ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Заразні хвороби у своєму розвитку проходять такі стадії: інкубаційний (прихований) період, що переходить у продромальний (із проявом перших ознак хвороби), потім у період розвитку хвороби й період її вгасання.
Будь-яка хвора бджола є джерелом захворювання всієї бджолиної сім’ї, чи то інфекційна, чи то інвазійна хвороба. Усі заразні хвороби мають свій інкубаційний період. У цей період включають момент проникнення збудника хвороби в організм бджоли або личинки до прояву клінічних ознак хвороби. Деякі збудники хвороб можуть
Тривалість інкубаційного періоду при різних хворобах різна. Наприклад, при гнильці вона коливається в межах 1-2 днів, при нозематозі – 1-3 тижнів. У цей період відбувається активне розмноження збудника, який, виділяючи токсини, порушує процеси травлення, дихання, кровообігу й послабляє імунітет бджоли або личинки. За інкубаційним періодом іде період явного прояву ознак хвороби, і хвора бджола або личинки являють собою джерело інфекції через виділення в зовнішнє середовище збудника, наприклад, із кишечника або через трахеї.
Деякі збудники хвороби
Розвиток інфекції залежить від виду мікроба, його кількості й вірулентності (здатності жити й розмножуватися в макроорганізмі, придушуючи його захисні властивості). А інфекція бджолиної сім’ї визначається кількістю захворілих особин, формою (повільна або швидка) П. х. і темпом відтворення потомства. Одиничні захворювання з повільною формою в одній бджолосім’ї зазвичай не позначаються на життєдіяльності бджіл. Така сім’я
Нічим не відрізняється від здорової. А при масовому захворюванні бджіл у сім’ї й гострій формі П. х. хвора сім’я швидко слабшає й дуже відрізняється від здорової.
При прихованій формі П. х. збудник знаходиться усередині вулика: у гнізді, кормі, смітті, на стільниках. Таке його місце розташування забезпечує постійний контакт з організмом бджіл і личинок, але при біологічно здоровому організмі бджоли хвороба розвивається вкрай повільно. Так, наприклад, при температурі клубу бджіл узимку не вище 21 °С і влітку в гнізді не нижче 34 °С бджоли, уражені паразитом ноземи, практично не занедужують або занедужують, але не гинуть, тому що регенерація епітелію середньої кишки бджоли проходить швидко, а для розвитку паразита це несприятливі умови. Дорослі личинки, наприклад, можуть хворіти на європейський гнилець і не гинути від нього на початку розвитку хвороби. Це всі приховані форми хвороби непомітні при зовнішньому огляді бджоли, але при найменшій зміні зовнішніх умов на несприятливі для бджолиної сім’ї й сприятливі для збудників інфекції хвороба переходить у гостру форму.
Явна форма хвороби помітна з першого погляду: бджолосім’я відстає в розвитку, слабшає, при акарапідозі, наприклад, бджоли в перший очисний обліт повзають по землі перед льотком, а при європейському гнильці спостерігаються загибель і гниття личинок у віці 3-4 днів зі зсувом їх зі звичайного положення; при пилковому токсикозі – масова загибель молодих бджіл тощо. Хвороба може протікати в легкій формі, при якій ознаки ледь виражені, за ними важко поставити діагноз, і наявність інфекції можна підтвердити тільки лабораторним способом.
У бджіл досить часто зустрічається прихована форма П. х., тому не вдається вчасно відокремити хвору сім’ю від здорової й ужити необхідних оздоровчих заходів.
Ступінь схильності бджіл до інфекції й деяких захворювань залежить і від їхньої породи. Це можна пояснити наявністю імунітету, який може бути вродженим або придбаним.
Уроджений імунітет передається в спадщину, а придбаний створюється шляхом імунізації спеціальними препаратами або в результаті ураження організму відповідною інфекцією раніше й несприйнятливості до неї надалі. Найчастіше придбаний імунітет захищає проти якої-небудь однієї інфекційної хвороби.
Щоб скоротити загибель бджолосімей на пасіках, поряд зі спрямованим виведенням порід бджіл зі стійким імунітетом, вживають ряд заходів щодо їхньої вакцинації, забезпечують також добрі умови утримання бджолосімей, дають їм доброякісні корми, вчасно надають допомогу слабким сім’ям.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)