Урок 100. Один у полі не воїн
САМОМУ ВОВКА НЕ ПОБОРОТИ
(Болгарська народна казка)
Вовк забрався в кошару й украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її коза й питає:
– Чого ти так гірко плачеш?
– Як же мені не плакати? Вовк мого батька з’їв. Немає його більше на світі, тільки дзвіночок залишився. Піду поквитаюся з вовком.
– І я піду. У мене роги гострі.
А вівця так розхвилювалася, що з горя й страху не має.
– Не треба, – каже, – я й сама з ним упораюсь.
Іде далі, зустріла собаку. Дізнався той про її
– І я з тобою піду. У мене вовк двох братів загриз. Ти почни з вовком бійку, а я скочу йому на спину і загризу його.
– Не втручайся в мою справу, – каже вівця. – Я зараз так розлютувалася, що одним ударом його на землю повалю.
Пішла вівця битися з вовком сам на сам, а вовк її і загриз.
Вибігла коза помститися за подругу, вовк і її з’їв.
Пішов собака в ліс за братів помститися і теж додому не повернувся.
А вовк бігає лісом та й думає: “Хоча б не здогадалися всі вівці, всі кози і всі собаки напасти на мене разом. Ну, тоді мені й не жити!”
– Чому плакала вівця? Що
Запам’ятай!
Російською мовою | Українською мовою |
Разволноваться | Розхвилюватися |
Дело | Справа |
Остался | Залишився |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)