ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В 10 КЛАСІ
2.ІІ. Лексичні засоби: поєднання наукової і художньої лексики, емоційне забарвлень висловлювання, використання іншомовних суфіксів (-ація), зворотний порядок слів, повторювані сполучники, використання синонімів (комунікація, спілкування).
III. Комунікація – 1. Перебувати у зв’язку. 2, Брати участь. 3. Об’єднуватися. Найчастіше вживається як поняття, що означає процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.
Відчувати – 1. Сприймати
Синоніми до слова комунікація: спілкування, контактування, зносини, поро з уміння.
Синоніми до слова відчувати: пережити, сприймати, усвідомлювати.
4. Не кидай слова на вітер – даремно, марно говорити що-небудь.
Сказати – повідомити про щось, говорити.
Словом сіє – багато і швидко говорить,
Говорити – повідомляти про щось.
Язик лепече – говорити швидко.
Язик меле – говорити не думаючи.
Повідай – повідати, розповісти про щось.
Торочить
Торохтить – торохтіти, говорити багато і швидко.
5. Використовуються засоби звукового живописання не лише емоційно експресивного, а й художньо-естетичного змісту: вживаються повтори: дзвонар дзвонить і дзвонить, звуконаслідувальні слова: тень… телень… дзень, тень телень дзелень…, зорові ефекти, що супроводжують дзвін: скачуть вогні по галузках – зелені, червоні, cині. 3 метою підсилення емоційності сприймання тексту вживаються повторювані сполучники як, і, коли; вживаються іменники із суфіксами зменшеності, здрібнілості: дрібненькі гіллячки, маленьким. Наявна алітерація – суголосся приголосних звуків [т], [л], [н], [дз], тобто повтор кількох приголосних у суміжних словах.
Стилістичні функції: поєднання і використання мовних одиниць відбувається з метою створення певного стилістичного ефекту звукового живописання, колориту. Іменники із суфіксами зменшеності, здрібнілості вживаються з метою поглиблення емоційності, позитивної оцінки зображуваного. Цілісність художнього задуму твору втілилась у мовленнєву системність конкретного художнього тексту. Тому основною функцією даного тексту є задовольнити потреби читача в емоційно-художньому осмисленні дійсності, що замальовується в тексті.
В уривку наявна особлива майстерність живописання словом, узгодженість між змістом і звуковою гармонією, спрямовані на стильову визначеність тексту
6. 1. Коли сидиш увечері під квітучою яблунею, дивишся на вечірню зорю, так гарно мріяти про щось хороше. 2. У вікні з’явився чудовий міраж, сплетений із блиску золота та сонячного проміння. 3. Влітку рано-вранці так гарно відчути прохолоду повітря, пройтися по свіжій росяній траві, побачити схід сонця. 4. Дух весняної землі особливий: все довкола пробуджується до нового життя, дихає свіжістю і буяє красою.
7. Перший варіант
Земля – місце, де ми народилися, батьківщина, рідний край.
Другий варіант
Твори художньої літератури: І. Франко “Земле моя, всеплодющая мати…”, “Слово про похід Ігорів”, Т. Шевченко “Садок вишневий коло хати…”, В. Сосюра “Любіть Україну”, М. Рильський “Слово про рідну матір”, О. Кобилянська “Земля”, М. М. Коцюбинський “Fata morgana”, В. Стефаник “Камінний хрест”, О. Довженко “Зачарована Десна”, А. Малишко “Стежина”, І. Драч “Чорнобильська мадонна”. В. Шевчук “Дім на горі”.
Твори живопису: К. Білокур “Натюрморт із колоссям і глечиком”, В. Іванів “Прогулянка до сонця”, С. Шишко “Польові квіти”, С. Васильківський “Козачий двір. Полтавщина”, Т. Яблонська “Хліб”.
Приклади з художніх творів: Старий підіймався ралом зі своїми козами під гору. Бачив квіти, гриби, земляних жаб і чув довкола пташиний спів. Слухав шелест листя, а часом помічав між трави жовтовуху голівку вужа. Не рвав квітів і не збивав неїстівних грибів, не лякав вужа і земляних жаб. Часом брав жабеня в долоню і розглядав. Слухав жайворона, який вливав до складного світу довколишніх звуків і свій спів, і мав від того задоволення (В. Шевчук “Дім на горі”).
Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і травами, десь гукають, і… зразу чую, деркачі й перепілки. Чумацький віз тихо рішить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. Дивлюсь я на моє небо і повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом з нами, і я непомітно лину в сон, щасливий (О. Довженко “Зачарована Десна”)
8. Заповідна зона Криму – це переважно гірська місцевість. У нижній частині гір більш тепло, ніж на яйлах. Розподіл опадів також нерівномірний, залежить від висоти над рівнем моря. Заповідник є акумулятором прісної води. У недоступних ущелинах бере початок більшість річок Криму. Різноманітний гірський рельєф зумовлює різні екологічні умови і, як наслідок, існування багатого рослинного і тваринного світу.
Стиль мовлення – науковий.
Терміни: кліматичні умови, вертикальна зональність, експозиція схилів, яйла, розподіл спадів, річна сума опадів, географічне положення, рельєф, екологічні умови.
Прийоми використання термінів: для тексту характерна логічна стрункість викладу думок, поняття та стійкі термінологічні словосполучення вжинаються ь прямому значенні. Вживаються географічні терміни. Думка строго аргументована, підкреслюється логічність міркування, у тісному взаємозв’язку знаходяться аналіз і синтез.
Стилістичні функції реалізуються через доказовість, точність і логічність мовлення, Абстрактно-узагальнений характер мовлення виявляється у відборі лексичного матеріалу (іменники переважають над дієсловами, використовуються загальнонаукові терміни та слова, дієслова вживаються в певних часових і особистих формах), особливих синтаксичних конструкціях, наявний монологічний характер тексту. Терміни використовуються для роз’яснення явищ, стимулювання інтелекту читача для їх осмислення.
9.І. Слова з суфіксами, що мають зменшувально-пестливе значення: ластовенятко, шовковенятко, стеженятко, хмаренятко, зоренятко (суфікси – ен – – ятк-). Слова з суфіксами, що мають значення згрубілості: старезна (суфікс – езн-). Слова з суфіксами, що мають значення збільшення: урвище, стовбурище (суфікс – ищ-).
ІІ. Стилістична функція суфіксів: сполучення суфіксів – ен – та – ятк – надає словам зменшувально-пестливого значення, суфікс – езн – вказує на значення згрубілості, суфікс – ищ – має значення збільшення.
10. Словотвірний розбір
Веснянкуватий – утворене від слова веснянка. Твірна основа веснянк – + суфікс – уват – похідне слово – веснянкуватий. Спосіб творення – суфіксальний.
Важкозрозумілий – утворене від сполучення двох твірних основ важко зрозуміти. Спосіб творення – основоскладання.
Легковажний – утворене від сполучення двох твірних основ легко важити.
Спосіб творення – основоскладання.
Морфемний розбір
Слово | Основа | Префікс | Корінь | Суфікс | Закінчення |
Веснянкуватий | Веснянкуват (корінь + суфікс) | – | Весн- | -янк – + – уват- | Ий |
Важкозрозумілий | Важко + зразуміл (сполучення 2 основ) | – + з- | Важ – + – розум- | -к – + – іл- | – + – ий |
Легковажний | Легко + важн (сполучення 2 основ) | – | Легк – + – важ- | -о – + – к- | – + – ий. |
Спільнокоревеві слова до веснянкуватий – веснянка, весняний. Суфікс – уват виражає неповну міру ознаки: зеленкуватий, білуватий.
Розбір слова за будовою не можна ототожнювати зі словотвірним аналізом. Словотвірний аналіз – це передусім двочленний аналіз: визначення твірної основи і словотворчого засобу похідних слів, наприклад, продуктивність. Морфемний аналіз дає відповідь на те, які значущі частини виділяються в словах, наприклад: продукт/ивн/ість (корінь, два суфікси, нульове закінчення).
11.І. Наведені слова зустрічаються у народних казках.
Мишка-шткряботушка, жаба-скрекотушкаа, зайчик-лапанчик, лисичка – сестричка, вовчик-братик, ведмідь-набрід, кабан-іклан.
Деревинка, колисочка, синок, золотий човник, срібне веселечко, двійнятка, матінка, бережок, рибка, голосок, гусенятко, гусочка, крильце, сорочечка, казочка, в’язочка, тоненький, маленький.
Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.
От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:
– Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
– А хто-хто в цій рукавичці?
– Мишка-шкряботушка. А ти хто?
– Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
От уже їх двоє (з народної казки “Рукавичка” ).
