ПІДПРИЄМНИЦТВО
Розділ 8
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОЦІНОЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
8.2. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКУ
Розглянемо удосконалення структури виробництва і споживання на прикладі такої галузі, як виробництво лісоматеріалів. В умовах ринкової економіки треба зовсім по-новому побудувати організацію лісозаготівельного виробництва. Гостріше постає необхідність поліпшити організацію праці, підвищити її продуктивність, збільшити обсяги вивезення деревини. Значні
У лісозаготівельному виробництві існують певні труднощі, пов’язані з використанням деревини м’яких листяних порід, а також низькоякісної і маломірної деревини. Окремі регіони (області) країни відчувають дефіцит лісової сировини. Одним з виходів із ситуації, що створилася, може бути одержання додаткових ресурсів деревної сировини за рахунок проміжних вирубок і ефективного лісокористування в лісах першої і другої груп. У перспективі є можливість залучити в промислову переробку значні обсяги не використовуваних
Доцільно збільшити виробництво тріски з лісосічних відходів пересувними установками на лісосіці і стаціонарних установках на нижніх лісоскладах з комплексним використанням подрібненої деревини як технологічної і паливної тріски.
На зазначеній сировинній базі в окремих регіонах (областях) можна створити невеликі і середні підприємства, розвивати підприємництво у формі так званого малого бізнесу. Доцільно створити малі лісозаготівельні підприємства.
Ефективність виробництва показує як його результативність за певних витрат праці, так і ступінь використання всіх наявних ресурсів (природних, матеріальних, трудових). Чим більший випуск продукції на одиницю витрат, тим вища ефективність виробництва.
На практиці використовують систему оціночних показників, одержувану шляхом порівняння результатів і витрат (або ресурсів). Система оціночних показників ефективності роботи підприємства в умовах ринку може бути побудована в такій послідовності: 1) показник ефективності використання основних фондів – фондовіддача; 2) сировини і матеріалів – матеріаломісткість; 3) живої праці – продуктивність праці; 4) узагальнюючий показник оцінки ефективності – прибуток (рентабельність).
Кожен оціночний показник має об’єктивну основу й економічний зміст, відображає процес розширеного відтворення і його основні елементи: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Схему найважливіших факторів, що визначають ефективність виробництва, показано на рис. 8.1.
Рис. 8.1. Найважливіші фактори, що визначають ефективність виробництва
Потрібно зазначити, що кожен показник системи оцінки, узятий окремо, крім узагальнюючого показника, є односторонньою (частковою) характеристикою ефективності.
У літературі і методичних рекомендаціях для оцінки рівня ефективності виробництва пропонується також набір інших показників, що, на наш погляд, надмірно ускладнює оцінку. Тому доцільно застосовувати класичний підхід, що обмежує кількість показників.
Необхідно враховувати, що застосовувані нині оціночні показники через відсутність розвиненого ринку, недосконалість системи ціноутворення, монопольне становище багатьох підприємств не завжди об’єктивно характеризують ефективність їхньої роботи. В умовах перехідної економіки при нестабільності цін, інфляції динаміку показників ефективності виробництва доцільно узгоджувати з динамікою натуральних показників.
Взаємозв’язок основних груп показників визначає послідовність проведення їхньої комплексної економічної оцінки як сукупності окремих аналізів. Для вибору критеріїв оцінки ефективності виробництва рекомендується використовувати таку послідовність. На першому етапі визначається безліч окремих критеріїв для вирішення економічного завдання; на другому – особа, що приймає рішення, повинна розглянути безліч критеріїв і одержати сукупний критерій оцінки різних варіантів вирішення завдання.
Комплексне вивчення господарської діяльності підприємства починають з вивчення обсягу, асортименту і якості виробленої продукції.
У вивченні економіки підприємства важливе значення має вимірювання обсягу продукції в натуральних і грошових одиницях.
На результати виробничої діяльності підприємства впливають різні фактори (рис. 8.2). Вони діють не ізольовано один від одного, а у взаємозв’язку і взаємозумовленості.
Обсяг випуску продукції | Обсяг випуску продукції |
Асортимент, якість і ціни | Зміна обсягу реалізації продукції |
Фондовіддача | Зміна асортименту і якості продукції |
Матеріаломісткість | Зміна собівартості |
Продуктивність праці | Зміна цін |
Рис. 8.2. Вплив факторів випуску продукції на прибуток і рентабельність
Динаміка обсягу виробництва продукції.
Показниками обсягу виробництва продукції є товарна продукція в порівнянних цінах підприємств, обсяг реалізації продукції в діючих цінах підприємств. До складу реалізованої продукції включається відвантажена покупцям готова продукція, в оплату якої від них повністю надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-виготовлювача. Показники обсягів товарної і реалізованої продукції тісно взаємозалежать. Поряд з вартісними показниками широко використовуються і натуральні (у тоннах, метрах, штуках та ін.).
