ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ
12.2. Основні причини зникнення видів
Катастрофічне зниження чисельності багатьох видів рослин і диких тварин викликає серйозне занепокоєння. Такий стан є наслідком дії різних негативних природних та антропогенних факторів. За приблизними підрахунками близько 2% фауни сучасних земноводних і плазунів, 3,5% прісноводних риб, майже 5% птахів, понад 6% ссавців, близько 10% видів судинних рослин у світі є на межі зникнення.
До негативних природних
Однак, дуже важливим фактором, який різко впливає на живу природу, є Господарська діяльність людини. За порівняно коротку свою історію людина докорінно змінила обличчя Планети. Її вплив супроводжувався як позитивними, так і негативними наслідками. Людина урізноманітнила сортами окультурені види рослин та породами одомашнені види тварин, замінила корінні природні ландшафти і екосистеми культурними, індустріальними,
Кожен вид живих організмів постійно зазнає впливу різних факторів середовища, які діють сукупно і специфічно, тому по-різному відбиваються на стані окремих видів (табл. 12.1). В ній наведені підсумкові результати про причини вимирання видів хребетних тварин за період з 1600 до 1974 року (Nilson, 1983).
Таблиця 12.1.
Причини Вимирання | Число вимерлих видів | ||||
Амфібії | Рептилії | Птахи | Ссавці | Разом | |
1. Промисел | 0 | 7 | 21 | 14 | 42 |
2. Руйнування місць проживання | 1 | 1 | 22 | 12 | 36 |
3. Вселення нових видів | 0 | 8 | 24 | 13 | 45 |
4. Пряме знищення | 0 | 0 | 0 | 1 | 1 |
5. Хвороби та інші причини загибелі | 0 | 0 | 1 | 0 | 1 |
6. Природні фактори | 0 | 0 | 1 | 1 | 2 |
7. 3 невідомих причин | 0 | 4 | 40 | 23 | 67 |
Ще більше насторожують дані про число видів хребетних, яким, за даними міжнародної Червоної книги, загрожує зникнення (табл. 12.2).
Для розкриття характеру дії цих причин необхідно конкретніше проаналізувати кожен із факторів, оскільки вони спричинили вимирання деяких видів тварин і негативно впливають на рослини.
Всезагальною причиною, що призводить до скорочення чисельності, а нерідко і до вимирання цілих популяцій окремих видів і навіть груп їх, є Руйнування місць проживання тварин і зростання рослин.
Таблиця 12.2.
Причини | Число видів | |||||
Риби | Амфібії | Рептилії | Птахи | Ссавці | Разом | |
1. Наднормовий промисел | 16 | 2 | 39 | 54 | 72 | 183 |
2. Руйнування середовищ проживання | 111 | 27 | 16 | 161 | 74 | 389 |
3. Вплив вселення видів | 40 | 3 | 19 | 33 | 40 | 135 |
4. Пряме знищення | 0 | 0 | 2 | 2 | 19 | 23 |
5. Хвороби та інші причини загибелі | 1 | 0 | 1 | 3 | 5 | 10 |
6. Природні фактори | 0 | 0 | 0 | 3 | 0 | 3 |
7. Забруднення середовища | 0 | 1 | 0 | 3 | 0 | 4 |
8. Тривога, порушення спокою | 0 | 0 | 0 | 6 | 0 | 6 |
Господарське освоєння території залишає все менше місць для життя диких тварин і рослин.
Звичайно першим симптомом руйнування природного життєвого середовища є Інсуляризація – розпад єдиного ареалу на дрібні острівки (рис. 12.1). Зникнення видів у результаті руйнування середовища проживання відбувається тим швидше, чим менша площа цих острівків ареалу і чим більше вони ізольовані. Методи теоретичних досліджень дали змогу підрахувати швидкість очікуваного зменшення числа видів крупних тварин з цієї причини в 19 східноафриканських національних парках Серенгеті та інших. Виявилось, що інсуляризація може викликати втрату близько 11% видів великих ссавців через 50 років, а через 500 років – 44%.
