Пріоритетні завдання розвитку видів транспорту

Загальний курс транспорту

РОЗДІЛ 2 ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

2.5. РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНО-ДОРОЖНЬОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ НА

Пріоритетні завдання розвитку видів транспорту

Залізничний транспорт збереже в перспективі провідну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів. Для забезпечення стабільної і рентабельної роботи пріоритетними завданнями його розвитку будуть:

– удосконалення структури управління шляхом переходу на дволанкову систему з відокремленням управління інфраструктурою від комерційної діяльності;

–

оновлення і модернізація основних фондів, насамперед рухомого складу, розвиток систем телекомунікації. Здійснення заходів по підвищенню продуктивності роботи рухомого складу, подовженню термінів його експлуатації, розвиток з цією метою базових підприємств по ремонту рухомого складу;

– перехід на ресурсозберігаючі, безлюдні та малолюдні технології утримання, технічного обслуговування і ремонту інфраструктури та рухомого складу;

– впровадження технологій перевізного процесу, орієнтованих на високу якість транспортних послуг і зниження ресурсоємності перевезень, розширення комплексу

сервісних послуг з урахуванням зростання вимог користувачів до їх якості, перехід на систему гарантованого забезпечення перевезень за договорами і довгостроковими контрактами, організація системи комплексного транспортного обслуговування, що базується на широкому застосуванні сучасних засобів інформатизації, створення та розвиток з цією метою національних систем керування пасажирськими та вантажними перевезеннями;

– проведення гнучкої тарифної політики;

– впровадження комбінованих перевезень, інформаційних та логістичних технологій;

– створення умов для рівного доступу до інфраструктури залізничного транспорту компаній-операторів, незалежно від форми власності;

– приведення у відповідність до європейських стандартів та розвиток міжнародних транспортних коридорів;

– організація швидкісного пасажирського руху.

На морському і річковому транспорті пріоритетними визначено такі завдання:

– удосконалення державного регулювання діяльності морського і річкового транспорту шляхом розробки нових і перегляду діючих законодавчих та нормативно-правових актів, які передбачають однакові підходи до регулювання правовідносин функціонування підприємств різних форм власності, встановлюють правові, економічні та організаційні основи їх діяльності;

– удосконалення управління шляхом змін форм власності та переходу на нові організаційні форми управління;

– забезпечення високого рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств морського транспорту в умовах розширення конкурентного середовища та підвищення якості транспортних послуг відповідно до вимог стандартів якості ISO 9002;

– державна і галузева підтримка судноплавних компаній України шляхом забезпечення у законодавчому порядку паритетної участі національного прапору в перевезеннях експортно-імпортних вантажів;

– удосконалення систем управління безпекою судноплавства на основі запровадження заходів, що випливають з вимог і рішень Міжнародної морської організації (ІМО);

– нормативно-правове обгрунтування створення лізингової компанії для вирішення питання будівництва суден, оновлення парку перевантажувальної техніки та інших основних засобів;

– забезпечення сприятливих умов для інтеграції морського транспорту України у міжнародну транспортну систему шляхом створення національної нормативної бази галузі, адаптованої до міжнародної, зокрема, ЄС;

– швидке відновлення основних фондів усіх ланок морського транспорту та забезпечення відповідності їхнього технічного рівня перспективним вимогам;

– забезпечення міжгалузевої і міжрегіональної координації в розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечить створення єдиного транспортного простору, раціональне використання транспорту;

– використання вигоди географічного положення України і можливостей її транспортних комунікацій для доставки транзитних вантажів;

– реформування і переоснащення морського портового потенціалу України, створення привабливих для Європейського співтовариства умов із залучення трансконтинентальних вантажопотоків з європейських країн в азійські регіони через морські порти України;

– удосконалювання транспортних технологій та їх ув’язування з виробничими, торговими, складськими і митними технологіями;

– створення механізму збалансованого розвитку потужностей портів та припортової інфраструктури суміжних видів транспорту;

– підвищення рівня інформатизації транспортного процесу й інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки;

– створення ефективних фінансово-економічних механізмів, що стимулюють виділення іноземних та вітчизняних інвестицій на розвиток транспорту;

– запровадження координованої тарифної політики на галузевому (між різними видами транспорту у змішаних перевезеннях) та національному (з урахуванням послуг транспортно-експедиційних, екологічних, митних та інших служб) рівнях;

– перегляд та доробка національних цільових програм транспорту, прийнятих без належного забезпечення, ресурсами і взаємним ув’язуванням одна з одною.

