Конвенція про захист прав і основних свобод людини ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Конвенція про захист прав і основних свобод людини – європейський договір міжнародно-правового характеру. К. було підписано 4 листопада 1950 р. в Римі, вона набрала чинності у 1953 р. На її основі було створено два незалежні органи: Європейську комісію з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959). Вони повинні були стежити за дотриманням прав людини, що гарантувалися К. У статтях К. визначено основні права та свободи людини і громадянина, зокрема право на життя, право не бути підданим катуванню, не триматися

в рабстві або в підневільному стані, не бути присилуваним до примусової праці, право на свободу та особисту недоторканність, на справедливий судовий розгляд, право не бути покараним без закону, право на повагу до особистого і сімейного життя, право на одруження, на свободу думки, совісті і віросповідання, свободу вираження поглядів, свободу мирних зборів та об’єднання, право на ефективний засіб судового захисту; здійснення зазначених прав і свобод гарантується без будь-якої дискримінації. К. є інструментом міжнародного захисту політичних та громадянських прав людини й громадянина. Вона є фактично

першою вдалою спробою забезпечити певні права та свободи, що були визначені в прийнятій ООН в 1948 р. Загальній Декларації прав людини. її документами – попередниками є також англійська Magna Carta (Велика Хартія вільностей) від 1215 р., в якій було визначено право на справедливий та неупереджений судовий розгляд, Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки від 1776 р. і Декларація прав людини та громадянина, яку було прийнято у Франції в 1789 р. Відтак, Конвенція стала моделлю для інших систем у різних частинах світу, зокрема, для Американської конвенції з прав людини. Держави – члени Ради Європи підписали також протоколи до К.: Перший протокол (20 березня 1952 р.) передбачає право мирно володіти своїм майном, право на освіту, на вільні вибори; Протокол № 2 (6 травня 1963 р.) надав Європейському суду з прав людини повноваження робити консультативні висновки; Протокол № 4 (16 вересня 1963 р.) гарантував право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання, заборону ув’язнення за борг, заборону вислання своїх громадян і колективного вислання іноземців; Протокол № 6 (28 квітня 1983 р.) про скасування смертної кари; Протокол № 7 (22 листопада 1984 р.) гарантував право на оскарження вироку у кримінальних справах, на відшкодування за судову помилку, право не бути притягнутим до відповідальності або покараним двічі, рівноправність чоловіка та жінки, що перебувають у шлюбі; Протокол № 11 (11 травня 1994 р.) передбачав перебудову контрольного механізму, створеного К., і заміну Європейської комісії з прав людини та Суду новим постійним Судом. К. встановила єдиний механізм постійного і незалежного контролю у Європі, який забезпечує дотримання державами широкого спектра основних прав (переважно громадянських та політичних). Значимість К. полягає не тільки в обсязі прав, які вона забезпечує, але також і в тому механізмі захисту, який було встановлено в Страсбурзі для розгляду можливих випадків порушення К. та для нагляду за дотриманням державами їхніх зобов’язань за К. Держави, що є сторонами К., зобов’язані забезпечувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, – незалежно від статі, раси, національності, етнічного походження тощо – можливість користуватися правами і свободами, які захищає Європейська конвенція з прав людини. Історичним та безпрецедентним кроком у міжнародному праві є згода суверенних держав дозволити наднаціональному суду здійснювати перегляд рішень національних судів та зобов’язання держав виконувати його рішення. Держави висловили також своє переконання в тому, що окрема держава не повинна самостійно вирішувати питання про забезпечення прав людини та основних свобод з позицій національної політики. Особливе значення в застосуванні судом норм К. і протоколів до неї мають прецеденти, що склалися в практиці застосування таких норм Комісією та Європейським судом з прав людини.

Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до неї 17 липня 1997 p., а протокол № б – 22 лютого 2000 р. і, відповідно до ст. 9 Конституції України, Конвенція та протоколи стали частиною нашого національного законодавства.

Гомиен Д. Путеводитель по Европейской Конвенции о защите прав человека / Совет Европы. – Брюссель, 2001.

О. Кордун

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Конвенція про захист прав і основних свобод людини - Довідник з політології

Схожі записи:

