ФІНАНСИ
Модуль 4
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТРАХУВАННЯ ТА СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ І МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ
РОЗДІЛ 13
ФІНАНСОВИЙ РИНОК
13.5. Лібералізація ринку фінансових послуг в Україні
Подальший розвиток вітчизняної фінансової системи пов’язується з лібералізацією внутрішнього ринку фінансових послуг. Можливі сценарії розвитку передбачають більш-менш унормовану наявність іноземного капіталу як свідчення підтримки інтеграційних процесів.
Дилема щодо перспектив структурно-функціонального розвитку
– яким повинно бути, з точки зору стійкого економічного розвитку, співвідношення між вітчизняними та іноземними фінансовими інститутами;
– наскільки виправдані пільги і преференції іноземним структурам порівняно з вітчизняними;
– який позитивний і негативний вплив може мати і має експансія іноземного капіталу на структурно-функціональний розвиток ринку фінансових послуг в найближчій перспективі і якими очікуються довгострокові тенденції;
– чи можливе зближення стратегічних економічних
Питання співвідношення вітчизняних і зарубіжних учасників фінансового ринку повсюдно є предметом гострих дискусій. Початковий відлік не викликає сумніву: залучення іноземного капіталу і фінансових технологій необхідне для розширення можливостей фінансового маневрування при обмеженості внутрішніх ресурсів, що дає змогу реструктуризувати економіку країни-реципієнта. Узгоджені думки щодо визначення доцільності залучення іноземних ресурсів стають суперечливими. Протиріччя між економічними інтересами резидентів і нерезидентів трансформуються в проблему економічної, в тому числі й фінансової безпеки.
Офіційна статистика щодо наявності іноземного капіталу в секторах фінансового ринку України та обслуговування клієнтів іноземними фінансовими структурами обмежена і стосується характеристики кількох нерезидентських економічних одиниць та їх часток у загальному зареєстрованому статутному капіталі діючих вітчизняних установ. Тому оцінити позиції нерезидентів у конкретних сегментах досить проблематично з причин інформації обмеженості.
Проблема конкурентоспроможності для вітчизняних фінансових установ загострюється у випадку відкриття нерезидентами філій своїх материнських структур. Таким чином експансійно забезпечується регіональна фінансова інфраструктура в інтересах нерезидентів. Філії, як відомо, не є юридичними особами і контролюються з питань ліквідності регуляторами з країн їх походження. Відповідним чином вітчизняні регулятори не зможуть впливати на ліквідність філій компаній-нерезидентів через інструменти резервування та інші важелі впливу.
Вітчизняні фінансові установи стикаються з необхідністю вирішити питання адекватності порівняної оцінки вартості бізнесу для протилежних сторін в корпоративних угодах злиття і поглинання за участю нерезидентів. В умовах, коли жодна вітчизняна фінансова установа поки що не має практики розміщення своїх акцій на відкритих ринках – міжнародних біржах (процедури ІРО – абревіатура від англ. “Initial Public Offering” – публічне розміщення акцій на міжнародних ринках), поглинання і захоплення їх іноземними конкурентами за порівняно низькими цінами зберігається як реальна загроза. Тому вбачається прямий взаємозв’язок між підвищенням вартості (капіталізацією) вітчизняних фінансових структур та забезпечення їх конкурентоспроможності. Цей висновок не потребує окремого обгрунтування, оскільки високо конкурентний бізнес завжди коштує дорого, і протилежно – навпаки.
Одним із напрямів вирівнювання конкурентоспроможності іноземних та вітчизняних банків є підтримка позицій вітчизняних державних банків. Це доцільно з тієї точки зору, що саме державні банки мають ті самі переваги, що й іноземні, в частині формування пасивів (можливість залучати порівняно дешевші депозити та кредитуватись з екзогенних джерел). Тому, незважаючи на те, що другий рівень вітчизняної банківської системи сформований переважно на приватних засадах універсального типу, розвиток саме державних банків значною мірою (але не виключною) буде визначати рівень конкурентоспроможності фінансового сектора в цілому. Підтримка і капіталізація державних банків необхідна ще й тому, що перспективно вони являють стратегічний інтерес для купівлі іноземними вигодо набувачами – такою є зацікавленість окремих нерезидентів у придбанні ВАТ “Ощадбанк” після його можливої приватизації.
Процес купівлі вітчизняних операторів фінансових послуг розвивається за наявності недосконалих нормативно-правових важелів його рестрикційного регулювання. Тому доцільно поступово збільшувати частку іноземного капіталу у вітчизняному фінансовому секторі і створювати умови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних фінансових структур.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)