Мікроекономіка

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, який вивчає явища і процеси на рівні окремих суб’єктів господарювання – підприємств (фірм, компаній) і домашніх господарств, передусім виробників і споживачів, та економічні відносини (зв’язки) між ними. Конкретніше М. вивчає діяльність таких суб’єктів за умов ринкової економіки, механізм ухвалення оптимальних економічних рішень у всіх сферах суспільного відтворення, а також їх взаємовідносини з державою. На основі отриманих знань М. формує своє бачення цілісної економічної системи.

Методологічною основою М. є атомістичний підхід, що передбачає аналіз вільних, економічно відокремлених суб’єктів господарювання, оцінку їх поведінки. М. охоплює такі основні розділи: аналіз поведінки споживача (теорія споживача), теорія фірми, вивчення структури ринку підприємств немонополізованого та монополізованого секторів, а отже, вільної конкуренції, монополістичної (в т. ч. олігополістичної) конкуренції, дослідження специфічних ринків і ризиків, аналіз ринку робочої сили (в т. ч. ринку праці), розподілу доходів (проблеми заробітної плати, прибутку та ін.), а отже, потреб та інтересів окремої
людини і колективних економічних інтересів. Для вивчення мікроекономічних проблем широко використовуються методи математичного моделювання, економетрики, статистики, таблиці, графіки тощо. Вагомий внесок у розвиток М. вніс видатний український економіст Є. Слуцький. Одним із напрямів сучасного мікроекономічного аналізу є дослідження економіки підприємств за умов перехідного періоду, зокрема особливостей поведінки суб’єктів господарювання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Мікроекономіка - Економічний словник


Мікроекономіка