Політика екологічна ❤️ Економічний словник

Політика екологічна – комплекс форм і методів цілеспрямованої організованої діяльності держави, суб’єктів господарської діяльності, громадських політичних організацій щодо раціонального ставлення до природи з метою захисту і розвитку довкілля. П. е. передбачає, по-перше, наукове обгрунтування концепції і стратегічної мети, втілених у комплексній програмі захисту і розвитку довкілля. Такою метою є збереження екологічної рівноваги в життєвому середовищі з тим, щоб воно залишалося придатним для людського життя. По-друге, обгрунтування

засобів і методів досягнення мети. В руках держави такими засобами є правові, економічні та адміністративні важелі. Громадські організації, політичні партії впливають силою політичного тиску на органи державної влади та організації, які забруднюють довкілля. Суб’єкти підприємництва повинні не лише виконувати всі рішення держави в цій сфері, реагувати на вплив громадських організацій, а й вживати додаткових заходів. Розрізняють П. е. національну, регіональну (в окремих регіонах країни) і міжнародну. П. е. грунтується на політичних, соціальних, економічних та екологічних принципах. До політичних

належать принцип демократичності, гласності, добровільності, активності та ін. До соціальних принципів П. е. відносять узгодженість інтересів соціальних верств і груп в регулятивній діяльності держави у цій сфері; до економічних – використання надбань науково-технічного прогресу для досягнення екологічної рівноваги, зіставлення витрат і результатів, використання пільг, податків тощо. До екологічних – необхідність збереження довкілля для майбутніх поколінь, задоволення дедалі більших екологічних потреб тощо. Ці принципи, своєю чергою, формують узагальнювальні міжсистемні принципи П. е. Так, на стику економічних і екологічних принципів виникають принципи координації економічного розвитку та екологічних можливостей; розвитку таких економічних потреб, задоволення яких не призводить до руйнування довкілля, та ін. Важливий принцип П. е. – комплексний підхід до розв’язання екологічних проблем, який би оптимально поєднував перелічені принципи. Кожна держава визначає стратегічну мету, принципи та цілі П. е. в контексті суспільно-економічної системи й відповідно до принципів міжнародного права, досягнутого рівня продуктивних сил. Одним із засобів реалізації П. е. є розробка загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних стандартів. З середини 80-х XX ст. у розвинених країнах пожвавилася законотворча природоохоронна діяльність, створюються відповідні розгалужені державні органи для реалізації П. е., здійснюється переоцінка державної політики з урахуванням співвідношення витрат і прибутків у механізмі екологічного регулювання та ін. Сформувалися й інші основні напрями і підходи до реалізації П. е. Так, у багатьох розвинених країнах розробляються екологічно чисті мало – і безвідходні технологічні процеси та виготовляється обладнання, які послаблюють антропотехногенне навантаження на довкілля, активно сприяють відновленню екологічної рівноваги. Про органічну єдність еколого-економічних проблем йшлося на Конференції ООН з навколишнього середовища 1992 (Ріо-де-Жанейро), яка проходила за участю голів і членів урядів. У прийнятих документах зазначалося, що економічний розвиток у відриві від екології призводить до перетворення Землі на пустелю; екологія без економічного розвитку закріплює зубожіння й несправедливість. Усвідомленням цього стали практичні заходи П. е. у багатьох розвинених країн світу: 1) запровадження податків на товари і виробничі процеси, що забруднюють довкілля або знищують його, та їх використання для компенсації раніше заподіяної екологічної шкоди, незважаючи на те, що ці заходи погіршили конкурентоспроможність організацій, зайнятих екологічно брудним виробництвом; 2) надання субсидій на державні екологічні проекти, природоохоронну роботу населенню та дотацій на екологічно досконалу продукцію тощо; 3) запровадження гнучкої системи кредитування; 4) використання екологічних платежів на різні види забруднень; 5) цінове регулювання виробництва відповідних видів продукції; 6) встановлення екологічних квот та їх продаж на шкідливі викиди; 7) запровадження екологічного страхування небажаних еколого-економічних результатів та ін. У розвинених країнах на сучасному етапі використовуються понад 150 різних економічних важелів. З 2005 набув чинності Кіотський протокол, який обмежує кількість шкідливих викидів у повітря (див. Кіотський протокол).

