Основна економічна суперечність ❤️ Економічний словник

Основна економічна суперечність – об’єктивна суперечність суспільного способу виробництва, персоніфікована у потребах та інтересах різних соціальних верств і груп, яка є головним джерелом розвитку економічної системи, виражає її найглибиннішу сутність (а отже, є визначальною формою зв’язків між основними елементами цієї системи) і зумовлює перехід від менш досконалої і недостатньо розвиненої економічної системи до більш досконалої і розвиненої. Розрізняють О. е. с., властиву всім економічним системам (загальну О. е. с.), і О. е. с.

окремого суспільного способу виробництва, що є конкретною специфічною формою вияву загальної О. е. с. Існують специфічні форми О. е. с., властиві окремим економічним системам первіснообщинного, рабовласницького, феодального, капіталістичного і соціалістичного способів виробництва. Загальна О. е. с. – суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, передусім відносинами економічної власності. Кожна з цих сторін у процесі розвитку людства зазнає постійних кількісно-якісних змін і навіть революційних перетворень, збагачується новими елементами. Найпростішими ці дві сторони суспільного

способу виробництва були за первіснообщинного ладу. Оскільки основною продуктивною силою є людина, за первіснообщинного ладу О. е. с. постає у формі суперечності між потребами людей (передусім фізіологічними), низьким рівнем виробництва (що формувало ці потреби) і відносинами общинної власності, найважливішою ознакою яких було регулювання общиною рівня споживання кожного її члена на підставі рівності. Основна суперечність первіснообщинного ладу пов’язує в єдину цілісність всі елементи економічної системи. Зокрема, техніко – економічні відносини характеризуються появою двох суспільних поділів праці, які виникли і розвивалися внаслідок удосконалення відтворювального господарства, прагнення людей задовольнити свої потреби. Господарський механізм у цій системі був сконцентрований здебільшого у руках верхівки общини, яка регулювала споживання. За рабовласницького способу виробництва ускладнюється система продуктивних сил і економічної власності (див. Рабовласницький суспільний спосіб виробництва). Тому О. е. с. розвивалася з окремих специфічних формах. У країнах, де застосовувалася здебільшого рабська праця, О. е. с. виступала у формі антагонізму між колективною працею рабів і привласненням рабовласниками додаткового і значної частини необхідного продуктів, створених рабами. У країнах, де переважала праця вільних землеробів і ремісників, О. е. с. виступала у формі суперечності між їх індивідуальною працею і привласненням значної частки результатів цієї праці земельними аристократами, державою, лихварями. Синтез цих форм свідчить, що О. е. с. за рабовласницького ладу існувала як антагонізм між індивідуально-колективним характером праці безпосередніх виробників, їх потребами і приватно одержавленим привласненням значної частини цієї праці. Приватне привласнення здійснювалося рабовласниками, лихварями, земельними аристократами, державне – державою у формі податків. О. е. с. рабовласницького способу виробництва об’єднує в єдине ціле інші елементи економічної системи. Так, державна власність супроводжувалася процесом управління нею, регулюванням державою заробітків ремісників, фіксуванням цін на товари та ін. За феодалізму економічна система ускладнюється (див. Феодальний суспільний спосіб виробництва). Тому О. е. с. за феодального способу виробництва виступає у специфічній формі антагонізму між індивідуально (на власному полі)- колективним (на полі феодала та з виконанням феодальних повинностей) характером виробництва селян, ремісників та їх потреб, з одного боку, і привласненням через позаекономічний примус всього додаткового і частини необхідного продуктів класом феодалів, королем і церквою – з іншого. Держава здійснювала процес привласнення через механізм оподаткування, церква – шляхом сплати данини. З виникненням національного ринку, переходом від відробіткової ренти до грошової переважає механізм ринкового регулювання економіки, існує і державне регулювання (держава призначає керівників корпорацій, регулює ціни на найважливіші продукти, діяльність іноземних купців, торгівлю, запроваджує митну систему та ін.), внаслідок чого певною мірою зміцнюється цілісність економічної системи та основних сторін О. е. с. За капіталізму революційних змін зазнають технологічний спосіб виробництва, важливих кількісно-якісних перетворень – відносини економічної власності (див. Капіталізм). На нижчій стадії капіталізму панівною формою була індивідуальна (приватна) капіталістична власність, існували також державна і дрібнотоварна її форми. На вищій стадії капіталізму домінує колективна капіталістична власність, з якої – монополістична (в т. ч. олігополістична), що існує у формі відкритих акціонерних компаній, та акціонерна власність у формі закритих акціонерних товариств. До колективних форм відносять також кооперативну, трудову колективну власність. Державна власність поєднує в собі ознаки загальнонародної, колективної капіталістичної, колективної трудової. Крім цих форм власності, на вищій стадії капіталізму (з 50-х XX ст.) інтенсивно розвивалася інтегрована капіталістична власність – соціально-економічна форма розвитку продуктивних сил на інтернаціональній основі, яка найбільшого розвитку набула у країнах ЄС. З огляду на це О. е. с. на нижчій стадії капіталізму розвивається у формі антагонізму ж колективним характером виробництва і приватним характером капіталістичного привласнення, а на вищій – у формі суперечності між суспільним характером виробництва і колективним характером капіталістичного привласнення. У результаті швидкого розповсюдження акцій серед найманих працівників частина з них певною мірою стає співвласниками гігантських підприємств (колективних монополій), і, отже, певною мірою долається суперечність між людиною – працівником і людиною – власником. Така суперечність повністю усувається на трудових колективних підприємствах. Найважливіші форми вияву О. е. с. за капіталізму – суперечності між планомірним характером виробництва на окремих підприємствах різних типів власності й відсутністю такої планомірності в межах всієї економічної системи; між виробництвом і розподілом; виробництвом і споживанням та ін. (див. Економічні суперечності).

