Філософія світ людини
Мова як домівка буття
Пріоритет мовних подій над системою мови
Сучасне мовознавство вважає за можливе осягнути в цілому сукупність елементів і правил, притаманних певній мові, – тобто перелік форм і норм, – вбачаючи тут певну мовну систему. З іншого боку, виходячи з цієї системи, можна розглядати живу розмовну мову – ті ж таки бесіди, монологи, повідомлення тощо – як певного роду події, що відбуваються завдяки використанню можливостей вищеозначеного запасу елементів та правил. Тим самим у мовознавстві
Така постановка питання актуалізує багатий внутрішній потенціал мови як ієрархічно-стратифікованої системи розрізнень – здатність формулювати безкінечно багато різних повідомлень за допомогою досить обмеженої кількості знаків першого ступеня (букв), порівняно невеликої кількості знаків другого ступеня і т. д. Спосіб, у який комбіновані певні знаки мовної системи, визначає, зрештою, змістову відмінність повідомлень. Наприклад, різниця фонем як елементів мовної системи (“рік”
Це, безперечно, так. Проте не слід забувати, що відмінність тих же фонем започаткована не на акустичнім рівні, а визначається із фонетичної системи, яка своєю систематизацією, а отже, і смисловою релевантністю, безпосередньо завдячує словниковому запасові (монемному рівневі системи). Однак й ізольоване слово також саме у собі ще не містить достатньо змісту, – його обмежений зміст мертвий доти, доки слово, експліцитно чи принаймні імпліцитно (“залишкове” значення слова, котре ми одержуємо, зазираючи в словник), не стає частиною речення. Більше того, речення також набуває смислу не як граматичний приклад, а як співвіднесене за контекстом з іншими реченнями, тобто у певній мовній ситуації, яка, своєю чергою, вплетена у життєвий контекст, де вже працюють “навколомовні” чинники – певне емоційно-психологічне забарвлення, певний тон, що “творить музику”, тощо. Мовна система, попри всю свою диференційно-стратифікаційну потужність, здатна лише визначати, як певний знак може мати інший смисл саме як інший, але не те, як він взагалі може “мати смисл”.
Вищевикладене приводить до висновку: і мова як певним чином систематизований запас знаків, і мовні події передбачають й активно впливають одне на одного у культурно-історичному розвиткові та функціонуванні мови. Без сталої мовної системи не відбулося б процесу “олюднення” світу – “мова” залишилася б у дуже вузькому колі майже зовсім не ієрархізованих знаків, що сформувалися природним шляхом (звуків, жестів), і в силу своєї природної “зрозумілості” були б аж ніяк не достатнім стимулом для подальшого розвитку специфіки людського світу. Проте, з іншого боку, сама мовна система утворюється тільки у процесі живого мовлення. Розглядувана ж безвідносно до її ефективного функціонування, взаєморозуміння та спілкування людей, вона ризикує перетворитися на беззмістовну гру певних звукових або просторово організованих конфігурацій.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)