Пріоритетний розвиток має бути забезпечений дорожньому господарству, як одній з найбільш важливій і найменш розвинутій складовій транспортної системи.

Основним його завданням має стати створення розвинутої мережі сучасних автомобільних доріг, що сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку держави, інтеграції України до європейської спільноти, стимулюванню розвитку цілого ряду галузей промисловості, створенню нових робочих місць і вирішенню соціальних проблем, розвитку регіонів.

Головним при цьому є задоволення потреб користувачів автомобільними дорогами і населення країни.

Діяльність дорожнього комплексу буде спрямовуватись на вирішення наступних завдань:

– підтримання в належному стані мережі автомобільних доріг загального користування з одночасним підвищенням їх технічного рівня та пропускної здатності, приведення у відповідність до нормативних вимог щодо вагових та осьових навантажень транспортних засобів на дорогу;

– будівництво нових та реконструкція існуючих автодоріг, які співпадають за напрямками з міжнародними транспортними коридорами, інтеграція автомобільних доріг України в міжнародну мережу;

– реалізація найбільш значимих інвестиційних проектів, спрямованих на розбудову міжнародних транспортних коридорів, розвиток туристичних маршрутів, окремих ділянок автодоріг, які потребують підвищення безпеки руху, в тому числі на концесійних засадах;

– завершення будівництва під’їздів до всіх населених пунктів держави;

– виконання ремонтних робіт на мережі автомобільних доріг загального користування, сільських дорогах та вулицях у населених пунктах, що співпадають з транзитними напрямками руху відповідно до науково обгрунтованих нормативів;

– підвищення якості будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг до європейського рівня, екологічної безпеки, безпеки руху;

– впровадження сучасних енергозберігаючих технологій виконання ремонтно-будівельних робіт.

Для вирішення вказаних завдань передбачається:

– визначити на законодавчому рівні стабільні джерела фінансування дорожнього господарства в необхідних обсягах, виходячи з соціально-економічних та оборонних потреб держави і створити цільові дорожні фонди;

– залучати запозичення міжнародних фінансових структур на будівництво автомобільних доріг, в тому числі на концесійних засадах.

На автомобільному транспорті повинен повністю забезпечуватися попит на безпечне і якісне перевезення пасажирів і вантажів. Першочерговими завданнями повинні бути:

– оптимізація структури пасажирського та вантажного автотранспорту за вантажністю та пасажиромісткістю;

– розвиток регіональних систем планування, управління та контролю перевезеннями пасажирів та вантажів, транспортно-експедиційного обслуговування;

– забезпечення постійного зростання показників якості транспортного обслуговування населення та ефективності використання рухомого складу;

– забезпечення зниження кількості ДТП та тяжкості їх наслідків до рівня розвинених країн Європи.

На авіаційному транспорті повинен забезпечуватися попит на повітряні перевезення на внутрішніх та міжнародних авіалініях та якісне обслуговування повітряного руху у повітряному просторі України. Це можливо при умові:

– оновлення парку повітряних суден на сучасні та економічні;

– впровадження систем СNS/АТМ для обслуговування повітряного руху;

– розширення внутрішніх повітряних ліній;

– розвитку мережі вузлових аеропортів та створенні національного вузлового аеропорту на базі ДМА “Бориспіль”.

Першочерговими завданнями повинні бути:

– завершення побудови системи державного регулювання та національної нормативної бази;

– завершення процесів ринкових перетворень авіапідприємств, у першу чергу виділення аеропортів у самостійні підприємства;

– створення сильного, конкурентоспроможного національного повітряного перевізника;

– впровадження повітряних суден вітчизняного виробництва АН-140, АН-70, АН-74 та сучасних повітряних суден закордонної розробки;

– створення ефективної системи лізингу повітряних суден;

– впровадження гнучкої тарифної політики, зниження собівартості перевезень та послуг;

– забезпечення ефективної діяльності об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху;

– здійснення заходів по впровадженню супутникової системи СNS/АТМ;

– поетапний перехід до використання в повітряному просторі України ешелонів ІСАО та створення єдиної мережі аеронавігаційного зв’язку;

– забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки шляхом розвитку механізмів нагляду та контролю.