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: “Хто нашої смерті догляде, що в нас дітей нема?” От баба й просить діда:
– Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка! (з народної казки “Івасик Телесик”).
II. У багатьох народних казках героями є тварини. У назвах персонажів казок відбилися народні спостереження за поведінкою тварин. Тому вайлуватий ведмідь має прикладку “набрід”, а ікла кабана характеризує прикладка “іклан”. Але до більшості персонажів народ ставився з симпатією, тому й виникли відповідні назви: у лисички, яка дуже хитра і в спілкуванні завжди видає себе за товаришку, – “лисичка-сестричка”, у беззахисного зайчика – “зайчик-лапанчик” та інші. Національні особливості багатьох персонажів вдало розкривають саме прикладки. З цією ж метою вживаються зменшувально-пестливі суфікси.
12.1. Тема: Засніжене село ввечері.
II. Стилістична функція вжитих префіксів.
Розгорнуту – префікс раз – означає роз’єднання (сторінок).
Підсмуток – префікс під – вказує на неповноту дії, у даному разі не зовсім смутний.
Підсинений – префікс під – вказує на неповноту дії: не зовсім синій. Полумисок – префікс полу – означає половину від цілого.
Пригорщу – префікс при – вказує на приєднання.
Примореними – префікс при – вказує на неповноту дії: не зовсім змореними.
Заколисував – префікс за – вказує на початок і завершення дії.
Підтягував – префікс під – означає наближення до чогось.
Напівзабуте – префікси на – + пів злилися в – напів вказують на частковість дії: наполовину забуте.
13.І. Такі побажання висловлювалися при народженні дітей. їх будова включає звертання до Бога та прохання до нього, що висловлюється з певного метою: рости щасливими та здоровими. Часто такі побажання мали у своєму складі порівнянна: щоб говорив, як по зорях читав; щоб був багатий, як земля, дужий, як вода та ін. Такі побажання висловлювалися від щирого серця, тому, звичайно ж, були емоційно забарвленими. У нашій місцевості існують численні паралелі до таких побажань.
II. Дорога сестричко! Від щирого серця вітаю тебе із народженням первістка. Боже вас благослови і материними, і батьковими молитвами. Нехай Бог дасть твоєму синочку щастя і здоров’я на многії літа!
У даному вітанні, яке має урочистий характер, міститься прохання до Бога подарувати дитині щастя і здоров’я, висловлюється побажання благословення від батьків.
Функції побажань: ввічливості, регулятивна, функція впливу, звертальна, емоційно-експресивна. З точки зору стилістики мовний етикет є понадстильовим явищем.
11. Наявні словотворчі елементи надають словам більш точного значення.
Мегапроект – префікс мега – вживається на позначення одиниць вимірювання, у даному разі виступає як підсилююча частинка.
Суперзірка, супербагатій – префікс супер – є продуктивною морфемою, що утворює нові слова як з іншомовними, так і з українськими основами. Вказує, що йдеться про щось незвичайне та видатне.
Проурядовий – префікс про – означає відносно чого.
Псевдоблагодійник – префікс псевдо – вказує на хибність ознаки.
Квазіеліта – словотворча частина квазі – означає – несправжній.
Постчорнобильський іншомовний префікс пост – означає “після”.
Офіціоз – суфікс – оз – використовується як словотворча частика для творення іменників чоловічого роду.
Заідеологізованість – префікс за – вказує на початок і завершення дії, суфікси – овал – та – ість – створюють іменник з абстрактним значенням.
Позаблоковість – префікс поза – вказує на перебування поза чимось, суфікс – ість – створює іменник з абстрактним значенням.
Спонсорство, бестселерство – суфікс – ств – вказує на спільність або якість.
Ваучеризиція – словотворча частина – ація вказує на процес, протяжність дії у часі.
Планування – суфікси – ува – та – нн – вживаються на означення процесу.
Роздержавлення – префікс роз – вказує на роз’єднання, суфікси – л – та – енн – вживаються на означення процесу.
Бомжик – іменниковий суфікс – ик надає слову зменшувального значення.
Бюджетник – суфікс – ник конкретизує значення слова.
Наддержава – префікс над – є синонімом до іншомовного префікса супер-, означає перебільшення понад норму.
15. Довжина: довжезний, довженний, довгуватий.
Зріст: довжелезний, задовгий.
