Розділ 1. РОСЛИНИ
Тема 1. БУДОВА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ РОСЛИН
§ 15. ЛИСТОК
Листок є вегетативним органом рослини, який виконує функції фотосинтезу, випаровування води (транспірації) та газообміну. У процесі пристосування рослин до умов навколишнього середовища листки видозмінювалися. Іноді вони перетворювалися на запасаючі органи, у яких накопичувалися поживні речовини (як у цибулі), вода (як у алое); на вусики, за допомогою яких підтримуються у вертикальному положенні слабкі стебла (як у гороху).
Зовнішня будова листка. Більшість листків
Якщо листок має одну листкову пластинку, він називається простим, коли ж на спільному черешку листкових пластинок декілька – складним (мал. 34, 3). Прості листки бувають черешкові та сидячі. Наприклад,
Мал. 34. ЛИСТКИ:
1 – простий черешковий (а – листкова пластинка; б – черешок); 2 – простий сидячий; 3 – складний
Мал. 35. Типи жилкування листків: 1 – сітчасте; 2 – паралельне; 3 – дугове
Кількості листочків утворені перистоскладні листки, розрізняють парноперистоскладні (у гороху посівного, жовтої акації, горошку мишачого) або непарноперистоскладні листки (у горобини, шипшини, акації білої, астрагалу) (мал. 36).
Листки розрізняються також за краєм листкової пластинки та типом жилкування. Розгляньте на мал. 35 листки дуба, пирію та конвалії, які мають відповідно сітчасте, паралельне чи дугове жилкування листка.
Коли ви уважно придивитеся до рослини, то побачите, що її листки розташовуються на стеблі або гілках таким чином, щоб у них була найбільша можливість вловлювати світло. Так листки формують листкову мозаїку. Розрізняють такі типи розташування листків на стеблі: супротивне, чергове (спіральне) та кільчасте (мутовчасте) (мал. 37). Чергове листкорозміщення мають яблуня дика, береза бородавчаста; супротивне – бузина чорна, барвінок малий; кільчасте – підмаренник чіпкий, хвощ лісовий.
Мал. 36. Листки: 1 – непарноперистоскладний у горобини; 2 – парноперистостоскладний у жовтої акації
Різноманітність листків, їх розташування на пагоні – прояв історичного розвитку рослин, їх пристосування до співжиття в екосистемах. Основна функція листка – здійснення фотосинтезу завдяки наявності у клітинах листка пігменту хлорофілу (гр. “хлорос” – “зелений”, “філон” – “лист”).
Подумайте, чому більшість листків плоскі й широкі? їм необхідна максимальна поверхня для сприйняття сонячного світла і газообміну. Завдяки своїй формі та розташуванню у просторі листки можуть засвоювати максимальну кількість сонячної енергії, утворювати значну кількість органічних речовин під час фотосинтезу.
Внутрішня будова листка. “Зазирнімо” всередину зеленого листка (мал. 38). Із верхнього і нижнього боку листок укритий одним шаром клітин шкірки, які щільно прилягають одна до одної. Це безбарвні та прозорі клітини покривної тканини, що захищають листок від пошкоджень та висихання і регулюють газообмін і випаровування. Зовні шкірка листка вкрита тонкою плівкою – кутикулою (від латин, “кутикула” – “шкірка”).
Іноді листки, як у дивини, мати-й-мачухи, шавлії мають опушення. Такий покрив гальмує потоки повітря, щоб зменшити випаровування, та захищає листкову пластинку від перегрівання спекотного літнього дня. Нерідко поверхня листків укрита восковим блискучим нальотом, як у фікуса, капусти, або містить ефірні масла – у пеларгонії.
Мал. 37. Типи розташування листків на стеблі: 1 – супротивне; 2 – чергове; 3 – кільчасте
Мал. 38. Внутрішня будова листка: 1 – верхня шкірка;
2 – фотосинтезуюча тканина (а – стовпчасті клітини, б – губчасті клітини); З – нижня шкірка; 4 – продих; 5 – ситоподібні трубки; 6 – механічна тканина; 7 – судини; 8 – міжклітинники; провідний пучок (5,6,7)
У шкірці листка (здебільшого з нижнього боку) є розміщені попарно клітини, що містять хлоропласти. Це замикаючі клітини, між якими є щілина. Вони утворюють npoduxu (мал. 39), через які відбувається газообмін і випаровування води. Вдень продихи відкриті, а вночі і в жарку суху погоду – закриті.
Мал. 39. Продих: а – вигляд зверху; б – вигляд у розрізі:
1 – замикаючі клітини; 2 – продихова щілина; 3 – хлоропласти; 4 – клітини шкірки; 5 – повітряна порожнина
Мал. 40. Розташування хлоропластів у клітині (залежно від освітленості): 1 – мала освітленість; 2 – велика освітленість
Під верхньою і нижньою шкіркою листка міститься основна тканина, яка складається з декількох шарів зелених клітин (мал. 38). Верхній шар клітин фотосинтезуючої тканини утворюють клітини, розміщені ніби стовпчики (стовпчасті клітини). Великі й овальні, вони містять хлоропласти, у яких відбувається фотосинтез. Залежно від освітленості листка хлоропласти змінюють своє розташування (мал. 40), що захищає їх від перегрівання. Клітини нижніх шарів основної тканини листка нещільно прилягають одна до одної, мають неправильну форму і містять менше хлоропластів (губчасті клітини). Проміжки між цими клітинами називаються міжклітинниками. Вони заповнені повітрям і водяною парою. Міжклітинники сполучені з продихами, через які відбувається газообмін та випаровування.
Розчин мінеральних речовин надходить до листка з грунту по судинах. Розглядаючи під мікроскопом поперечний розріз листкової пластинки, можна побачити судини і ситоподібні трубки, які разом із механічною тканиною листка утворюють судинно-волокнистий пучок (провідний пучок) (мал. 38 – 5,6, 7). На поверхні листка провідні пучки мають вигляд жилок. Ви вже знаєте, що по судинах від кореня до листка рухаються вода і мінеральні речовини, а по ситоподібних трубках від листків рухаються органічні речовини до всіх органів рослини.
Листок – вегетативний орган, що виконує функції фотосинтезу, газообміну, випаровування води (транспірації), іноді запасання поживних речовин або води, вегетативного розмноження тощо. Для кожного виду рослин характерні певні особливості будови листків: форма листкової пластинки та її країв, жилкування, листкорозміщення.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)