СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ
УРОК 15
ТЕМА. РОЗУМІННЯ СВІДОМОСТІ. СТРУКТУРА СВІДОМОСТІ
Мета: сформувати поняття “свідомість”, розкрити її структуру; виховувати в учнів свідоме ставлення до себе та навколишнього світу, розвивати вміння аналізувати факти та робити висновки.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Форма проведення: евристична бесіда.
Обладнання: таблиця.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Повідомлення теми та завдань уроку.
Проблемна
Цю ситуацію підказав нам стародавній грецький філософ Платон. Ось що він пропонує: “…Уявімо собі, що ми, живі істоти, – це чудові ляльки богів, зроблені ними чи то для утіхи, чи з якоюсь серйозною метою: адже це нам не відомо; але ми знаємо, що внутрішні наші стани…, наче шнурки або нитки, тягнуть нас кожна у свій бік і, оскільки вони протилежні, тягнуть нас до протилежних дій…” Ну як, уявили себе ляльками?
1. Поміркуйте, над тим станом, про який пише Платон. Чого бракує лялькам богів?
2. Як називають дії, що здійснюють ляльководи-боги? (Маніпуляція)
3. За яких умов
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу
Розповідь учителя
На питання “Що таке свідомість?” навряд чи можна дати відповідь, що буде точною, як математична формула. Занадто складний це і своєрідний об’єкт. Однак помилково вважати, що в області явищ свідомості немає закономірностей і що вона не піддається пізнанню. Як і поняття психіки, поняття свідомості пройшло складний шлях розвитку, одержало різні трактування у різних авторів, різних філософських системах і школах. У психології аж до теперішнього часу воно вживається в дуже різних значеннях, між якими часом немає майже нічого спільного. Я наведу одне з визначень свідомості, яке дав психолог А. Г. Спіркін: “Свідомість – це вища, притаманна лише людині і пов’язана з мовою функція мозку, що полягає в узагальненому, оцінному й цілеспрямованому відображенні і конструктивно-творчому перетворенні дійсності, у попередній розумовій побудові дій і передбаченні їхніх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролюванні поводження людини”.
Сьогодні перелік емпіричних ознак свідомості є більш-менш сталим і збігається у різних авторів. Серед особливостей свідомості, які найбільш часто згадуються, можна назвати такі:
1. Людина, що володіє свідомістю, виділяє себе з навколишнього світу, виокремлює себе, своє “я” від зовнішніх речей, а властивості речей – від них самих.
2. Здатна побачити себе такою, що перебуває у визначеному місці простору та у визначеній точці тимчасової осі, що пов’язує сьогодення, минуле і майбутнє.
3. Здатна побачити себе у визначеній системі відносин з іншими людьми.
4. Здатна встановлювати адекватні причинно-наслідкові відносини між явищами зовнішнього світу і між ними і своїми власними діями.
5. Віддає звіт у своїх відчуттях, думках, переживаннях, намірах і бажаннях.
6. Знає особливості своєї індивідуальності й особистості.
7. Здатна планувати свої дії, передбачати їхні результати й оцінювати їхні наслідки, тобто спроможна до здійснення навмисних довільних дій.
Усі ці ознаки протиставляються протилежним рисам неусвідомлюваних і несвідомих психічних процесів та імпульсивних, автоматичних чи рефлекторних дій.
Повідомлення учнів
Свідомість з точки зору науки і філософії
1. Свідомість – продукт людського мозку як високоорганізованого матеріального утворення.
2. Свідомість – вища форма відображення дійсності.
3. Свідомості передують більш прості форми відображення.
4. Свідомість не має свого змісту, котрий не був би взятий з об’єктивної дійсності, свідомість не може бути нічим іншим, як усвідомленим буттям.
5. Свідомість детермінована біологічно, генетично.
6. Свідомість соціально-детермінована суспільними відносинами.
Про дві концепції щодо розгляду проблем свідомості. У філософії існують дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них прагне з’ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга констатує те, що свідомість – унікальний феномен, але залишає поза увагою з’ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція – матеріалістична. Друга – феноменологічна, ідеалістична. Останній напрямок – феноменологічний – представляють такі філософи, як Гуссерль, Гегель.
У Гегеля феномен свідомості є проявом абсолютного духу, не залежного від людини. Саме розглядові цієї проблеми Гегель присвятив свою працю “Феноменологія духу”.
Поняття “феноменологія” означає вчення про “єдине у своєму роді, неповторне”. Цим неповторним, на думку філософів цього напрямку, є феномен людської свідомості. Феномен (з грецької) – явище єдине, унікальне, неповторне.