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

Основна економічна суперечність - Економічний словник

Схожі записи:

Контроль над зарплатою і цінами Контроль над зарплатою і цінами – різновид державної політики доходів, мета якої – змінити поведінку монополістів на ринках праці і продуктів таким чином, щоб вони...
Мібід (мівід) Мібід (мівід) – середня відсоткова ставка, яку оголошують великі московські банки-дилери при купівлі міжбанківських кредитів....
Сталість грошей Сталість грошей – сталість купівельної спроможності (сили) грошей, яка означає, що за грошову одиницю можна купити певну однакову кількість товарів і послуг упродовж тривалого періоду....
Картельне право Картельне право – форма антимонопольного законодавства, яка передбачає заборону всіх видів картелів із наданням дозволу на їх діяльність лише в особливих умовах, за винятком окремих...
Методи оцінки ефективності інвестицій Методи оцінки ефективності інвестицій – способи вимірювання очікуваних або фактичних результатів від упровадження інвестиційних проектів. У західній економічній літературі розрізняють: 1) методи, що базуються на...
Номінальна заробітна плата Номінальна заробітна плата (від лат. nominal is – іменний)- сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Н. з. п....
Пайовик Пайовик (паевик) – особа, котра внесла пай і стала, таким чином, членом товариства, в яке внесений пай....
Стадія знання Стадія знання – перша стадія ухвалення рішення відносно новизни, на якій за Роджерсом споживач отримує фізичні чи соціальні стимули, що привертають увагу до нового виробу....
Застава зареєстрована Застава зареєстрована – застава акцій, записаних на ім’я зареєстрованої особи, дані про яку містяться в реєстрі акціонерної компанії....
Надлишок товарних цінностей Надлишок товарних цінностей (излишок товарных ценностей) – перевищення нормативного рівня матеріальних цінностей....
Операційна діяльність Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Так, цукровий завод, крім основної діяльності –...
Офіційна облікова ставка Офіційна облікова ставка (официальная учетная ставка) – процентна ставка, що застосовується центральним банком країни в операціях із комерційними банками та іншими кредитними установами під час...
Багатство нематеріальне Багатство нематеріальне – частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках...
Хеджування випереджальне Хеджування випереджальне – вид хеджування, що полягає у купівлі чи продажу ф’ючерсного контракту до завершення угоди з реальним товаром....
Аналіз мотиваційний Аналіз мотиваційний – маркетингове дослідження причин і умов, які визначають поведінку споживача на ринку. Дає змогу з’ясувати характер інформації, яку використовує споживач під час пошуку...
Перехресне хеджування Перехресне хеджування – страхування ризику від одного фінансового інструмента придбанням ф’ючерса або опціону на інший фінансовий інструмент....
Валютні цінності Валютні цінності – валюта країни в усіх формах (банкноти, білети державного казначейства, монети тощо), платіжні документи (чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) та інші цінні...
Чистий інвестиційний дохід Чистий інвестиційний дохід – дохід у формі відсотків і дивідендів, отриманий громадянами однієї країни від громадян інших країн, за вирахуванням відсотків і дивідендів, які виплачують...
Статутний капітал Статутний капітал (уставной капитал) – сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність. Визначається статутом або угодою про заснування...
Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від...
Мобільність Мобільність (мобильность) – оперативність, здатність невідкладно та ефективно щось здійснювати, залучати до виконання, реалізовувати завдання, плани....
Витрати допустимі Витрати допустимі – витрати підприємства в межах умов укладеного договору і правових норм, які підлягають відшкодуванню замовником....
Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна...
Ціна відпускна Ціна відпускна – 1) ціна, за якою підприємство, фірма, компанія відпускає свій товар споживачам; 2) ціна, за якою продукцію відпускають заготівельні організації....
Безробіття офіційно зареєстроване Безробіття офіційно зареєстроване – загальна кількість осіб найманої праці, які подали заяви до державної служби зайнятості про надання допомоги....
Міжнародна діяльність банків Міжнародна діяльність банків – виконання банками комплексу операцій та надання відповідних послуг, пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міжнародного руху капіталу, міжнародних валютних...
Рай податковий “Рай” податковий – країна (або її окремий регіон), в яку переказують капітал з метою зменшення податків....
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Банк зовнішньоторговельний Банк зовнішньоторговельний – спеціалізований комерційний банк, який здійснює кредитування експорту та імпорту, страхування експортних кредитів, взаємні зовнішньоторговельні розрахунки та ін....
Економічний бойкот Економічний бойкот (экономический бойкот) – повна або часткова відмова від економічних зв’язків з окремою приватною особою, фірмою, регіоном, державою, групою держав тощо....
Облігації зворотні Облігації зворотні – облігації, які їхній власник може повернути емітентові до закінчення терміну погашення за номінальною вартістю або обміняти на інші цінні папери за заздалегідь...
Маржинальна податкова ставка Маржинальна податкова ставка – ставка, за якою оподатковується кінцевий прирощуваний оподатковуваний прибуток....
Прогнозування бюджетне Прогнозування бюджетне – науково обгрунтовані пропозиції щодо тенденцій і напрямів розвитку бюджету (державних доходів і видатків) на близьку і віддалену перспективу, альтернативних шляхів і термінів...
Період базовий Період базовий – певний проміжок часу (місяць, рік тощо) або конкретна дата, з показниками яких зіставляються показники іншого періоду часу або дати....
Капітал використовуваний Капітал використовуваний – сума вкладеного власного капіталу й довготермінової заборгованості....