В умовах ринкової економіки важливого значення набуває якість продукції. (Продукція лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості має специфічні параметри якості, відмінні від інших галузей.)
Асортимент характеризує певну сукупність вироблених підприємством товарів, що відрізняються споживчими властивостями, призначенням і якістю.
Виробництво продукції тісно пов’язано з її трудомісткістю, що підраховується в годинах (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Трудомісткість, год.
Продукт | Випуск продукції в натуральному вираженні, шт. | Витрати в годинах на одиницю виробу | Випуск продукції в нормо-годинах, тис. | ||||
А | 80 | 112 | 105 | 2 | 160 | 224 | 210 |
Б | 100 | 73 | 90 | 3,5 | 350 | 255,5 | 315 |
В | 90 | 85 | 1200 | 1,4 | 126 | 119 | 168 |
Вимірювання продукції в годинах має певні недоліки. Цей показник підсумовує працю різної складності і різної кваліфікації, а тому виконання обсягу продукції в годинах не завжди виражає справжню трудомісткість. Однак за кордоном цей показник використовується дуже широко (наприклад у США, Японії).
Основними факторами, що впливають на рівень і динаміку виробництва продукції, є праця і її продуктивність; основні фонди, їх постійне відновлення і реконструкція на базі сучасних технологій; ступінь використання виробничих потужностей підприємства; предмети праці, що беруть участь у створенні продукту, і ступінь їх використання у виробництві.
У сучасній українській економіці народногосподарського планування в його старому директивному розумінні уже немає. Застосовується так зване стратегічне планування на рівні корпорацій і підприємств. Тепер кожне підприємство самостійне планує свій обсяг продукції, її структуру, асортимент і якість. Прогнозні показники цих параметрів є результатом глибоких маркетингових досліджень.
Для характеристики динаміки вартісних показників використовується товарна продукція, вимірювана в порівнянних цінах. Для вивчення динаміки обсягів виробництва використовують як абсолютні, так і відносні дані (величина приросту, темпів зростання).
Аналіз впливу використання праці на обсяг продукції характеризується даними табл. 8.2.
Таблиця 8.2
Вплив використання праці на обсяг продукції
Показник | Базовий період | Звітний період | Відхилення |
Товарна продукція, тис. грн. | 21409 | 22287 | +878 |
Чисельність ПВП, чол. | 4875 | 4917 | +42 |
Вироблено на одного працівника, грн./чол. | 4392 | 4533 | + 141 |
Використовуючи дані табл. 8.2, визначимо вплив факторів інтегральним методом:
А) зміна кількості працівників:
4392 ∙ 42 + 141 ∙ 42/2 = 188 тис. грн.
Б) зміна продуктивності праці:
4875 . 141 + 141 . 42/2 = 690 тис. грн.
Сумарний вплив факторів використання праці становить 878 тис. грн.
Вплив зміни матеріаломісткості продукції на обсягові показники роботи підприємства.
Для визначення розмірів втраченого чи можливого додаткового обсягу продукції за рахунок збільшення матеріаломісткості продукції або, відповідно, її зниження необхідно помножити фактичну суму матеріальних витрат у звітному періоді на різницю між фактичною матеріаловіддачею (34548 : 23558 = 1,466) і базовою (34096 : 23195= = 1,470). У нашому прикладі обсяг товарної продукції скоротився через збільшення матеріаломісткості на (1,466 – 1,470)/23558 = 94 тис. грн.
Вплив зміни фондовіддачі на обсягові показники роботи підприємства.
Розраховуємо можливий обсяг товарної продукції за фактичної наявності ресурсів. Базова фондовіддача дорівнює 1,93 грн., середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів – 12000 тис. грн. Можливий обсяг продукції в нашому прикладі становить: 3160000 – 2287000 = 873000 грн.
На основі виявлених факторів, що впливають на обсяг випуску продукції, визначають втрачені можливості і резерви збільшення продукції внаслідок усунення чи скорочення втрат робочого часу або зменшення трудомісткості, підвищення продуктивності праці, поліпшення використання технологічного устаткування і матеріальних ресурсів (табл. 8.3).
Таблиця 8.3
Фактори, що впливають на обсяг випуску продукції
Фактор зміни обсягу продукції | Резерви і можливості додаткового випуску продукції |
Трудові фактори | +878 |
Матеріальні ресурси | -94 |
Основні фонди | -873 |
Основними факторами, що визначають ефективність виробництва в галузі, є технічний прогрес, продуктивність праці, капіталовкладення, дослідження і розробки, кваліфікація робочої сили. Оцінку використання факторів ефективності виробництва наведено в табл. 8.4.