Під свідомістю феноменологія розуміє “чисту” свідомість, абстрактну, відірвану від людини, не залежну від неї. Нібито є свідомість сама по собі і є людина, яка цієї свідомості не має. Гуссерль вважав, наприклад, що свідомість саме є таким унікальним феноменом, не залежним від людини та її суспільного середовища. Філософія, на думку Гуссерля, може бути зрозумілою як “сувора наука” лише тоді, коли вона своїм предметом має таку “чисту” свідомість. Однак при цьому поза увагою феноменології залишаються такі важливі питання, як: що таке свідомість, що вона відображає, яке її походження, генезис, біологічні та соціальні передумови тощо. Сучасними послідовниками Едмунда Гуссерля є Елізабет Штрекер, Макс Шеллер, Роман Інгарден та інші.
Близька до матеріалістичної концепції свідомості точка зору відомого французького філософа, вченого і богослова Тейяра де Шардена (1881-1955). Феноменологія останнього виходить з того, що людина, її свідомість як феномени є складовими частинами еволюційного розвитку, вони виникають природним шляхом. Філософ відкидав старозавітний міф про створіння Богом першолюдини – родоначальника всього людства. Весь світ, на думку Тейяра де Шардена, – це еволюційна система, а “основна умова, котрій повинні віднині підпорядковуватися всі теорії, гіпотези, – системи” (Тейяр де Шарден. Феномен человека).
Власне, матерія є “матрицею”, на якій формується духовне начало. Тому останнє притаманне всьому сутнісному. Воно властиве навіть молекулі. У живій природі свідомість набуває психічної форми, у людини духовне начало стає “самосвідомістю”, бо людина “знає, що вона знає”.
Якісно відмінними етапами шарденівської еволюційної системи є: “попереднє життя”, “життя”, “феномен людини”. Перший етап – це еволюція хімічних елементів і галактик, утворення складних молекул і перших форм життя; другий етап – виникнення живого, біосфери, розвиток всіх форм живих організмів, у тому числі й людини; третій етап – розвиток людини, її свідомості, історичний поступ людства до наших днів. У цей період здійснюється формування “єдиного людства” зі своєю сферою “духу” або “ноосферою”, через яку можливий вихід людини як унікального феномену до “наджиття”, “універсуму”, до “крапки Омеги”, якою Тейяр де Шарден символічно позначив Ісуса Христа. Еволюція людини, на думку філософа, є способом її єднання із Всесвітом, виходом за межі свого “Я” для прилучення до Христа, котрий втілений у Всесвіті. Є ще власне релігійна точка зору на проблему свідомості, в основі якої лежить уявлення про божественне походження останньої: “свідомість дав людині Бог”. Красномовним у цьому зв’язку є висловлювання Папи Іоанна Павла ІІ, котрий наголосив, що “еволюція людини – це щось більше, ніж гіпотеза… Тіло людини земного походження. Творінням Господа є не людське тіло, а людський дух”.
Складання таблиці “структура свідомості”
Учитель. Свідомість людини – складне й багатогранне явище. Свідченням цього є її структура. Враховуючи вищевикладене, до неї необхідно включити такі елементи:
А) психічне (несвідоме, підсвідоме);
Б) самосвідомість (оцінка самого себе, самоконтроль);
В) мислення (абстрагування, пізнання, мова);
Г) ціле-покладання (постановка людиною цілей, передбачення їх результатів, прогнозування);
Д) світогляд (синтетичний показник рівня свідомості).
Отже, робимо запис у зошитах.
Свідомість – це вища форма відображення дійсності, яка властива лише людям і пов’язана з їхньою психікою, членоподльною мовою, абстрактним мисленням, ціле-покладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачуванням результатів останньої.
IV. Підсумки уроку
Учитель. Таким чином, проблеми, які ми розглянули, не мають однозначного вирішення та трактування. Вони складні, багатогранні, важкодоступні для наукового доведення. Як у філософії, так і в науці, вони розглядаються в основному на рівні припущень, наукових гіпотез та релігійних концепцій.
V. Домашнє завдання
Підготувати реферати:
1. “Проблема свідомості у філософії та науці”.
2. “Генезис форм відображення на різних рівнях розвитку матерії”.
3. “Свідомість як вища форма відображення дійсності людиною”.
4. “Свідомість і мислення”.
5. “Мислення і мова”.
6. “Структура свідомості”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)