ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ
§ 12. Європа ІХ – ХІ ст. походи норманів
1. Нормани
Скандинавський півострів завдовжки майже 2000 км – найбільший у Європі. Здавна його заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто “людьми Півночі”. З-поміж них виокремилися данці, шведи та норвеги, які згодом утворили свої держави.
Більшу частину Скандинавського півострова займали ліси та гори. Земля була малопридатною для землеробства, тому в житті скандинавів велике значення мало море, а їхніми
Мореплавство було відоме жителям Скандинавського півострова з давніх-давен. Вони добре вивчили морські шляхи та вправно пересувалися вздовж берегів вузькими й звивистими затоками – фіордами. Нормани були чудовими суднобудівниками, а їхні кораблі на той час вважалися найкращими. Із VIII ст. скандинави будували вже вітрильні багатовесельні кораблі, довжина яких сягала 20 і більше метрів, а ширина – від 4 до 5 метрів. Такі судна вміщували до 150 осіб. У разі потреби їх можна було перенести на руках. Корма й ніс корабля мали загострену
Самі нормани з гордістю називали свої кораблі “кіньми моря”. Ніс корабля прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія. За тогочасними віруваннями, це надавало кораблю магічної сили, боронило його від злих духів і відлякувало ворогів. Коли нормани приставали до берега й витягували корабель на сушу, то голову звіра знімали, щоб не розгнівати місцевих богів. Жителі Півночі давали кораблям імена (“Дракон”, “Великий змій”), дорожили ними й берегли їх.
Скандинавське судно ІХ-Х ст. Малюнок невідомого автора. XIV ст.
Ніс корабля норманів. 850р.
На світанку епохи Середньовіччя нормани жили племенами, кожне з яких очолював ярл, або конунг. Це був військовий вождь, який мав добре озброєну дружину, і кожен воїн давав йому клятву вірності.
Наприкінці VIII ст. в Скандинавії налічувалося не більше 2 млн жителів. Однак із початку IX ст. населення починає зростати. Цей приріст, а також пов’язана з ним нестача засобів до існування, спонукали скандинавів здійснювати набіги на сусідні землі. Із насаджених місць їх гнала також жадоба пізнання і пригод. Такі походи організовували та очолювали вихідці зі знатних родин. Так, у VIII ст. з’явилося чимало “берегових вождів”, які були безземельними, але мали хоробрі серця. Навесні вони лаштували кораблі та зброю, набирали загін відважних воїнів і вирушали в далеке плавання. Часто перед відплиттям догори підкидали спис і за напрямком його падіння визначали шлях майбутнього походу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)