За даними таблиці оцінюють використання факторів ефективності виробництва. Розглянемо докладно кожен з наведених показників ефективності.
Показник фондовіддачі є найбільш загальною характеристикою експлуатації основних виробничих фондів (ОВФ), що визначає ступінь використання діючих і таких, що вводяться на підприємстві, ОВФ. Як важлива умова підвищення ефективності виробництва фондовіддача характеризує також економічну ефективність капітальних вкладень в інші напрямки виробничої діяльності підприємства.
Таблиця 8.4
Оцінка використання факторів ефективності виробництва
Показник | Формула | Позначення |
Фондовіддача Матеріаловіддача Продуктивність праці | ФВ = В/ ФО МВ = В/ МЗ ПП = В/ЧП | В – обсяг товарної продукції ФВ – вартість основних фондів МВ – матеріальні витрати ЧП – кількість ПВП |
Фондовіддача в радянській промисловості щорічно знижувалася: у 1971-1975 рр. – на 1,1 %; у 1976-1980 рр. – на 3 %; 1981-1985 рр. – на 3,1 %; у 1986-1990 рр. – на 1,2 %. Вона знижувалася й у 1991-2000 рр. – у середньому на 6,4 %.
Фондовіддача залежить від структури і концентрації виробництва, ступеня кооперування і комбінування, асортименту виробленої продукції, ступеня механізації робіт, вартості ОВФ та інших факторів. Цим, зокрема, пояснюється різний рівень фондовіддачі навіть на підприємствах однієї галузі.
Таблиця 8.5
Модифікація показника фондовіддачі залежно від мети аналізу
Показник фондовіддачі | Позначення показника |
ФВ4 = Вт/Ф ФВ2 = Вт/Фа ФВ3 = Вт / (Ф + Зк) ФВ4 = Вт / (Ф + М) ФВ5 = Вт/(Ф+М+Зп) ФВ6 = Вч/Ф ФВ7 = Вч / (Ф + Зк) | ФВ1 – ФВ7 – різновиди показників фондовіддачі Ф – середньорічна вартість ОВФ Фа – середньорічна вартість активної частини ОВФ Зк – середньорічний залишок оборотних коштів М – спожиті матеріальні ресурси Зп – фонд заробітної плати Вч – випуск чистої продукції Вт – випуск товарної продукції |
Як правило, на показник фондовіддачі негативно впливає на підвищення вартості технологічного устаткування і будівельно-монтажних робіт. У зв’язку з цим темпи зростання ОВФ можуть обганяти темпи зростання випуску продукції. Тенденція зниження фондовіддачі зумовлюється також будівництвом споруд з охорони навколишнього середовища, тобто збільшенням неактивної частини основних фондів.
Показник фондовіддачі залежно від поставленої мети аналізу може бути модифікований. У табл. 8.5 наводяться деякі модифіковані показники, тісно пов’язані між собою.
Модифіковані показники фондовіддачі характеризують виробничо – комерційну діяльність підприємства з різних сторін. Існує низка інших показників, що відображають ефективність використання ОВФ.
Ефективність виробництва виражається величиною товарної продукції, що припадає на одиницю ОВФ. Вимірювання динаміки обсягу товарної продукції можливе лише при використанні порівняльних цін. Бо інакше необхідно перераховувати ціни у порівнянний вигляд з урахуванням інфляції. Нині динаміку обсягу продукції доцільно оцінювати в постійних (порівнянних) цінах, наприклад, на 1 січня 2003 р.
Для визначення ефективності використання активної частини ОВФ (ФВ2) у знаменнику береться середньорічна вартість активної частини. Показник фондовіддачі ФВ3 відображає ефективність використання виробничих фондів загалом. У знаменнику зазначеної формули беруться середньорічна вартість ОВФ і середньорічні залишки оборотних коштів. Таким чином, цей показник характеризує рівень використання не лише основних, а й оборотних фондів.
Для повнішої оцінки ефективності використання ОВФ треба виявляти і враховувати комплекс факторів і компонентів, безпосередньо пов’язаних з їх застосуванням і рівнем використання.
Ефективність ОВФ має характеризуватися не лише збільшенням випуску продукції, тобто кількісним результатом їх використання, а й якісним – зниженням питомих витрат живої й уречевленої праці на одиницю продукції. Так, щоб відобразити вплив на фондовіддачу використання у виробництві матеріальних витрат, визначається показник ФВ4. Величина спожитих матеріальних витрат М визначається за формами бухгалтерської звітності. Спостереження за динамікою цього показника сприяє ощадливій витраті сировини, матеріалів, палива, електроенергії.
