощових черв’яків. Тепер це найбільш розорані грунти, тому тут порушені умови природного грунтоутворення й спостерігається погіршання стану чорноземів.
На півдні Причорноморської низовини в умовах посушливого клімату під розрідженою рослинністю сухих степів сформувалися каштанові грунти. Вони досить родючі, але нерідко засолені.
Буроземи – це щебенисті грунти, що сформувалися на схилах гір в умовах достатнього і надмірного зволоження, м’якої зими й прохолодного літа під деревним покривом. В Україні вони мають невелике поширення.
Коричневі грунти характерні для сухих субтропіків Південного берега Криму. Вони сформувалися в умовах вологої, порівняно теплої зими й сухого, жаркого літа під деревинно-чагарниковою рослинністю гірських схилів.
Земельні ресурси
Земельні ресурси – вид природних ресурсів суходолу; частина земельного фонду, що використовується або може бути використана для конкретних господарських цілей. На території України переважають землі сільськогосподарського призначення (понад 70 %), тобто сільськогосподарські угіддя (рис. 30). Іншу частину земель займають дороги, населені пункти, ліси тощо.
Близько 80 % сільськогосподарських угідь займають орні землі. 13 % припадає на пасовища і 5 % на сіножаті. Структура сільськогосподарських угідь має територіальні відмінності. На території Лісостепу і Степу сільськогосподарські угіддя займають 70-80 %, а в Карпатах і Поліссі їхня частка є значно нижчою.
Рис. 30. Структура земельних ресурсів України
Різні грунти мають різну опірність господарській діяльності й тому потребують захисту та меліорації. Розрізняють водну (зрошення, осушення), хімічну (внесення мінеральних добрив) і лісотехнічну меліорацію.
Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених дерново-підзолистих грунтів, зрошенні чорноземів південних і каштанових грунтів, захисті від змиву грунтів гірських схилів; хімічна – у вапнуванні кислих (наприклад торф’яних і дерново-підзолистих) і гіпсуванні солонцюватих (наприклад солонців і солончаків) грунтів. На схилах і височинах, де інтенсивно відбувається змив грунтів, потрібно проводити обробку грунтів (поперек схилу, за горизонталями рельєфу) для запобігання їх ерозії. Землі, порушені роботами з видобутку корисних копалин, треба рекультивувати, тобто зробити знову придатними для використання. В Україні мають потребу в рекультивації 190 000 га земель, які зараз є антропогенними пустелями.
Грунти України – одні з найродючіших у світі. За розораністю земель (56 %) Україна посідає одне з перших місць у світі.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)