МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.2. Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини
3.2.2. Паразити – визначення і класифікація
Паразити – це такі організми, які використовують організми іншого виду (хазяїна) як джерело харчування і середовище існування, завдаючи їм шкоди; при цьому паразит не вбиває свого хазяїна одразу, на відміну від того, як це робить хижак зі своєю жертвою.
Не завжди паразитизм є єдиною формою існування організму, тому його
Факультативний (від лат. facultatis – можливість) характерний для тих організмів, які звичайно вільно живуть у природі, але, випадково потрапляють до організму іншого виду (хазяїна) і ведуть паразитичне існування (деякі круглі черви, хижі п’явки).
Облігатний (від лат. obligatus – обов’язковий) – характерний для тих організмів, що не здатні вільно жити у природі. Для них паразитизм – умова існування.
Від справжніх паразитів слід відрізняти псевдо-паразитів та омеопаразитів.
Псевдопаразити (від грец. ψεύδος – омана, вигадка) –
– справжні, що дійсно перебувають в іншому організмі, виводяться з його фекаліями, де їх можна знайти (личинки хатньої мухи);
– несправжні (удавані), що можуть випадково потрапити у фекалії, принесені, наприклад, на аналіз (мухи можуть відкласти на них яйця, а з них швидко вилуплюються личинки).
Омеопаразити (від грец. όμοιος – подібний) – це подібні до паразитів утвори (згортки слизу з кишківника), які можуть нагадувати, наприклад, аскариду.
Буває, що паразити випадково потрапляють не до свого звичайного хазяїна, а до іншого, і продовжують в ньому жити; таких паразитів звуть ксенопаразитами (від грец. ξενία – чужий), тобто чужопаразитами. Наприклад, аскариди деяких м’ясоїдних тварин можуть паразитувати й у людини.
Класифікація паразитів:
1. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:
– евриксенні (від грец. ωύρύω – широкий) – ті, що мають широке коло хазяїнів (іксодові кліщі, комарі);
– моноксенні (від грец. μόνος – один, єдиний) – ті, що паразитують на хазяїні певного виду (кривоголовка, неозброєний ціп’як – у кишківнику людини; головна воша – на тілі людини);
– стеноксенні (від грец. στενός – вузький і ξενία) – ті, що мають певний вид хазяїна, але можуть паразитувати й на інших (коростяний кліщ людини й коня); серед них є звичайні – такі, що трапляються у певного хазяїна (собача блоха – у собаки, людська блоха – в людини), і випадкові – ті, що випадково потрапляють до невластивого їм хазяїна; наприклад, при проковтненні блохи, зараженої пистицеркоїдами, людина може стати хазяїном собачого ціп’яка – паразита собак і котів;
– гетероксенні (від грец. έτερος – інакший, інший) – ті, що проходять складні цикли розвитку за рахунок декількох хазяїнів. Так, собачий кліщ проходить три стадії розвитку: личинка, німфа, імаго – і на кожній стадії має свого хазяїна.
2. Залежно від терміну паразитування:
– тимчасові – такі, що живуть поза організмом хазяїна і нападають на нього лише для живлення кров’ю (кліщі, блохи, комарі, москіти) тривалістю від півхвилини до кількох діб;
– постійні – живуть в організмі хазяїна чи на його покривах на всіх стадіях розвитку.
3. Залежно від місця локалізації:
– ектопаразити (від грец. έχτας – поза, зовні):
– зовнішні – живуть на зовнішніх покривах хазяїна (воші, блохи, комарі);
– шкірні – живуть у товщі шкірного покриву, а почасти і на його поверхні (коростяний свербун);
– порожнинні – живуть у порожнинах, що сполучаються із зовнішнім середовищем – у зовнішньому слуховому ході, в порожнині носа (личинки вольфартової мухи).
– ендопаразити (від грец. ένδον – всередині):
– порожнинні – живуть у порожнинах тіла внутрішніх органів (аскарида, гострик);
– тканинні – у м’язовій, нервовій тканинах (трихінела);
– внутрішньокчітинні (споровики, джгутикові).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)