Ступінь участі живої й уречевленої праці визначає показник фондовіддачі ФВ. Показником маси застосованої живої праці є обсяг виплаченої заробітної плати. Застосування зазначеного показника стимулює раціональну зміну робочої сили.
Для оцінки ефективності використання ОВФ і для характеристики ступеня участі підприємства у створенні нової вартості продукції можна використовувати показник фондовіддачі, обчислений за чистою продукцією – ФВ6 і ФВ7.
Таким чином, розраховувати показник фондовіддачі можна різними способами з метою вивчення конкретних факторів, що спричинили зміну фондовіддачі. Тому рекомендується використовувати факторний аналіз фондовіддачі. У розрахунках застосовуються ланцюгові підстановки, широко використовуються індекси, середні величини, динамічні ряди. Галузева методологія аналізу фондовіддачі, як правило, відсутня.
Рівень ефективності використання ОВФ характеризують також показники фондомісткості (ФМ) і фондорентабельності (ФР).
Фондомісткості характеризує обсяг ОВФ, необхідний для випуску одиниці (1 грн.) товарної продукції. Математично вона визначається за формулою
Фондорентабельність показує суму отриманого прибутку на одиницю вартості ОВФ, виражену в %:
Де П – сума прибутку.
Перевага показника фондорентабельності полягає в тому, що він інтегрально враховує ефективність використання живої праці і динаміку прибутку.
В економічній літературі містяться рекомендації з оптимізації вибуття основних фондів у галузях народного господарства виходячи зі співвідношень ресурсів праці і капіталовкладень. Суспільно необхідним обсягом вибуття основних фондів, на думку А. Н. Цигічко, вважається така величина, за якої внаслідок ліквідації застарілої техніки вивільняється виробничий персонал у кількості, необхідній для експлуатації нових засобів праці в режимі базового періоду у тому разі, коли немає інших джерел поповнення кадрів.
Матеріаломісткість і матеріаловіддача.
Показник матеріаломісткості продукції – важливий критерій оцінки організаційно-економічного рівня виробництва на підприємстві. У збільшенні виходу готової продукції із сировини і матеріалів, поряд із застосуванням сучасної технології, важливе значення за всіх часів мають економія матеріалів, що витрачаються, та їх суворий облік. Тому одним з важливих завдань економічного аналізу є визначення показників раціонального використання у виробництві матеріальних ресурсів.
Раціональне використання матеріалів є істотним чинником зростання виробництва і зниження собівартості продукції, а отже, збільшення прибутку і рівня рентабельності.
Узагальнюючим показником витрати матеріальних ресурсів є вартісний показник матеріаловіддачі (або матеріаломісткості). Динаміка показника матеріаломісткості дає змогу оцінити ефективність використання матеріальних ресурсів загалом по підприємству.
Однак варто врахувати, що грошова оцінка продукції в умовах ринкової економіки змінюється під впливом таких факторів, як зміна вартості сировини чи матеріалів, цін на виготовлену продукцію. Доцільно при визначенні динаміки матеріаломісткості продукції оцінювати її в постійних (порівнянних) цінах, наприклад, на 1 січня 2003 р.
Показники використання матеріальних ресурсів за їхнім економічним змістом поділяються на такі групи:
– показники матеріаломісткості;
– показники, що характеризують структуру використання матеріальних ресурсів;
– показники матеріаловіддачі;
– показники, що характеризують частку відходів і втрат матеріальних ресурсів.
Показники матеріаломісткості за формою вираження бувають натуральні, вартісні і змішані (наприклад, т / грн., тис. грн., %).
Показник матеріаломісткості (ММ) продукції на рівні підприємства є вартісним і обчислюється як відношення поточних матеріальних витрат (МВ) до обсягу виготовленої продукції (В) за формулою:
Величиною, оберненою до матеріаломісткості, є матеріаловіддача (МО), яка обчислюється за формулою:
В умовах ринкової економіки аналіз використання матеріальних ресурсів дедалі більше стає справою самого підприємства, що в умовах конкуренції і необхідності зниження витрат виробництва сприяє виявленню резервів економії матеріальних ресурсів у повному обсязі. Оцінюючи матеріальні витрати і показник матеріаломісткості продукції, потрібно враховувати два аспекти: дослідження факторів, що впливають на формування показника матеріаломісткості; використання матеріаломісткості як фактора, під впливом якого формуються інші показники господарської діяльності підприємств.
На зміну витрат матеріальних ресурсів впливає вдосконалювання організації виробництва, його технічної (технологічної) підготовки і власне процесу виробництва. Удосконалювання організації виробництва – це впровадження передових форм організації праці, розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування, поліпшення матеріально-технічного постачання тощо. Оцінка матеріаломісткості повинна показати використані резерви зниження матеріальних витрат.
