ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ 4
НАУКОВО ОБГРУНТОВАНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я
4.5. Нормальні показники функціонування сечостатевої системи
До сечових органів належать нирки, які продукують сечу, і органи, що накопичують і виводять сечу: сечоводи, сечовий міхур та сечівник.
Згідно із сучасними уявленнями, сечоутворення є результатом 3-х процесів: фільтрації, реабсорбції, секреції.
Початковий етап фільтрація – відбувається у ниркових тільцях і закінчується утворенням первинної сечі. У нормі
Зворотне всмоктування різних речовин із первинної сечі у кров називається реабсорбцією і відбувається вона у канальцях нефрона. Це стосується таких речовин, як вода, глюкоза, амінокислоти, солі. Завдяки реабсорбції із 180 л первинної сечі залишається 1-1,5 л вторинної сечі, яка виділяється із організму.
Секреція – це виділення речовин із крові через клітини канальців у сечу.
Кількість виділеної сечі залежить
Звичайна сеча має золотисто-жовтий колір, однак забарвлення її змінюється залежно від концентрації, тобто від змісту продуктів білкового обміну, солей, пігментів і домішок. Концентрована сеча має звичайно темніший колір і високу питому вагу. У нормі питома вага сечі коливається від 1015 до 1020 г і залежить від кількості випитої рідини, харчового режиму і кліматичних умов.
Органи розмноження людини, тобто чоловічі та жіночі статеві органи, забезпечують відтворення людини – продовження роду. Чоловічі статеві органи складаються з внутрішніх ~ яєчок (чоловічої статевої залози), їхніх проток, придаткових статевих залоз (сім’яні міхурці, передміхурова й куперова зачози) і зовнішніх – калитки і статевого члена.
Внутрішні статеві органи – яєчка – це парна статева залоза, що міститься у шкірному мішку (калитці); складається з численних сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м, у яких протягом життя утворюються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди (живці, за сучасною гістологічною номенклатурою – сперматозоони). У сім’яних канальцях, крім сперматогенного епітелію, є особливі клітини, одна із функцій яких – утворення чоловічого статевого гормону
– тестостерону. Протоками статевих залоз сперматозоони потрапляють до придатків яєчок. Протоки яєчок і придаткових залоз впадають у сечівник, який розміщений усередині статевого члена.
До зовнішніх статевих органів належать: калитка, що вміщує яєчка та їхні придатки, статевий член, який слугу є для копуляції (злягання) й виділення сперматозоїдів.
Жіночі статеві органи також складаються із зовнішніх і внутрішніх. До внутрішніх статевих органів належать яєчники, маткові (фалопієві) труби, матка, піхва. Вони розташовані в порожнині малого таза. Яєчники – парні органи, прикріплені до стінки черевної порожнини за допомогою складки очеревини. Вони виконують дві функції: виробляють жіночі статеві клітини та гормони, основні з яких – естрадіол і прогестерон. У кірковому шарі яєчника утворюються статеві клітини – яйцеклітини.
Маткова труба – м’язовий орган завдовжки до 12 см, за допомогою якого кожен яєчник зв’язаний із маткою. Кінцева (вільна) частина маткової труби міститься поблизу яєчника, має розширення (лійку), отвір якого оточений миготливими війками, за допомогою яких яйцеклітина захоплюється з черевної порожнини і потрапляє до маткової труби, а потім у матку. Матка – товстостінний грушоподібний порожнистий м’язовий орган.
До зовнішніх статевих органів належать великі та малі соромітні губи, клітор, лобок, дівоча перетинка, цибулина присінка. Залози соромітної ділянки виділяють секрет, що змащує зовнішні статеві органи і пом’якшує їхню поверхню. Клітор – це невеликий, здатний до ерекції орган, гомологічний печеристим тілам чоловічого статевого члена.
У яєчниках і яєчках утворюються гормони, які впливають на формування вторинних статевих ознак, характерних тільки для жіночого або тільки для чоловічого організмів. Такими ознаками у жінок є: відсутність волосяного покриву на обличчі, тонші, ніж у чоловіків кістки, менш розвинена мускулатура тіла, розвинені молочні залози, дзвінкий голос. У чоловіків такими ознаками є волосся на обличчі (борода і вуса), міцний скелет, розвинена мускулатура тіла, низький голос.
У ранньому віці статеві залози ще не цілком сформовані. Вони розвиваються поступово і починають виробляти гормони лише з 12- 15 років. Зовні це проявляється у поступовому формуванні вторинних статевих ознак.
Статеві гормони мають значення не лише для підтримання нормального функціонування статевої системи, вони беруть участь у регуляції обміну речовин.
Придаткові статеві залози чоловіків (сім’яні міхурці, передміхурова і куперова залози) виділяють сім’яну рідину, що містить поживні речовини для сперматозоонів та слиз. Сім’яна рідина разом зі сперматозоонами утворює сперму. Сперматозоони – це дуже дрібні рухливі чоловічі гамети (статеві клітини), їхня кількість при одній полюції (випорскуванні) – 200-300 млн. Сперматозоон складається із головки, шийки і хвоста. Головка має ядро й апікальне тільце (акросому), що виробляє фермент, який сприяє проникненню сперматозоона до яйцеклітини. У шийці розміщені центриолі та мітохондрії, енергія яких забезпечує рух хвоста, а отже і рух сперматозоона, у результаті якого відбувається зустріч останнього з яйцеклітиною.
Яйцеклітини, на відміну від сперматозоонів, нерухливі, значно більші за розміром (130-160 мкм), кулясті. Усередині яйцеклітини є ядро і жовткові включення. Ззовні вона вкрита оболонками: жовтковою, прозорою і фолікулярними клітинами.
У яєчках дозрівають сперматозоони, в яєчниках – яйцеклітини. Процес формування статевих клітин (гамет) відомий під загальною назвою гаметогенезу. Дозрівання чоловічих статевих клітин називають сперматогенезом, а жіночих – овогенезом.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)