Тривалість у часі: довгий, довгенький.
Довжелезний, довженний – суфікси – елезн-, – енн – означають перебільшення.
Задовгий – префікс за – є синонімом до слова дуже.
Довгенький – суфікс – еньк – мне зменшувально-пестливе значення.
16.і. Постійні епітети: карі очі, висока тополя, червона калина, чорні брови, сивий голуб, буйний вітер.
II. Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся? (І. Франка)
Ой повіяв буйний вітер,
З дерев листя позривав.
Що найкращі свої літа
Я по тюрмах змарнував. (3 народної пісні)
Ой у полі тополя
Виросла висока.
Хто йде, не минає,
Тополю ламає. (З народної пісні)
Чорнії брови, карії очі,
Темні як нічка, ясні як день,
Карії очі – чарі дівочі!
Де ви навчились зводить людей. (К. Думитрашко)
Сивий голуб, сивий голуб, сивая голубка,
Милий отець, мила мати, ще миліша любка.
Бо я з татом та з мамою часом посварюся,
З милой стану говорити – не наговорюся. (З народної пісні)
17.І. Зміст тексту в тому, що доля людини повинна бути щасливою. З цією метою вживаються антоніми: чорний-білий які мають контекстуальний характер: чорний костюм ворона та білий сніг долі. Стилістична функція антонімів – підкреслити неможливість поєднання цих кольорів у долі людини,
11.Літає ворон у костюмі чорнім,
Та він лише підкреслить мимоволі.
Що білий Сніг моїй потрібен долі,
І ці сніги перисті та первісні.
Такі ясні, немов душа у пісні. (І. Драч)
Епітети підсилюють емоційність висловлювання: чорний костюм, білий сніг, сніги ясні, перисті та первісні.
З цією ж метою вживається метафори: літає ворон у костюмі чорнім, білий сніг моїй потрібен долі; порівняння: сніги, немов душа у пісні.
18.І. 1. М’який знак у кінці та в середині слова позначає м’які приголосні [д’], [т’], [з’], [с’]. [дз’], [ц’]. [л’], [н’]: лікоть, будьмо, чекають, дзенькіт, нудьгувати, успішність.
М’який знак у суфіксі – ськ – верховинський, шведський.
М’який знак у буквосполученні ьо: льодохід, уп’ятьох.
М’який знак між літерами, що позначають м’які приголосні: повністю, радістю, наприкінці, приязнь, успішність (виняток: різьбяр).
М’який знак після р у кінці складу: харків’янин, календар.
М’який знак після шиплячих: пригорщ, намаж, казочка, ключ.
М’який знак після губних приголосних: вісімсот.
М’який знак у буквосполученнях – нч-, – нш-, – нщ-: деренчати, тонший.
М’який знак між літерами, що позначають подвоєні (подовжена) приголосні: навмання, ллю, суддя.
М’який знак після н перед шиплячими та суфіксами – ств-, – ськ-: верховинський. 2. Апостроф після р, що стоїть у кінці складу: довір’я.
Апостроф після губних приголосних в українських та іншомовних словах перед я, ю, є, ї: львів’янин, кав’ярня, об’єктивний, дріб’язковий, сім’янин, сором’язливий.
Якщо перед губними стоїть інша літера на позначення приголосного (крім р), апостроф не пишемо: морквяний.
Апостроф після префіксів, що закінчуються на приголосний перед я, ю, є, ї: під’їхати, нав’язати.
Апостроф після р перед я, ю, е, ї: бур’ян.
Апостроф у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’янчук.
Апостроф у складних словах перед я, ю, є, ї: дит’ясла.
Якщо немає роздільної вимови: рясно, Третяк, присвята, буряк, повітряний, порядок, врятований.
Після префікса пів – перед власними назвами: пів-Європи.
II. Будьмо першими у спортивних змаганнях. Діти збилися з дороги і тепер ішли лісом навмання. Успішність у нашому класі підвищиться, якщо кожний почне вчитися краще. Бабуся поспішала нав’язати віників, щоб зранку відвезти їх на ринок.
19. Другий варіант
Україна відроджується; постає країною самобутньої культури, історії, традицій; торує шлях у європейську еліту; розгортає груди; проводить послідовну виважену політику; поспішає сісти на поїзд, який відходить у НАТО; мислить економічними категоріями; підтягується до світових стандартів; сяє ранковою зіркою на європейському ринку.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)