§ 9. Пунктограми в реченні з прямою мовою та в діалозі. Способи цитування
119.1. 1. У грудях б’ються вдячності акорди, вуста шепочуть: “Дякую, Господь!” (Ю. Вавринюк). (А: “П!”)
2. “Яка ти розкішна, земле, – думала Маланка. – Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами” (М. Коцюбинський). (“П., – а. – П.”)
3. І просилася, і молилася: “Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять”. (Нар. пісня). (А: “П”.)
4. “Еге, – подумав Остап, – так ось воно що!” (М. Коцюбинський), (“П., –
5. “Ото воно там якраз і було, – гикаючи назад пужалом, сказав мій візник, – отам, де стовп” (П. Панч). (“П, – а, – п”.)
6. Стоять вельможні. Діло затяжне. Здається, так стоятимуть довіку. Лесько сміється: “Голод підіжме, чкурнуть, як від кукуріку” (Л. Костенко). (А: “П”.)
7. “Сідай, Оксано”, – сказав Федір Несторович і одвернувся до вікна (Г. Тютюнник) (“П”, – а.)
120.1. Дід Дем’ян говорить до неба і до землі, що лебеді принесли на крилах життя. 2. Леся прошепотіла, що зійшла холодна м’ята. 3. Дідусь йде з ним до воріт, дивиться на зорі і говорить,
125.1. Григорій Сковорода здивував його такими словами: “Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця”. 2. Шевченко змальовує всенародний визвольний рух, коли “жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки”. 3. У романі “Собор” Олесь Гончар порушив важливі проблеми сучасності, адже “нема країни кращої, ніж правда”, – як сказав один із героїв твору. 4. З болем пише Тарас Шевченко про українське село: “Чорніше чорної землі блукають люде”.
ПОЯСНЕННЯ
Цитата – це дослівний уривок із якогось тексту, твору або дослівно наведені чиїсь слова, що використовуються як авторитетне підтвердження чи заперечення власних думок, суджень.
Цитати у вигляді завершеного висловлення, що супроводжуються посиланням на автора зі словами говорити, казати, писати тощо, нічим не відрізняються за своїм оформленням від прямої мови, беруться в лапки, наділяються розділовими знаками, яких вимагає місце розташування прямої мови і слів автора: “Дорожить людина тим, – писав В. О. Сухомлинський. – у чому вона зала шила часточки свого життя, крихітку серця свого, крапельку крові”.
Цитату можна скорочувати. На місці пропуску слів або словосполучень ставляться крапки: О. Гончар писав про Т. Г. Шевченка: “Для нас Шевченко – це самосвідомість української нації, слава, гідність і честь України. Шевченко для нас – це народність і гуманізм нашої літератури…”.
Цитати може бути частиною речення і зливатися зі словами автора. Таку цитату треба писати з малої літери й брати в лапки: Як пише Д. Дорошенко, “не одне літературне підприємство, не один задум політичного характеру вели свій початок од розмов, які велися на цих “понеділках”
(2 votes, average: 4,00 out of 5)