Класифікація підприємств

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

РОЗДІЛ І

ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ТЕМА 1. ТЕОРІЇ ТА МОДЕЛІ ПІДПРИЄМСТВ

1.3. Класифікація підприємств

Достатньо повна класифікація підприємств має бути забезпечена за умови використання ознак, що наведені в табл. 1.1.

Одноосібне володіння (індивідуальна приватна фірма) – це фірма, яка належить одній особі. У ній можуть працювати найняті працівники.

Переваги одноосібного володіння:

– легкість заснування та ліквідації;

– особистий контроль за фірмою, повна свобода дії

– можливість одержувати задоволення, працюючи на самого себе;

– податкові пільги;

– конфіденційність (плани, звіти, стратегії, клієнтура, ноу-хау та ін.);

– можливість індивідуально присвоювати увесь прибуток.

Таблиця 1.1

МІЖНАРОДНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

Недоліки одноосібного володіння:

– необмежена відповідальність власника;

– обмеженість фінансових ресурсів;

– труднощі при спробі одержати кредит під низькі відсотки;

– недостатність менеджерських здібностей, кваліфікацій, практичних навичок;

– строк функціонування одноосібного володіння залежить від волі, рішення однієї особи (власника) або тривалості його життя.

Товариство (партнерство) – це узаконене добровільне об’єднання двох або більш осіб, які виступають як співвласники фірми та здійснюють управління нею з метою одержання прибутку.

Переваги товариства:

– простота створення;

– можливість об’єднати практичні навички і здібності, матеріальні ресурси для ведення спільного бізнесу;

– розширення джерел фінансування і кредитування;

– право юридичної особи;

– можливість розгорнути більш перспективну справу;

– податкові пільги;

– можливість продовжувати бізнес незалежно від зміни власників.

Недоліки товариства:

– необмежена відповідальність головних партнерів (засновників);

– імовірність особистих конфліктів між партнерами (членами фірми);

– недостатньо чітке розмежування відповідальності партнерів в управлінні;

– потенційна загроза конкуренції між найнятими робітниками за статус партнера.

Об’єднання підприємств – здійснюється, як правило, на добровільних засадах та передбачає об’єднання виробничої, комерційної або іншої діяльності.

Переваги об’єднання підприємств:

– розширення капіталу, матеріальної бази, джерел постачання сировини, матеріалів або готової продукції;

– можливість зниження витрат виробництва;

– підвищення конкурентоспроможності;

– одержання “менеджерського таланту” іншого підприємства;

– розширення ринку;

– зниження ступеня господарського ризику;

– можливості більш раціональних капіталовкладень;

– об’єднання фінансових ресурсів на науково-дослідні роботи та подальший розвиток;

– можливості більш раціонального продажу та розподілу продукції;

– придбання цінних промислових ноу-хау, репутації торгової марки іншого підприємства.

Недоліки об’єднання підприємств:

– втрата гнучкості;

– ускладнення організаційної структури;

– можливості втрати торгової марки, назви підприємства, репутації, клієнтури, виробничих секретів;

– імовірність конфліктів та суперечностей у внутрішній структурі створюваного об’єднання;

– можливості тимчасового припинення виробничого процесу.

В Україні залежно від форм власності можуть діяти підприємства таких видів (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Класифікація підприємств залежно від форм власності

Індивідуальне підприємство – це підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці.

Сімейне підприємство – це підприємство, засноване на власності та праці громадян України – членів однієї сім’ї, які проживають разом.

Особливості сімейного підприємства:

– учасники несуть відповідальність усім капіталом та особистим майном;

– не виникає проблем з розподілом прибутку;

– можливість використання кооперації праці, поєднання різних професій у веденні бізнесу;

– повна довіра в стосунках між учасниками сімейного підприємства, гарантія забезпечення конфіденційності інформації;

– готовність працювати напружено з тривалим робочим часом;

– можливості одержати спадкоємцям “сімейних секретів” у технології виготовлення продукції.

Приватне підприємство – це підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили.

Колективне підприємство – це підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативну, іншого статутного товариства, громадськості та релігійної організації.

Державне комунальне підприємство – це підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Державне підприємство – це підприємство, засноване на загально-державній власності.

Спільне підприємство – це підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності).

Серед замовників спільного підприємства можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав.

Іноземне підприємство – це підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян інших держав.

Господарські товариства – це підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Права та обов’язки учасників господарського товариства

Права:

– участь в управлінні справами товариства;

– участь у розподілі прибутку товариства та одержання його частки (дивідендів);

– одержувати інформацію про діяльність товариства, ознайомитися з його документацією (річні баланси, звіти, протоколи зборів та ін.);

– вийти в установленому порядку з товариства;

– інші права.

Обов’язки:

– додержуватись установчих документів і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

– вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі та порядку, передбаченими установчими документами;

– не розголошувати комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність товариства;

– інші обов’язки.

Загальні особливості господарських товариств:

– є юридичними особами;

– можуть набувати майнових та немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді від свого імені;

– засновниками та учасниками товариств можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав;

– можуть відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках, укладати угоди після їхньої реєстрації;

– мають право створювати на території України та за її межами філії, дочірні підприємства;

– є власниками майна засновників, виробленої продукції, одержаних доходів;

– мають право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду;

– створюється резервний (страховий) фонд у розмірі не менше ніж 25 % статутного фонду.