Рис. 12.1. Приклад інсуляризації місцезростань: скорочення площі, зайнятої лісами, наділянці 10 км у штаті Вісконсія (США) з 1821 до 1950 р.
(за Е. Піанка, 1981).
Значна кількість видів дикорослих рослин випадає зі складу флори багатьох регіонів через випасання худоби, меліорацію та розорювання природних угідь і вирубування лісів.
Від такого впливу біотопи багатьох видів зазнають таких змін, що не здатні забезпечити їхнє існування. Цікавим прикладом може бути рослина з найбільшою в світі квіткою, що досягає в діаметрі понад один метр – Rafflesia Arnoldi. Вона поширена в тропічних лісах на
О. Суматра (Індонезія) і перебуває на межі зникнення.
Руйнування місцезростання – одна з найсильніших причин зникнення або різкого скорочення чисельності багатьох видів лучних і болотних рослин природної флори та фауни України.
Надмірний промисел (вилучення з природного середовища рослин і тварин для різних цілей: колекціонування, виготовлення сувенірів, отримання медичних препаратів, утримання в неволі тощо) є другою важливою причиною, що спричиняє різке скорочення чисельності видів промислових і декоративних тварин, лікарських і ранньовесняних рослин.
Варто зауважити, що через ці причини скоротили свою чисельність осетрові та інші промислові риби, морські і наземні черепахи, крокодили, фазани, папуги, співучі птахи, декоративні метелики, а також кактуси та інші види цінних диких рослин.
Вашингтонська конвенція 1973 р. про обмеження міжнародної торгівлі рідкісними і зникаючими видами рослин і тварин та продуктами і виробами з них була спробою застерегти і попередити винищення таких видів. У 1985 р. цю конвенцію підписали 88 держав. Внаслідок масового браконьєрського промислу на африканському континенті з 1970 до 1982 р. чисельність носорогів скоротилася в 10 разів; об’єм торгівлі слоновою кісткою збільшився з 400 т/рік у 1968 р. до 10 тис. т/рік у 1982 p., що призвело до загибелі близько 100 тис. слонів у країнах Африки і Азії (А. В. Яблоков, С. А. Остроумов, 1985).
Від нерегульованого збору для колекціонування і торгівлі гинуть або різко скорочується чисельність популяцій кактусів та інших сукулентів, орхідних, лілійних, півонієвих та інших декоративних, лікарських, технічних рослин.
Вселення нових видів (інтродукція, міграція, пасивне і випадкове завезення і занесення) у більшості випадків має негативні наслідки. Чужинці часто агресивно і швидко завойовують нові території, витісняючи місцеві ендемічні види. Для прикладу: до 1978 р. на Гавайські острови було інтродуковано 22 види ссавців, близько 160 видів птахів, близько 1300 видів комах, понад 2 тис. видів квіткових рослин. Це стало причиною того, що з часу відкриття цих островів вимерло до 22 видів птахів (30% аборигенної орнітофауни), 14 видів молюсків (34% аборигенної малакофауни). Перед загрозою зникнення знаходиться 70% видів гавайської флори.
Відомі також приклади негативного впливу вселеної у Прибалтику ондатри на популяції раків, американської норки (крупнішої) на меншу європейську норку, канадського бобра на європейського бобра. Ці приклади є пересторогою контрабандного ввезення та необгрунтованої інтродукції окремих видів рослин і тварин. На користь цього свідчить той факт, що з інтродуцентами часто заносяться небезпечні бур’яни (наприклад, амброзія полинолиста в південні райони України), шкідники (колорадський жук), паразити і збудники захворювань. Останні можуть бути нешкідливими для інтродукованого виду, а місцеві види часто беззахисні перед ними. Так, гриб, завезений із саджанцями з Азії у США, майже повністю знищив американський вид каштана. Інтродукція кіз на о. Св. Єлени призвела до майже повного знищення 33 ендемічних видів рослин.
Відомі факти, що свідчать про підвищену здатність інтродукованих рослин пригнічувати місцеві види через алелопатію (незвичні для аборигенів хімічні виділення).
