Безпека життєдіяльності
3. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
3.5. Надзвичайні ситуації, викликані пожежами, вибухами, техногенними та природними причинами
3.5.2. Пожежі, вибухи
Серед причин виникнення НС особливе місце займають пожежі та вибухи. Протягом року у світі реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис. осіб.
НС, що виникають внаслідок пожеж, поділяють на:
– техногенного характеру (пожежі у будинках, на комунікаціях і технологічному обладнанні промислових об’єктів; пожежі
– природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів; торф’яні пожежі, підземні пожежі).
Пожежа – це неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.
Горінням називається хімічна реакція окислення, котра супроводжується
Загорання – виникнення горіння під впливом джерела запалювання.
Запалення – загорання, яке супроводжується полум’ям. Основні ознаки пожежі – вогонь, дим, полум’я, іскри. Усі матеріали поділяються на:
– неспалимі (вогнетривкі);
– важкоспалимі;
– спалимі.
Процес горіння можливий, якщо існує горюча речовина, джерело запалення та окиснювач. Горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню до 12… 14%.
Деякі гази та речовини (водень, сурма, окремі метали) горять у хлорі. Деякі речовини (торф, вугілля, сажа, промащене дрантя) здатні самозайматися при контакті з повітрям. Горючі речовини у суміші з окиснювачем утворюють горючі суміші. Горючі суміші можуть бути твердими та газоподібними. Газоподібні суміші горять за певної концентрації та температурі повітря відповідно (1,4 – 7,5% та 57-87°С). Для твердих та рідких горючих речовин визначальною є температура.
Речовини, які мають підвищену пожежоздатність, називаються пожежонебезпечними (вибухонебезпечними, вогненебезпечними).
За ступенем пожежонебезпечності приміщення поділяють на п’ять категорій: А, Б, В, Г. Д. Категорії встановлюються відповідними інстанціями залежно від властивостей використовуваних речовин та матеріалів і технологічних процесів.
До категорії А належать пожежо – та вибухонебезпечні виробництва, у технологічних процесах яких використовують: горючі гази і пари, які мають нижню межу вибуховості до 10% об’єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху парів до 28°С; речовини, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем, повітрям чи одне з одним. До категорії А належать допоміжні приміщення, призначені для заряджання акумуляторів, майстерні з їх ремонту.
Категорія Б – пожежо – і вибухонебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують горючі гази, нижня межа вибухонебезпеки котрих перевищує 10% об’єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху 28-61°С ; вогненебезпечні рідини, які нагріваються в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких – 65 г/м3 та менше до об’єму повітря. До цієї категорії належать приміщення спеціальних складів – холодильників (машинні відділення аміачних холодильних установок, приміщення для зберігання аміаку та ін.).
Категорія В – пожежонебезпечні виробництва, в технологічних процесах котрих використовуються рідини з температурою спалаху парів понад 61оС; горючі пил чи волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м3 до об’єму повітря речовини, які здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одне з одним, а також тверді речовини і матеріали, які згоряють.
Категорія Г – виробництва, на яких обробляються речовини, матеріали, які не горять, у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані з виділеннями тепла, іскр та полум’я, а також із спалюванням твердого, рідкого чи газоподібного палива.
Категорія Д – виробництва, де обробляють та зберігають речовини і матеріали, що не згорають, у холодному стані. До цієї категорії належать приміщення, призначені для зберігання виробів із металу та скла.
За вогнестійкістю будівлі та споруди поділяють на 5 ступенів:
1 – ступінь – будинки із природних та штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону з використанням листових плитових негорючих матеріалів;
2 – ступінь – те саме, але у перекриттях використовуються незахищені сталеві конструкції;
3 – ступінь – те саме, але у перекриттях використовуються дерев’яні конструкції, захищені важко горючими листовими чи плитовими матеріалами;
4 – ступінь – будинки з несучими та відгороджувальними конструкціями з деревини, захищені від впливу вогню та значних температур штукатуркою чи іншими матеріалами;
5 – ступінь – будинки без вимог щодо меж вогнестійкості та меж поширення вогню.
90% пожеж виникають з вини людини, 7 – 8% – від блискавок, 2 – 3% – з інших причин. Основні причини пожеж:
– несправності опалювальних систем та неправильне користування ними;
– несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;
– необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;
– паління у недозволених місцях;
– самозаймання і самозапалювання горючих речовин;
– неправильне зберігання паливо – мастильних матеріалів;
– блискавки, розряди статичної електрики, вибухи парів, газів тощо;
– використання спеціальних запалювальних засобів.
Основні способи гасіння пожеж базуються на трьох принципах:
– зниження температури горючої речовини до рівня нижче температури її запалювання;
– зниження концентрації кисню повітря у зоні горіння до
– припинення надходження парів і газів горючої речовини (більшість горючих речовин при нагріванні переходить у газо – чи пароподібний стан).
Для припинення горіння використовуються:
– вода у вигляді струменя чи у розпиленому вигляді;
– водяна пара при концентрації до 35% об’єму повітря в приміщенні;
– повітряно-механічна піна;
– інертні гази (вуглекислота, вуглекислий газ тощо);
– порошкоподібні суміші (сода, пісок, флюси та їх суміші);
– пожежні покриви із брезенту й азбесту.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)