Продуктивність праці – кількість виробленої продукції за одиницю робочого часу (виробіток) або витрати праці на одиницю продукції (трудомісткість).
У промисловості розвинутих країн (США, ФРН, Франція) застосовуються різні показники продуктивності праці. Найбільш поширений і універсальний з них – виробіток. Залежно від того, в яких одиницях виміряється обсяг продукції, розрізняють три методи визначення виробітку:
– натуральний метод (у тоннах, метрах, штуках), широко використовується на підприємствах, коли випускається однорідна продукція;
– вартісний метод – застосовується для визначення продуктивності праці на підприємствах, що випускають різнорідну продукцію. В умовах інфляції і підвищення цін на продукцію вартісний метод невиправданий. У західних країнах для оцінки ефективності роботи підприємства розглядаються реальні, тобто очищені від підвищення цін показники, наприклад, співвідношення основного капіталу і випущеної продукції. Однак підприємці у своїй господарській політиці орієнтуються на поточні ціни;
– трудовий метод (метод нормованого робочого часу), при якому виробіток визначається в годинах. Застосовується переважно на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках у разі випуску різнорідної і незавершеної виробництвом продукції, яку не можна виміряти ані в натуральних одиницях, ані в грошовому вираженні.
Трудомісткість продукції – кількість робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції або надання одиниці обсягу роботи (послуг). Вона вимірюється витратами робочого часу в годинах. Чим менша трудомісткість, тим більша продуктивність праці, тобто показник трудомісткості і показник продуктивності праці обернено пропорційні.
Використовуються різні методи вимірювання трудомісткості. За складом витрат розрізняють такі види трудомісткості: технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість керування виробництвом, повну трудомісткість.
На практиці визначаються показники повної і цехової трудомісткості. Повна трудомісткість може вимірюватися за виробами методом прямого розрахунку на основі діючих нормативів.
При оцінці роботи підприємства продуктивність праці є проміжним показником. Продуктивність праці може підвищуватися, тоді як ефективність виробництва падатиме за рахунок збільшення собівартості, незадовільного використання основних фондів і оборотних коштів, погіршення якості продукції. Підвищення продуктивності праці без різкого поліпшення фондовіддачі не сприятиме підвищенню ефективності загалом.
Вирішальне значення для підвищення продуктивності праці має виявлення і використання резервів зменшення трудомісткості продукції. Найважливіші з них – механізація й автоматизація трудомістких робіт, заміна фізично зношеного устаткування, впровадження досконалої технології, поліпшення організації виробництва й умов праці, посилення матеріальної зацікавленості працівників. З цих питань наукою і практикою розроблено різні рекомендації.
Прибуток є базою для оподатковування, він також є джерелом коштів для сплати податку. Прибуток – абсолютний показник. Відносна характеристика прибутку – рентабельність.
Прибуток – об’єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин. Він внутрішньо притаманний ринковій конкуренції. Так, К. Маркс зокрема писав, що “конкуренція є змагання заради прибутку, конкуренція є торговельне, а не промислове змагання, тому що при капіталізмі промислове змагання існує лише заради торговельної мети”. Формування цивілізованих ринків товарів, фінансових ресурсів, цінних паперів супроводжується підвищенням ролі прибутку в системі статистичних показників.
Для колективу підприємства зміст комерційного розрахунку повинен полягати не в тому, аби нести менші витрати, а щоби більше одержати прибутку, і не тільки сьогодні, а й у майбутньому. А для цього повинні бути ефективними витрати на розвиток і удосконалювання виробництва, упровадження нових технологій. Через те важливо дати оцінку роботи підприємства з погляду того, як у нього співвідносяться поточні потреби з перспективними, споживання – з нагромадженням.
Якщо ціни стабільні, динаміка прибутку характеризує зміну ефективності роботи підприємства. Так, якщо не змінилися обсяги використовуваних підприємством ресурсів (та сама кількість працівників, ті самі виробничі фонди) і ціни, то прибуток збільшується пропорційно підвищенню ефективності виробництва.
Характеристику узагальнюючих (оцінних) показників ефективності роботи підприємств наведено в табл. 8.6.