Згаданий фактор впливу на місцеву флору і фауну Вселених видів є закономірним явищем, зумовленим жвавою міграцією людей. Він є причиною того, що корінна природна
Флора і фауна регіонів змінилась змішаною (аборигени + інтродуценти). Важливо стримувати і регулювати цей процес, щоб зберегти ендемічні та аборигенні види.
Техногенне забруднення середовища Є одним із факторів різкого негативного впливу на живу природу.
Штучна хімізація навколишнього середовища вже досягла таких масштабів і рівня, що стала реальною загрозою нормального функціонування та існування біосфери. Недосконалі промислові технології, неправильне зберігання і використання мінеральних добрив і отрутохімікатів у сільському господарстві стали джерелом забруднення усіх середовищ життя (водного, наземно-повітряного, грунтового) і перетворили їх у несприятливі для багатьох видів живих організмів, у тому числі й самої людини, діяльність якої породила цей штучний фактор.
Міграція токсикантів і забруднювачів та біоакумуляція їх в організмах у межах трофічного ланцюга біоценозів стала причиною порушення стабільності природних екосистем, зникнення багатьох цінних видів рослин та їх супутників тварин. Високі концентрації в повітрі діоксиду сірки, окислів азоту, вуглецю, сажа згубно діють на рослини, особливо на зелені насадження міст.
Як відходи промислових підприємств у різні середовища надходять багато сполук металів, які, особливо в надлишкових кількостях, є небезпечними для тварин. Це, зокрема, такі важкі метали, як свинець, ртуть, селен, кадмій тощо. Вони діють на організм тварини безпосередньо або через різні ланки трофічного ланцюга.
Дуже небезпечними для тварин виявились пестициди – основний хімічний продукт другої половини XX століття. Класичним прикладом їх дії є препарат ДДТ. Як сильнодіючий, його використовували успішно для боротьби з переносниками трансмісивних захворювань (комарі, мухи, кліщі, сліпні, москіти), із шкідниками на полях і в садах. Масове використання ДДТ та інших пестицидів у 50-60-ті роки призвело до різкого скорочення чисельності і навіть до повного зникнення деяких видів риб, рибоїдних та інших м’ясоїдних птахів у багатьох країнах світу, майже на третину стала тоншою шкарлупа їхніх яєць, порушились важливі життєві функції, особливо репродуктивна. Численні жертви серед диких теплокровних тварин є наслідком неконтрольованого використання зооцидів для знищення шкідливих гризунів (мишей, пацюків) та переносників збудників інфекційних захворювань птахів та інших шкідливих і небезпечних хребетних тварин.
Безсумнівно, антропогенне хімічне забруднення планети – одна з головних причин, що загрожує життю диких тварин, оскільки вони проникають в усі середовища життя навіть у ті регіони, що знаходяться дуже далеко від джерел забруднення. Вплив різних забруднювачів на живі організми вивчений ще дуже мало, і тому заслуговує на особливу увагу, щоб не втратити від цього біорозмаїття природи.
Яскравим прикладом, що демонструє негативні наслідки хімічного забруднення середовища є адаптація шкідників до інсектицидів (рис. 12.2) та біоакумуляція їх у ланках трофічного ланцюга (рис. 12.3).
Рис. 12.2. Збільшення числа стійких до інсектицидів форм комах з 1920 до 1980 року.
Рис. 12.3. Схема біоакумуляції інсектициду діелдріну в трофічній сітці прибережної частини моря.
Морська вода: сліди діелдріну.
І – Фітопланктон: 1 млрд.-1. II – Зоопланктон: 2102млн.-1. III – Ракоподібні і риби-мікрофаги: 3 102
Млн.-1. IV – Крячка, яйця: 0,2 млн. -1.
IV – Чайка, яйця: 0,1 млн.-1. IV – Риби-хижаки: 0,2 млн. -1.
V – Баклан, печінка: 6 млн. -1, яйця: 2 млн. -1.
Крім названих причин, що однаково небезпечні для рослин і тварин, є ще різні специфічні та локальнодіючі, які необхідно враховувати при вирішенні багатьох проблем охорони популяцій видів у конкретних регіонах. Вони є об’єктом вивчення багатьох спеціальних дисциплін і прикладних галузей екології та охорони природи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)