Концепція “економіки пропозиції” – одна з концепцій сучасного економічного консерватизму, яка відстоює ідею зміцнення приватної власності шляхом зниження податків (передусім на прибутки) і посилення ринкових важелів саморегулювання економіки. Виникла у США в 70-х XX ст. її автори – А. Лаффер, Р. Мандель, М. Фелдстайн та ін. Гносеологічною основою К.”е. п.” є погляди А. Сміта, Ж.-Б. Сея, У. Джевонса, Л. Вальраса, А. Маршалла та ін., а квінтесенцією – твердження, що за умов ринкового господарства особисте збагачення приватних власників
ляції Дж. Гілдер та деякі інші вчені вбачали насамперед у високих податках, які призводять до зростання цін. Тому методом боротьби з інфляцією автори цієї концепції вважали не обмеження збільшення грошової маси (як пропонували монетаристи), а скорочення державних витрат, що, своєю чергою, сприятиме зниженню податків. З урахуванням залежності зростання грошової маси та інфляційних процесів (на початковому етапі) К.”е. п.” пропонує обмеження пропозиції маси грошей і зниження податків. У 1986 відповідно до нової реформи замість 14 ставок особистих подохідних податків, що прогресивно зростали, було прийнято дві ставки: 15 і 28%; до 34% зменшено ставку податків на прибутки корпорацій. Це означало зменшення прогресивного характеру оподаткування, що відповідало рекомендаціям К.”е. п.”. Проте майнова нерівність американців поглибилася: майже втричі зросла кількість осіб з доходами 1 млн дол. і більше, з одного боку, і збільшилася кількість осіб з нижчим від офіційного рівнем бідності – з іншого. Ці, а також інші заходи сприяли незначному зростанню норми заощаджень приватного сектора у 80-х внаслідок зростання заборгованості зі споживчого кредиту. Так, норма заощаджень у США в 80-х становила 7,1%, тоді як в Японії – 18,9%. Водночас інвестиції в американську економіку в цей час значно зросли за рахунок припливу іноземних капіталів у сумі 100 млрд дол. Проте податкова реформа загалом здійснювалася переважно в руслі кейнсіанської теорії, оскільки зменшення ставок податків зумовило не так підвищення ступеня заощаджень індивідів, як збільшення їх витрат, що позитивно вплинуло на економічну активність у народному господарстві. На засадах цієї концепції значною мірою будувалась рейганоміка, особливо щодо зниження податків на прибуток (див. Рейганоміка).