Економічна політика Політологічний словник Економічна політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами та економічними організаціями (переважно міжнародними) в економічній сфері суспільства. Взаємодія політики...
Багряний Іван Павлович Політологічний словник Багряний Іван Павлович (псевдонім Івана Лозов’ягіна) (1907 – 1963) – один з яскравих письменників, громадських діячів першої половини і середини XX ст. Народився...
Історичний матеріалізм Політологічний словник Історичний матеріалізм – соціально-філософська теорія суспільного буття, що досліджує закономірності, джерела та рушійні сили розвитку; розроблена в руслі марксизму на основі принципів діалектичного...
АВТОКРАТІЯ АВТОКРАТІЯ – система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представницькими органами....
Соціалізм і соціал-демократія Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 5. Соціалізм і соціал-демократія Ідеї соціальної справедливості відомі в усьому світі з найдавніших часів....
КОАЛІЦІЯ КОАЛІЦІЯ – союз політичних партій або угруповань, створений на добровільних засадах для спільної участі у виборах або створення спільного (коаліційного) уряду....
Прес – секретар Політологічний словник Прес – секретар – представник високопосадовців – президента, прем’єр-міністра, інших чільних осіб, а також організації, який інформує пресу про наміри і діяльність цих...
Богданов Олександр Олександрович Політологічний словник Богданов Олександр Олександрович (справжнє прізвище Малиновський, інші псевдоніми – Вернер, Максімов, Рядовой) (1873 – 1928)- російський політичний діяч, письменник, лікар, філософ, соціолог, економіст....
Хунвейбіни Політологічний словник Хунвейбіни – молодіжні загони (переважно з міської молоді), сформовані в 1966 р. в КНР на початку так званої культурної революції для боротьби з...
Ефективність влади Політологічний словник Ефективність влади (efficiency of power, лат. effectus – виконання, від efficio – дію, виконую) – важливий показник практичної результативності діяльності влади, її корисного...
Гайдеггер (Heidegger) Мартін Політологічний словник Гайдеггер (Heidegger) Мартін (26.09.1889 – 26.05.1976) – німецький філософ. Основні віхи життя: 1916 р. – початок викладання у Фрайбурзькому університеті; з 1918 p....
Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може...
Євтух Володимир Борисович Політологічний словник Євтух Володимир Борисович (нар. 1948) – кандидат історичних наук (1975 р.), доктор історичних наук (1989 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1998...
Дипломатичні представництва Політологічний словник Дипломатичні представництва – закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний представник держави. Д. п., яке очолює посол, називається посольством, а те, яке...
Війна політологічна Політологічний словник Війна політологічна – умовна назва глобального протистояння різних політичних вчень (насамперед марксизму – ленінізму і буржуазних), доктрин, поглядів на державу, міждержавні відносини, міжнародну...
Прес-центр (прес-бюро) Політологічний словник Прес-центр (прес-бюро) – служба інформації, орган з’їзду, конгресу, наради, фестивалю, спортивних змагань тощо, яка сприяє журналістам у висвітленні цих подій, надає їм необхідну...
Політологія Політологічний словник Політологія (politology, від “політика” і грецьк. logos – слово, учення) – наука, що вивчає політику, політичні відносини та політичні системи. Поняття увійшло до...
Гегельянство Політологічний словник Гегельянство – філософська течія, що бере свій початок із вчення, праць, творчості Гегеля. Г. виникло у Німеччині в 30- 40-х роках XIX ст....
Фашизм і неофашизм Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 6. Фашизм і неофашизм Фашизм (від латинського fascio – пучок, в’язка, об’єднання) – ідейно-політична...
Як урегулювати політичний конфлікт? 37 Як урегулювати політичний конфлікт? У процесі політичної практики було вироблено шляхи стабілізації системи, за допомогою яких попереджують внутрішньополітичні конфлікти. їх сутність полягає у послабленні...
Істеблішмент Політологічний словник Істеблішмент (від англ. establishment – встановлення, установа) – суспільно-політичні кола, які здійснюють вплив на політичне, економічне, соціальне, духовне життя суспільства. Поняття І. багато...
Дискредитація Політологічний словник Дискредитація (від фр. discréditer – підривати довіру) – умисне зганьблення чийогось імені, підривання довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. Дискредитація шляхом поширення перекрученої,...
ІМПІЧМЕНТ ІМПІЧМЕНТ – процедура обвинувачення вищих посадових осіб (президента, міністрів, федеральних суддів) унаслідок порушення ними законів певної держави....
Безпорадність влади Політологічний словник Безпорадність влади (helplessness / feebleness of power) – неспроможність будь-якої влади зробити щось позитивне, корисне як для самої себе, так і для оточення,...
Європейський аграрний ринок Політологічний словник Європейський аграрний ринок – основу такого ринку становлять принципи вільного обігу товарів усередині співтовариства, преференції продуктам, виробленим в ЄС, перед ввезеними з третіх...
Панібудьласка Володимир Федорович Політологічний словник Панібудьласка Володимир Федорович (нар. 1929) – український історик, політолог. Народився на Дніпропетровщині, в с. м. т. Петриківка, Петриківського району. По закінченні середньої школи...
Атеїзм Політологічний словник Атеїзм (від грецьк. atheos – безбожний) – безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. А., як правило, не просто заперечення,...
Військовий переворот Політологічний словник Військовий переворот – різновид політичного перевороту, що являє собою збройний виступ певних груп військовослужбовців проти політичної влади, уряду. Розрізняють такі типи виступу армії...
Здійснення влади народом Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ 3. Здійснення влади народом Численні демократичні теорії можна поділити на дві групи: безпосередньої та представницької...
Двоблокова партійна система Політологічний словник Двоблокова партійна система – партійна система, в якій визначальну роль відіграють основні більш-менш стійкі коаліції політичних партій, які зберігають союзницькі відносини в опозиції....
Гіркий присмак перемоги Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 2. Гіркий присмак перемоги...
Віче Політологічний словник Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі, яка існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли...
УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Короткі висновки Україна усвідомила себе як справді незалежна держава, з чим не можуть не рахуватися ні...
Українська політична нація Політологічний словник Українська політична нація – поняття, яке відображає суперетнічний характер народу незалежної України, який складається з різних етносів, але виступає як цілісність на основі...
Нейтралізація Політологічний словник Нейтралізація (від лат. neutralis – не належний ні тому, ні іншому) – це відповідна політика, яка спрямована на те, щоб певні класи, стани,...