Тема 4. ОРГАНІЗМИ І СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ
& 48. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ. ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ
Ви дізнаєтеся про різновиди природоохоронних територій України, а також про те, що таке Червона книга і те, як формується Червона книга України.
– Як обирають види, які вносять до Червоної книги?
Охорона та збереження біологічного різноманіття найкраще забезпечується на природоохоронних територіях, де екосистеми охороняються частково або повністю.
В Україні е наступні території та об’єкти, що підлягають охороні: природні
Природні та біосферні заповідники, а також національні природні парки є природоохоронними територіями загальнодержавного значення, їх створюють за наказом Президента України.
Рішення про створення інших природоохоронних територій приймають місцеві органи влади.
Перед тим. як надати певній території природоохоронний статус, науковці повинні
Заповідники – це території з найсуворішим охоронним статусом. На цих територіях повністю заборонено господарську діяльність. Навколо заповідників створюють спеціальні буферні зони, де дозволено проживання людей, але їхня господарська діяльність обмежена. Наприклад, у буферній зоні заповідника дозволено випасати худобу, але не дозволено розорювати поля та заготовляти деревину в лісах.
Найпоширенішими є природні заповідники, які є природоохоронними та науково-дослідними установами, що мають на меті збереження та вивчення типових та унікальних природних екосистем та окремих рідкісних видів тварин і рослин.
В Україні створено 19 природних заповідників, серед них такі як Карадазький природний заповідник (мал. 273). (Автономна республіка Крим), Український степовий природний заповідник (Донецька область), Заповідник Розточчя (Львівська область), Поліський природний заповідник (Житомирська область) та інші.
Мал. 273. Скеля Золоті ворота в Карадазькому природному заповіднику
Об’єктами міжнародного значення є біосферні заповідники. Біосферні заповідники створюються для охорони еталонних ділянок певних природних зон (степ, тундра, дельта великої річки), на яких виявлено типові екосистеми з великою кількістю видів живих організмів.
В Україні створені чотири біосферні заповідники: Карпатський біосферний заповідник (Закарпатська область), Чорноморський біосферний заповідник (Херсонська і Миколаївська області). Дунайський біосферний заповідник (Одеська область) і Біосферний заповідник Асканія-Нова імені Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна (мал. 274).
Національний природний парк – це територія, на якій я метою охорони навколишнього середовища обмежена господарська діяльність людини, але в певних місцях прокладені туристичні маршрути.
Тобто в межах природного парку є як території суворої охорони, так і території, що за своїм статусом схожі на буферні зони навколо заповідників.
В Україні створено 28 національні природні парки. Серед них: Голосіївський (біля м. Київ), Гомольшанські ліси (Харківська область), Джарилгачський (Херсонська область), Карпатський (Івано-Франківська область), Мезинський (Чернігівська область), Синевир (Закарпатська область), Шацький національний природний парк (Волинська область) (мал. 275).
У заповідниках і національних природних парках є штат співробітників і наукова частина, до якої входять вчені (зоологи, ботаніки, екологи), що проводять наукові дослідження та допомагають в таких дослідженнях фахівцям, які прибувають з інших установ.
Регіональні ландшафтні парки – це природоохоронні установи, що організовуються з метою збереження унікальних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, а також для створення умов для відпочинку людей.
Такі парки є в усіх областях України, наприклад, регіональний ландшафтний парк Гранітно-Степове Побужжя в Миколаївській області (мал. 276). Міжрічинський регіональний ландшафтний парк в Чернігівській області, регіональний ландшафт ний парк “Тилігульський” в Одеській області та інші.
Мал. 274. Ділянка заповідного степу в заповіднику Асканія-Нова
Мал. 275. На території Шацького національного природного парку знаходиться найглибше озеро України – Світязь
Заказник – це природна територія, на якій під охороною перебуває не природний комплекс в цілому, а лише деякі його частини (окремий ліс або його ділянка: болото; історико-меморіальні чи геологічні об’єкти).
Так заказниками є гора Аю-Даг в Криму, острів Зміїний в Чорному морі, Савранський ліс на березі Південного Бугу (Одеська область), болото Мох в Чернігівській області, гідрологічний заказник Дідове озеро в Житомирській області (мал. 277).
Пам’ятка природи – це територія, на якій розташований рідкісний або видатний об’єкт живої або неживої природи. Так пам’ятниками природи є скелі Довбуша в Івано-Франківській області (мал. 278), Урочище Кам’яне Село в Житомирській області.
Заповідними урочищами є лісові, степові, болотні та інші цілісні ландшафти, що мають важливе наукове і природоохоронне значення й повинні зберігатися в первозданному вигляді.
Прикладами заповідних урочищ є Дністровські плавні в Одеській області, урочище Холодний яр в Черкаській області (мал. 279).
Червона книга. Одним із першочергових завдань учених-екологів є виявлення видів живих організмів, що перебувають під загрозою вимирання, та розробка термінових заходів для попередження цієї загрози.
Про необхідність таких дій свідчить той факт, що з вини людей за 400 років вимерло близько 150 видів тільки ссавців і птахів, причому половина з них – за останні 50 років.
