МЕДОНОСНА КОРМОВА БАЗА – один з найважливіших факторів розвитку продуктивного бджільництва. К. б. для медоносної бджоли служать як культурні, так і дикорослі рослини, які в різних кліматичних зонах виростають у різних співвідношеннях. Чудовою К. б. для бджіл є сільськогосподарські угіддя, на яких висівають медоносні культури.
Для одержання високих медозборів бджолярі повинні, виходячи з місцевих умов, створювати на припасічних ділянках спеціальні сівозміни посіву медоносних культур, а також розводити декоративні рослини.
У деяких
Дуже вигідний засів вільних територій буркуном. Білий буркун, прекрасний медонос, зацвітає через 65 днів після висівання й цвіте до сильних заморозків.
Припасічна ділянка не обов’язково повинна знаходитися поблизу пасіки. Вона може бути розбита на кілька точків і використовуватися в різні роки в різних місцях, залежно від метеорологічних умов й інтенсивності цвітіння медоносів. Оскільки за сезон медозбору бджоли відвідують не менше 1000 видів рослин, одні з яких – першорядні медоноси, інші – другорядні, бджоляр зобов’язаний знати й уміти розбиратися в їхній безлічі.
Оскільки за часом цвітіння медоноси поділяються на ранньовесняні, весняні, ранньолітні, літні, пізньолітні й осінні, то бджоляр повинен підвозити пасіки до місць виростання цих медоносів. Напровесні, наприклад, вивозити пасіки в чебрецеві сосники, чорничникові березняки й сосники, верболози, крушинові й ліщинові вільшняки. Пізніший головний узяток забезпечують верес і собача кропива, золотарник і плакун, які ростуть у березняках і вересових сосниках.
Використання медоносних масивів дає зазвичай пасічницькому господарству високі прибутки.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)