Таблиця 8.6
Характеристика узагальнюючих (оцінних) показників ефективності роботи підприємств
Показник | Формула і позначення показника |
Обсяг реалізованої (товарної) продукції | Вр – обсяг продукції |
Дохід | В = Вр – МВ МВ – матеріальні витрати |
Чистий прибуток підприємства | ПЧ = Вр – Ср – Н – Ш |
Фонд нагромадження | Фн = ПЧ1 + Ав+ Роб ПЧ1 – частина чистого прибутку на нагромадження; Ав – амортизаційні відрахування |
Фонд споживання | Фп = ПЧ2 ПЧ2 – частина чистого прибутку, що спрямовується на споживання |
Рентабельність підприємства | Р = (Вр – Ср) / (Фв + Сз) 1/2 ∙ 100% Фв – середньорічна вартість ОВФ; Сз – середньорічний залишок оборотних коштів |
За показниками, наведеними у табл. 8.6, здійснюється оцінка економічного розвитку підприємства, тобто оцінка ефективності його виробництва.
Методи вивчення динаміки прибутку можна звести до оцінювання впливу на неї фізичного обсягу продукції, рівня цін і собівартості продукції. Різні варіанти оцінки зумовлені тим, що в кожному з випадків розглядається специфічна комбінація інших рівних умов, що не дає змоги порівнювати одержувані результати між собою безпосередньо. Повторний аналіз прибутку від реалізації товарної продукції здійснюється з використанням даних, наведених у табл. 8.7.
Таблиця 8.7
Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції
Показник | Базисний Період | Поточний Період | Відхилення | % |
Виробнича собівартість, тис. грн. | 2274 | 2112 | -162 | 92,8 |
Позавиробничі витрати, тис. грн. | 12 | 8 | -4 | 66,6 |
Повна собівартість, тис. грн. | 2286 | 2120 | -166 | 92,7 |
Виторг від реалізації, тис. грн. | 3873 | 3913 | +40 | 101,0 |
Прибуток, тис. грн. | 1587 | 1793 | +206 | 113,0 |
Основними факторами, що впливають на прибуток, є обсяг реалізації продукції, собівартість, якість і асортимент продукції, зміна цін. Відповідні розрахунки дають змогу визначити, як ці фактори впливають на прибуток (табл. 8.8).
Таблиця 8.8
Вплив на прибуток основних факторів виробництва
Фактор зміни обсягу прибутку | Відхилення даних, тис. грн. |
Зміна обсягу реалізації продукції | + 15.87 |
Зміна асортименту і якості продукції | – 11,87 |
Зміна повної собівартості | + 162 |
Зміна цін | + 40 |
Разом: | 206 |
До найсуттєвіших резервів збільшення прибутку варто зарахувати підвищення якості продукції, що випускається, і зниження повної собівартості. Результати пофакторного аналізу прибутку показують шляхи і напрями роботи (з менеджменту і маркетингу) у розрізі окремих номенклатурних груп продукції.
Прогнозовані дані розподілу прибутку для нашого умовного прикладу, зокрема на сплату дивідендів за привілейованими і звичайними акціями, наведено у табл. 8.9.
Таблиця 8.9
Показник | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. |
Прибуток до сплати податків, тис. грн. | 5420 | 4650 | 6570 |
Чистий прибуток за рік, тис. грн. | 1608 | 1257 | 1842 |
Привілейовані акції, тис. грн. | 3000 | 3000 | 3000 |
Звичайні акції, тис. грн. | 9000 | 9000 | 9000 |
Сума дивідендів за привілейованими акціями, тис. грн. | 420 | 420 | 420 |
Виплати дивідендів за звичайними акціями, тис. грн. | 1188 | 837 | 1422 |
Дані табл. 8.9 свідчать, що динаміка показників, у тому числі й прибутку, за період 2000-2002 рр. різна.
Важливою особливістю діяльності підприємства в умовах ринку є те, що в її основу покладено не виконання плану за будь-яку ціну, а більш твердий принцип виживання за рахунок високоефективної діяльності всіх господарських одиниць. Економічний плановий примус змінюється ринковим саморегулюванням: якщо доходи підприємства менші за витрати, то неминуче настане банкрутство.
Американський вчений, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки П. Самуельсон пише: “Нашою системою є не система прибутку, а система прибутків і збитків. Прибутки є віддаленою принадою, вони є стимулом підвищення ефективності, а збитки є покаранням за використання неефективних методів виробництва або за таке використання ресурсів, що не задовольняє бажань споживачів, які витрачають свої кошти”.
При ринковому саморегулюванні істотно підвищується роль факторів, що забезпечують результативність виробництва, змінюється ставлення до них власників засобів виробництва, які бажають одержати найбільший розмір прибутку на вкладені кошти й уникнути ризику банкрутства. Постійне прагнення розбагатіти і почуття страху перед банкрутством є домінуючими мотивами настійних пошуків шляхів кращого використання виробничого потенціалу.
