СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ
УРОК 6
ТЕМА. ПОНЯТТЯ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ
Мета: продовжити формування поняття “людське буття”; виховувати повагу до людей, відповідальність за діяльність та стан навколишнього світу.
Тип уроку: комбінований урок.
Форма проведення: урок-лекція.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
Заслуховування й рецензування творів учнів.
Фронтальне опитування
1. У чому полягає феномен людини?
2. Чого в людині
3. Блез Паскаль якось зазначив: “Людина – це тростинка, найслабкіша у природі істота, але ця тростинка мисляча”. Дайте обгрунтоване тлумачення цих слів.
4. Який зміст вкладають філософи в поняття “буття” й “небуття”?
III. Робота над новим матеріалом
Лекція
Учитель. Попередній розгляд людського буття збагатив нас певними знаннями щодо самої людини:
1. Людина є щось більше, ніж те, що вона знає про себе.
2. Людина є щось більше, ніж вона є.
Буття людини у світі не є чимось спостережуваним, речовинним, принципово вимірюваним.
Справді, досвід осмислення людини з позиції позитивних засад її буття надзвичайно розмаїтий і навіть суперечливий. У цьому неважко пересвідчитися, достатньо лише ознайомитися з тими визначеннями людини, які існують в європейській культурній традиції. Ось деякі найбільш відомі з них, які, проте, відрізняються одне від одного.
– “Людина – це мірило всіх речей”. (Протагор)
– “Людина – це щось двоноге, без пір’я, наділене розумом”. (Платон)
– “Людина – це політична (дослівно – полісна) істота”. (Аристотель)
– “Людина – це слабка душа, обтяжена трупом”. (Епіктет)
– “Людина – це образ Божий і вмістилище гріха”. (Загальна християнська традиція)
– “Людина – це мисляча річ”. (Декарт)
– “Людина – це тростина, але мисляча”. (Паскаль)
– “Людина – це істота, здатна на неможливе”. (Гете)
– “Людина – це соромлива істота”. (Соловйов)
– “Людина – це канат, натягнутий між твариною та надлюдиною”. (Ніцше)
– “Людина – це істота, постійно не задоволена собою й здатна себе переростати”. (Бердяєв)
– “Людина – це здійснюване завдання, постійна гуманізація з провалами в озвіріння”. (Шелер)
– “Людина – це пастух буття”. (Хайдеггер)
– “Людина – це істота, приречена на блукання й схилення”. (Фуко)
– “Людина – це єдина істота, яка знає, що вона є”. (Ясперс)
– “Людина – це істота, яка виробляє знаряддя праці”. (Франклін)
– “Людина – це істота, яка продукує символи”. (Кассірер)
– “Людина – це істота, укорінена в надлюдському грунті”. (Франк)
Як бачимо, погляд на людину та її буття – це складне філософське мислення, яке, по суті, передбачає вибір: ким або чим саме буде вважати себе людина? Від цього вибору залежить її поведінка, її дії, міжлюдські стосунки, особисті відносини, сенс її життя.
Людина вибирає, здійснює смислозначущі рішення настільки, наскільки вона реально є носієм й утверджувачем свободи. Крім вибору, постає інше питання, яке також стосується людського буття, – це питання відповідальності.
І тут людина не вільна вибирати, бути чи не бути їй відповідальною за свій вибір, свої рішення, свої дії. Відповідальність настає спонтанно, як відгук самого буття на потривоження його свободою. Відповідальність є свідченням здійснення свободи й символом її незворотності. Через відповідальність свобода немовби знов повертається до буття, даруючи йому свої здобутки.
Відповідальність – це своєрідний шлюбний союз буття й свободи. Можливо, саме тому – через її подвійну смислову наповненість – вона настільки відчутна для нас. Того, хто здатний гідно прийняти й витримати відповідальність, вона робить більш вільним, а слабкодухого – відлякує. Іспанський філософ Ортега-і-Гассет, наприклад, вважав відповідальність суто аристократичним принципом. Навпаки, безвідповідальність, на його думку, є неодмінною ознакою “людини маси”. Філософ має рацію в тому, що відповідальність втрачає свій сенс, коли вона стосується людських спільнот. Усім нам добре відомо: якщо відповідальність покладається на всіх, тоді напевне ніхто ні за що не відповідає. Коли ж за якусь дію або подію ладні “спитати” з кожного члена якоїсь групи людей, це є морально безпідставним, а практично – злочинним.
Тепер спробуємо схематично зобразити смислову структуру розгортання буття у вимірі можливого:
Буття -> можливість -> свобода -> вибір -> відповідальність.
Як бачите, схематично людське буття в його ймовірному вимірі виглядає як завершена послідовність смислотвірних подій. У кожній ланці цього розгортання буття існує проблемність і відкритість для осмислення та остаточного визначення.
IV. Закріплення матеріалу
З наведених у лекції визначень людини, які існують в європейській культурній традиції, оберіть одну й запропонуйте трактування.
V. Підбиття підсумків
VI. Домашнє завдання
Підготувати додаткові повідомлення за темою уроку у вигляді проектів. Їх назву можна обрати з наведених у лекції висловлювань про людину.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)