Вкладами засновників та учасників господарського товариства можуть бути:

– грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті;

– будинки, споруди, обладнання;

– готова продукція;

– інші матеріальні цінності;

– цінні папери;

– інтелектуальні ресурси (ноу-хау, право на інтелектуальну власність);

– майнові права;

– інші вклади.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти та кошти, одержані в кредит та під заставу.

Види господарських товариств в Україні:

– акціонерне товариство;

– товариство з обмеженою відповідальністю;

– товариство з додатковою відповідальністю;

– повне товариство;

– командитне товариство;

– довірче товариство.

Акціонерне товариство – це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Види акціонерних товариств: відкрите акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство.

Відкрите акціонерне товариство – це акціонерне товариство, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої передплати та купівлі – продажу на біржах.

Закрите акціонерне товариство – це акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купуватися та продаватися на біржі.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні:

– повідомити про наміри створити акціонерне товариство;

– здійснити передплату на акції;

– провести установчі збори;

– здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Особливості створення відкритого акціонерного товариства:

– відкрита підписка на акції організовується засновниками;

– засновники зобов’язані бути власниками акції на суму не менше ніж 25 % статутного фонду;

– строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців;

– акціонерне товариство вважається заснованим, якщо вдалося охопити передплатою не менше як 60 % акцій;

Відомості для публікації повідомлення про створення акціонерного товариства шляхом відкритої передплати:

– фірмове найменування акціонерного товариства;

– предмет, цілі та строки його діяльності;

– склад засновників;

– дата проведення установчих зборів;

– розмір статутного фонду;

– номінальна вартість акцій, їхня кількість та види;

– переваги і пільги засновників;

– місце проведення підписки, початковий та кінцевий строк передплати на акції;

– найменування банківської установи та номер рахунка, на який мають бути внесені внески.

У закритому акціонерному товаристві засновники повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше як 50 % номінальної вартості акцій.

Рішення про створення акціонерного товариства, затвердження його статуту, обрання органів управління і контролю та ряд інших організаційних питань приймаються на установчих зборах.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Особливості товариства з обмеженою відповідальністю:

– учасники несуть відповідальність у межах їхніх вкладів;

– до моменту реєстрації товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому;

– при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому частка прибутку.

Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повне товариство – це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Відповідальність учасників за борги повного товариства:

– учасник відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства;

– якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявність майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство в недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном.

Командитне товариство – це товариство, яке включає поряд з одним або декількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується їхнім вкладом у майно товариства.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства.

На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен внести не менше ніж 25 % свого внеску.

Вкладники командитного товариства мають право:

Якщо вкладник укладає угоду від імені і в інтересах командитного товариства без відповідних повноважень, то:

– він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном (у разі схвалення дій вкладника командитним товариством);

– він відповідає самостійно усім своїм майном (якщо схвалення на цю угоду не буде одержано).

Довірче товариство – це товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Довіритель майна – це юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору.

Довірителі можуть передавати довірчому товариству кошти, цінні папери, документи, які засвідчують право власності довірителя.

Особливості створення довірчого товариства:

– статутний фонд формується виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників;

– установчий договір має передбачати обов’язки перед комерційним банком та довірителями майна, перелік довірчих операцій;

– до моменту реєстрації довірчого товариства кожен з його засновників зобов’язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 % від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду.

– учасники відповідають по його зобов’язаннях своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном у п’ятикратному розмірі до внеску кожного учасника;

– стосунки між довірчим товариством і комерційним банком визначаються договором;

– довірче товариство має розрахунковий рахунок, який відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій.

Довірчі операції – це послуги, які довірче товариство надає довірителям майна.

Довірче товариство може здійснювати такі довірчі операції:

– розпорядження майном;

– агентські послуги;

– здійснення операцій, пов’язаних з розміщенням приватизаційних паперів;

– управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства.

Механізм управління товариствами наведено в табл. 1.2.

Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше як 10 %.

Підприємство набирає статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції.

Щодо ознаки технологічної і територіальної цілісності, то такою цілісністю володіють материнські (головні) підприємства або фірми. Особливостями їхньої діяльності є те, що вони контролюють інші фірми. В залежності від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу та ступеня підпорядкованості підприємства, які знаходяться у сфері впливу головної фірми, їх поділяють на дочірні і асоційовані філії.

Дочірнє підприємство (компанія) – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхнім акцій.

Асоційоване підприємство є самостійним; воно не знаходиться під контролем фірми, яка володіє його акціями. На відміну від дочірніх і асоційованих підприємств, філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Таблиця 1.2

УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ В ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВАХ

Усі інші підприємства визнаються середніми.

З метою запровадження спрощеної системи оподаткування до суб’єктів малого підприємництва відносять:

– юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

– фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах із якими, разом із членами їхніх сімей, протягом року перебуває не більш як 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.