ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Розділ Х
Культура повоєнного часу
ЛІТЕРАТУРА
Постійного контролю зазнавали діячі літератури і мистецтва. З ініціативи партії в Україні було проведено кампанії, спрямовані проти творчої інтелігенції. Лише протягом 1946-1948 рр. ЦК КП(б)У прийняв низку постанов: “Про спотворення та помилки у висвітленні історії літератури в книзі “Нариси історії української літератури””, “Про журнал сатири і гумору “Перець””, “Про журнал “Вітчизна””, “Про репертуар драматичних і оперних
У названих документах спотворювалося культурне життя в Україні, зокрема література, мистецтво, стан історичної науки, близько сотні українських діячів науки, культури
Великої втрати зазнала українська культура в результаті вилучення з бібліотек у 1954 р. 111 назв книг, які вийшли у 1925-1953 рр. Під заборону потрапили книги багатьох політичних діячів і письменників (М. Скрипника, П. Любченка, С. Єфремова, О. Олеся, В. Еллана – Блакитного, М. Зерова, Л. Квітки, І. Микитенка, Д. Гофштейна та ін.).
Обходячи політичні утиски, українські літератори доносили до читача високі ідеї гуманізму, почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини. Так, у ці роки прийшли до широкого загалу поеми А. Малишка “Прометей”, О. Гончара “Прапороносці”. М. Рильський створює “Ленінградські нариси”, М. Бажан – “В дні війни”, П. Воронько – “Весняний грім”, М. Стельмах – “Шляхи світання”, В. Некрасов – “В окопах Сталінграда”, Ю. Яновський – роман “Жива вода”, П. Панч – роман “Гомоніла Україна”, в якому змалював події з української історії 1639-1648 рр., та ін. Плідно працювали О. Довженко, В. Сосюра, A. Малишко, Л. Первомайський, П. Тичина, М. Рильський, О. Копи – ленко, М. Стельмах. Боротьбі з пережитками присвятили свої твори сатирики і гумористи Остап Вишня та С. Олійник.