Для збільшення прибутку потрібно знижувати собівартість продукції, що забезпечується як за рахунок ощадливої витрати матеріальних ресурсів і зменшення питомої матеріаломісткості продукції, так і шляхом повнішого й ефективнішого використання основних виробничих фондів і робочої сили.
Використання виробничого потенціалу оцінюють шляхом визначення рентабельності. Прибутковість (рентабельність) можна вимірювати по-різному. У практиці США такі вимірники називаються фінансовими коефіцієнтами (потрібно зазначити, що статистична база в американського підприємця значно більша, ніж у нашого). Так, коефіцієнт рентабельності виробничих ресурсів (Р) визначається за формулою
Де П – прибуток;
Фо + Фоб + Оп – виробничі ресурси.
Узагальнюючий коефіцієнт ефективності умовно чистої продукції визначається за формулою:
Де А + Оп + П – умовно чиста продукція.
Розглянемо на умовному прикладі розрахунок рівня ефективності підприємства через наведений узагальнений коефіцієнт ефективності. Його динаміку показано в табл. 8.10. Усі показники, крім коефіцієнта ефективності, обраховуються в тис. грн.
Таблиця 8.10
Розрахунок рівня ефективності підприємства через узагальнюючий коефіцієнт ефективності
Показник | Позначення | Роки | |||
2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | ||
Амортизація | А | 106 | 110 | 112 | 114 |
Оплата праці | Оп | 379 | 398 | 417 | 431 |
Прибуток | П | 132 | 187 | 242 | 266 |
Вартість основних фондів | Фо | 2400 | 2518 | 2534 | 2578 |
Вартість оборотних фондів | Фоб | 585 | 628 | 646 | 693 |
Коефіцієнт ефективності | Е | 0,183 | 0,196 | 0,241 | 0,219 |
Оцінка поданих у табл. 8.10 показників виявляє тенденцію до підвищення ефективності діяльності підприємства. Так, за розглянутий період прибуток збільшиться удвічі. У цьому зв’язку виникає необхідність подальшого – факторного – аналізу зростання прибутку.
Менеджери несуть відповідальність за ефективність використання усіх виробничих ресурсів, за стабільність поточних і довгострокових доходів підприємства від його основної діяльності.
Важливою функцією менеджменту є фінансовий керівник.
А. Файоль писав: “Ніщо не здійснюється без участі цієї функції. Кошти потрібні на оплату праці персоналу, на нерухомість, на устаткування, на сировину, на видачу дивідендів, на поліпшення, на непередбачені витрати тощо. Потрібен талановитий фінансовий керівник, щоб забезпечити підприємству кошти, щоб отримати якомога більшу вигоду з наявних у розпорядженні коштів, щоб уникнути нерозумних позик під заставу. Багато підприємств, які могли б процвітати, гинуть через брак коштів. Жодна реформа, жодне поліпшення немислимі без наявності вільних коштів або кредиту. Істотна умова успіху – завжди мати перед очима фінансовий стан підприємства”.
Оцінка фінансової діяльності підприємства.
Ринкова економіка створює нову фінансово-кредитну систему. Ця система стала засобом регулювання економічних процесів шляхом зміни оподатковування, процентних ставок Національного банку і комерційних банків, розподілу коштів бюджету, а також організації ринку цінних паперів.
Сутність фінансового ринку полягає в розподілі грошових ресурсів за галузями і видами виробництва відповідно до об’єктивної оцінки ефективності виробництва. Ринкові відносини створюють можливість підприємствам самостійно спрямувати необхідні матеріальні й фінансові ресурси на вирішення завдань технічного й економічного розвитку, формування різних фондів. Тому необхідно вивчати й аналізувати фінансовий стан підприємства. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства дає змогу охарактеризувати його економічний потенціал.
Потрібно оцінити активи підприємства; основні виробничі фонди; кількість і вартість виготовленої продукції; розмір коштів внесених до статутного капіталу; забезпеченість власною сировинною базою і джерелами енергії; показники загальних витрат і доходів підприємства за окремими статтями господарської діяльності, у тому числі маркетингової (наприклад, за витрачанням коштів, виділених на маркетингову і рекламну діяльність на початок кожного року, науково-дослідні роботи з випуску нової продукції та ін.).
Враховуються доходи і надходження коштів: чистий прибуток, амортизаційні відрахування, дотації, довгострокові і короткострокові кредити, надходження від випуску акцій. Оцінюються показники використання коштів у вигляді організаційних витрат на емісію акцій, виплат дивідендів за акціями, надходжень на рахунки в банку.
Важливе значення має оцінка ефективності роботи підприємства в цілому і насамперед величина прибутку: валовий і чистий (залишок валового прибутку після сплати податків, процентів за кредити, відрахувань у фонди нагромаджування і споживання).