Мал. 276. Регіональний ландшафтний парк Гранітно-Степове Побужжя
Мал. 277. Заказник Дідове озеро
Мал. 278. Скелі Довбуша мають статус пам’ятки природи
Мал. 279. У заповідному урочищі Холодний яр цвітуть конвалії
Проте чиновники та політики зрозуміли це лише після закінчення Другої світової війни. Про це свідчить створення у 1948 році міжнародної неурядової організації – Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП). У 1963 році всесвітньовідомими вченими вперше був складений список видів тварин” рослин та грибів, що потребують охорони. Для того щоб підкреслити особливу значимість такого списку, голова комісії Літер Скотт запропонував назвати його Червоною книгою, бо червоний колір є міжнародним сигналом небезпеки.
Червона книга MCOП охоплює тваринний і рослинний світ всієї планети і містить загальні рекомендації урядам країн, на територіях яких склалася загрозлива ситуація щодо певних видів. Саме тому необхідними доповненнями до міжнародної Червоної книги стали національні Червоні книги. Перше однотомне видання Червоної книги України побачило світ у 1980 році і до нього було внесено 85 видів хребетних тварин і 151 вид рослин.
Друге видання Червоної книги України було підготовлене вже у двох томах. Том “Тваринний світ” був надрукований у 1994 році, до нього було внесено вже 382 види хребетних і безхребетних тварин. Том “Рослинний світ” був надрукований у 1996 році, він містив дані про 541 вид рослин.
У третьому двотомному виданні (мал. 280) кількість видів, що потребують охорони, знову збільшилася. До нього внесено 5 42 види тварин і 826 видів рослин і грибів. Деякі з них зображені на малюнку 281.
Мал. 280. Третє видання Червоної книги України
Мал. 281. Деякі рослини і тварини, що внесені до Червоної книги України
Формуванням Червоної книги України займається Національна комісія з Червоної книги, до складу якої входять провідні зоологи і ботаніки нашої держави.
Цікаво знати
Для того щоб внести певний вид до Червоної книги, необхідно багато років спостерігати за станом його популяцій. Якщо буде встановлено, що даний вид має обмежений (вузький) ареал, а його чисельність стабільно знижується, то виду присвоюється передбачений законом статус (рідкісний або зникаючий), і його вносять до списку видів Червоної книги.
Списки видів, що мають бути внесені до Червоної книги, затверджуються Кабінетом міністрів України.
Окрім Червоної книги України, в деяких областях нашої держави створюються Регіональні червоні книги або червоні списки, до яких вносять дані про рослини, гриби і тварин, що потребують охорони саме в цьому регіоні.
ВИСНОВКИ
1. В Україні є такі природоохоронні території та об’єкта: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, зоологічні парки.
2. Заповідники – це території з найсуворішим охоронним статусом, в межах яких повністю заборонена господарська діяльність людини.
3. Природні заповідники – це природоохоронні та науково-дослідні установи, що мають на меті збереження та вивчення типових і унікальних природних екосистем, а також окремих рідкісних видів тварин і рослин. Біосферні заповідники створюються для охорони еталонних ділянок певних природних дон, на яких виявлено типові екосистеми з великою кількістю видів живих організмів.
4. Національний природний парк – це територія, на якій з метою охорони навколишнього середовища обмежена господарська діяльність людини, але в певних місцях прокладені туристичні маршрути.
5. Червона книга України є державним документом, який містить дані про сучасний стан видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення.
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ
Біосферний заповідник, заказник, заповідник, заповідне урочище, національний природний парк, пам’ятка природи, природний заповідник, регіональний ландшафтний парк, Червона книга.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які українські біосферні заповідники ви знаєте?
2. Чим заказник відрізняється від заповідника?
3. Що таке пам’ятка природи? Наведіть приклади найвідоміших пам’яток природи вашої області.
4. Чому книги з даними про живі організми, що перебувають під загрозою зникнення, називають червоними?
5. Як формується Червона книга України?
ПІДІБ’ЄМО ПІДСУМКИ
1. Ми дізналися, що відносини між живими організмами та вплив на них чинників середовища, вивчає наука екологія.
2. Ми отримали уявлення про те, що для існування екосистеми необхідні сонячна енергія, вода та різноманітні неорганічні речовини, а також автотрофні й гетеротрофні організми, що утворюють харчові мережі.
3. Ми зрозуміли, що господарська діяльність людини та природні катастрофи можуть негативно впливати на природу і для того, щоб протидіяти цьому, необхідно здійснювати заходи з охорони природи.
4. Ми усвідомили, що відповідно до принципів екологічної етики людство повинно охороняти природа задля самої природи.
Знаю – вмію
– Я знаю основні чинники середовища і вмію визначити, до якої групи вони відносяться.
– Я знаю, що таке популяція, і вмію назвати й пояснити її властивості.
– Я знаю назви трофічних рівнів і вмію визначити, які організми до них відносяться.
– Я знаю, що таке екологічна піраміда, і вмію пояснити, як її побудувати.
– Я знаю назви основних природоохоронних територій те об’єктів України і вмію пояснити відмінності між ними.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)