Лісівництво
РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ
Лекція 9. РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ЛІСОВОЇ ТИПОЛОГІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ
9.3 Лісова типологія О. Л. Бєльгарда для степових умов
Питання лісової типології для степових умов розробляв під керівництвом Г. М. Висоцького О. Л. Бєльгард, починаючи з 20-х років XX ст. Штучно створені ліси значно відрізняються від лісів природного походження, бо в них немає такої відповідності усіх компонентів, яка існує у природних лісостанах.
Для класифікації степових штучних насаджень за основу
О. Л. Бєльгард будував класифікацію на біогеоценотичному підході, поділивши всі ліси степової зони на “позазаплавні” і “заплавні”. Останні розділив на коротко та тривалозаплавні. Шкала трофності замічена ординатою мінералізації: АВ – бідні піски з оліготрофною рослинністю; В – легкі супіски та глинясті піски, на яких домінують оліготрофи та мезотрофи; ВС –
За О. Л. Бєльгардом, типологія має три таксономічні одиниці: тип лісорослинних умов, тип екологічної структури і тип деревостану.
Тип екологічної структури визначається світловою структурою деревостану та тривалістю його впливу на грунтово-гідрологічні умови.
Наприклад, якщо дубовий деревостан першої порослевої генерації зростає на сухуватому чорноземі, то ділянку можна охарактеризувати формулою: чисельник – тип лісорослинних умов, а знаменник – тип екологічної структури і тип деревостану: 8д2Пп. У формулі, крім названих позначок, Тін(ч)-тіньова структура, П – другий віковий ступінь першої порослевої генерації; 8Д2Пп – склад деревостану.
Детально описана класифікація у книзі О. Л. Бєльгарда “Степное лесоведение” .