За прибутком можна розрахувати такі відносні показники:
– відношення прибутку до обсягу продажів з урахуванням підвищення цін;
– відношення прибутку до активів підприємства;
– відношення прибутку до основних виробничих фондів;
– відношення прибутку до власних і довгострокових позикових коштів;
– відношення прибутку до капітальних вкладень.
Наприклад, показник норми прибутку на капіталовкладення можна визначити за формулою
Де Вп – валовий прибуток до відрахування податків і процентів за кредити (вартість продажу за винятком витрат на виробництво і процентів);
К – капіталовкладення в основні й оборотні фонди мінус заборгованість за капіталовкладеннями.
Показник норми прибутку на активи підприємства особливо важливий для визначення його здатності погашати заборгованості. Він визначається за формулою
Де Вп – валовий прибуток до відрахування податків і процентів за кредити;
Ак – активи підприємства.
Ефективність роботи підприємства характеризує також відношення загальної вартості реалізованої продукції до вартості матеріально – виробничих запасів.
Особливе місце в оцінці фінансово-економічного стану підприємства займає характеристика його залежності від зовнішніх джерел фінансування. Фінансові можливості підприємства оцінюють за його кредитоспроможністю, здатністю здійснювати зовнішньоекономічні й інші угоди за власний рахунок, спроможності нарощувати основні фонди як за рахунок власних коштів, так і кредитів.
Фінансово-економічну діяльності підприємства рекомендується оцінювати за кілька років і подавати у вигляді розгорнутих таблиць, які потім використовуються для складання прогнозів і стратегічних планів розвитку підприємства, а також для маркетингових цілей.
Варто окремо зупинитися на взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності. Розмаїтість окремих підходів до обчислення тих чи інших показників рентабельності в міжнародній практиці зумовила необхідність розробки різноваріантних схем їх розрахунку.
Світова практика стандартної оцінки ефективності роботи підприємства пропонує використовувати систему взаємозалежних показників рентабельності, кожен з яких має для користувача певний сенс. Ця система є одним з елементів фінансово-економічної оцінки поточного стану підприємства.
Запропонована система поєднує три основних класи показників рентабельності:
– розраховані на основі прибутку (доходу);
– розраховані у зв’язку з використанням виробничих активів;
– розраховані на основі потоків наявних коштів.
Для аналізу рентабельності пропонується кілька формул. Наведемо деякі з них.
Коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства (операційної, інвестиційної і фінансової):
Сума прибутку до виплати податків і відсотків за довгостроковими зобов’язаннями / Чистий обсяг продажів.
Коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку розраховують так:
Сума чистого прибутку після виплати податків і відсотків за довгостроковими зобов’язаннями / Чистий обсяг продажів.
У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність чітко поділяється на три види: операційна (основна); інвестиційна – вкладення коштів в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова – облік отриманих дивідендів, процентів за кредити тощо. Зазначене групування видів діяльності відображається у відповідних формах бухгалтерської звітності.
Для вітчизняних підприємств розрахунок таких показників ускладнений, оскільки чинний порядок складання звіту про фінансові результати не містить усіх необхідних показників для визначення чистого обсягу продажів. Тим часом останній відображає надходження грошей на розрахунковий рахунок від продажу товарів за виданими покупцями платіжними зобов’язаннями (тобто за товарами відвантаженими).
У наших умовах прибуток від реалізації товарної продукції і балансовий прибуток не еквівалентні за складом прибуткам від продажів, прибуткам від основної діяльності і сумі чистого доходу. У міжнародній практиці операційна (основна) діяльність підприємства трактується ширше.
Наступна група показників рентабельності обчислюється як співвідношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками й інвесторами. Зокрема, коефіцієнт віддачі на інвестований капітал визначають так:
Сума прибутку до сплати податків і процентів за довгостроковими зобов’язаннями / Середньорічна сума всіх активів підприємства за винятком короткострокових зобов’язань або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал плюс довгострокові зобов’язання).
Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі лише частини всього капіталу – довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. За ним судять про фінансовий стан підприємства. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли процентна ставка за позиковими коштами виявляється вищою, ніж величина коефіцієнта.
В умовах ринку важливе місце належить показникові рентабельності акціонерного капіталу, оскільки переважна частина акціонерів – власників звичайних акцій зацікавлена в додатковому прибутку, до належного їм акціонерного капіталу. Через те що частина зароблених коштів їм не належать (проценти за довгостроковими зобов’язаннями, податкові витрати), то в основу розрахунку покладено дохід після оподаткування середньорічної вартості акціонерного капіталу.
Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал розраховують як:
Сума чистого прибутку після виплати податків і відсотків за довгостроковими зобов’язаннями / Середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)