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Політика екологічна - Економічний словник

Схожі записи:

Контроль над зарплатою і цінами Контроль над зарплатою і цінами – різновид державної політики доходів, мета якої – змінити поведінку монополістів на ринках праці і продуктів таким чином, щоб вони...
Мібід (мівід) Мібід (мівід) – середня відсоткова ставка, яку оголошують великі московські банки-дилери при купівлі міжбанківських кредитів....
Сталість грошей Сталість грошей – сталість купівельної спроможності (сили) грошей, яка означає, що за грошову одиницю можна купити певну однакову кількість товарів і послуг упродовж тривалого періоду....
Картельне право Картельне право – форма антимонопольного законодавства, яка передбачає заборону всіх видів картелів із наданням дозволу на їх діяльність лише в особливих умовах, за винятком окремих...
Методи оцінки ефективності інвестицій Методи оцінки ефективності інвестицій – способи вимірювання очікуваних або фактичних результатів від упровадження інвестиційних проектів. У західній економічній літературі розрізняють: 1) методи, що базуються на...
Номінальна заробітна плата Номінальна заробітна плата (від лат. nominal is – іменний)- сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Н. з. п....
Пайовик Пайовик (паевик) – особа, котра внесла пай і стала, таким чином, членом товариства, в яке внесений пай....
Стадія знання Стадія знання – перша стадія ухвалення рішення відносно новизни, на якій за Роджерсом споживач отримує фізичні чи соціальні стимули, що привертають увагу до нового виробу....
Застава зареєстрована Застава зареєстрована – застава акцій, записаних на ім’я зареєстрованої особи, дані про яку містяться в реєстрі акціонерної компанії....
Надлишок товарних цінностей Надлишок товарних цінностей (излишок товарных ценностей) – перевищення нормативного рівня матеріальних цінностей....
Операційна діяльність Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Так, цукровий завод, крім основної діяльності –...
Офіційна облікова ставка Офіційна облікова ставка (официальная учетная ставка) – процентна ставка, що застосовується центральним банком країни в операціях із комерційними банками та іншими кредитними установами під час...
Багатство нематеріальне Багатство нематеріальне – частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках...
Хеджування випереджальне Хеджування випереджальне – вид хеджування, що полягає у купівлі чи продажу ф’ючерсного контракту до завершення угоди з реальним товаром....
Аналіз мотиваційний Аналіз мотиваційний – маркетингове дослідження причин і умов, які визначають поведінку споживача на ринку. Дає змогу з’ясувати характер інформації, яку використовує споживач під час пошуку...
Перехресне хеджування Перехресне хеджування – страхування ризику від одного фінансового інструмента придбанням ф’ючерса або опціону на інший фінансовий інструмент....
Валютні цінності Валютні цінності – валюта країни в усіх формах (банкноти, білети державного казначейства, монети тощо), платіжні документи (чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) та інші цінні...
Чистий інвестиційний дохід Чистий інвестиційний дохід – дохід у формі відсотків і дивідендів, отриманий громадянами однієї країни від громадян інших країн, за вирахуванням відсотків і дивідендів, які виплачують...
Статутний капітал Статутний капітал (уставной капитал) – сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність. Визначається статутом або угодою про заснування...
Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від...
Мобільність Мобільність (мобильность) – оперативність, здатність невідкладно та ефективно щось здійснювати, залучати до виконання, реалізовувати завдання, плани....
Витрати допустимі Витрати допустимі – витрати підприємства в межах умов укладеного договору і правових норм, які підлягають відшкодуванню замовником....
Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна...
Ціна відпускна Ціна відпускна – 1) ціна, за якою підприємство, фірма, компанія відпускає свій товар споживачам; 2) ціна, за якою продукцію відпускають заготівельні організації....
Безробіття офіційно зареєстроване Безробіття офіційно зареєстроване – загальна кількість осіб найманої праці, які подали заяви до державної служби зайнятості про надання допомоги....
Міжнародна діяльність банків Міжнародна діяльність банків – виконання банками комплексу операцій та надання відповідних послуг, пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міжнародного руху капіталу, міжнародних валютних...
Рай податковий “Рай” податковий – країна (або її окремий регіон), в яку переказують капітал з метою зменшення податків....
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Банк зовнішньоторговельний Банк зовнішньоторговельний – спеціалізований комерційний банк, який здійснює кредитування експорту та імпорту, страхування експортних кредитів, взаємні зовнішньоторговельні розрахунки та ін....
Економічний бойкот Економічний бойкот (экономический бойкот) – повна або часткова відмова від економічних зв’язків з окремою приватною особою, фірмою, регіоном, державою, групою держав тощо....
Облігації зворотні Облігації зворотні – облігації, які їхній власник може повернути емітентові до закінчення терміну погашення за номінальною вартістю або обміняти на інші цінні папери за заздалегідь...
Маржинальна податкова ставка Маржинальна податкова ставка – ставка, за якою оподатковується кінцевий прирощуваний оподатковуваний прибуток....
Прогнозування бюджетне Прогнозування бюджетне – науково обгрунтовані пропозиції щодо тенденцій і напрямів розвитку бюджету (державних доходів і видатків) на близьку і віддалену перспективу, альтернативних шляхів і термінів...
Період базовий Період базовий – певний проміжок часу (місяць, рік тощо) або конкретна дата, з показниками яких зіставляються показники іншого періоду часу або дати....
Капітал використовуваний Капітал використовуваний – сума вкладеного власного капіталу й довготермінової заборгованості....