ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
§ 24. Індія
3. Розвиток Індії наприкінці XX – на початку XXI ст.
На позачергових виборах до Народної палати в січні 1980 p., викликаних урядовою кризою, Індійський національний конгрес Індіри – ІНК(І) – досяг значного успіху, отримавши 2/3 мандатів. Індіра Ганді після 33-місячної перерви знову стала на чолі уряду, який продовжив курс реформ лівоцентристського спрямування.
Однак, окрім економічних проблем, які поступово вирішувались,
Сикхи були впевнені, що ніхто не зазіхне на їхню святиню, що певною мірою було правильним. Однак воєнна операція урядових військ “Блакитна зірка”, завданням якої було очищення Золотого храму від сикхських терористів у червні 1984 p., не вирішила пенджабську кризу, а ще й стала відправним пунктом для її подальшого трагічного розвитку – убивства сикхськими екстремістами 31 жовтня 1984 р. прем’єр-міністра І. Ганді. Його здійснили охоронці прем’єр-міністра, сикхи за віросповіданням. Постріли в Делі призвели до зростання сепаратистських тенденцій та збройних конфліктів на етнорелігійному грунті, не тільки в Пенджабі, а й в інших штатах.
На загальних виборах до центрального парламенту в грудні 1984 р. індійський народ рішуче висловився за підтримку національної єдності та суверенітету республіки. У переконливій перемозі ІНК(І), який здобув рекордну більшість депутатських мандатів (401 із 508), важливу роль відіграла загальнонаціональна хвиля симпатій до загиблої І. Ганді та віра в те, що її син Р. Ганді буде гідним наступником своєї матері на посаді прем’єр-міністра.
Уряд Раджива Ганді (1984-1989) ужив рішучих заходів для забезпечення законності й порядку. Він проголосив основними завданнями внутрішньої політики подальше зміцнення єдності країни, боротьбу проти сепаратистських елементів і “старих ворогів” індійського суспільства – бідності, безробіття, неписьменності, хвороб. Проте виконання цих завдань зіткнулося з численними труднощами.
Золотий храм в Амрітсарі
Хронічним явищем стало безробіття (у 1985 р. – 25 млн осіб), зростали корупція та зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісно, викликало обурення різних верств індійського суспільства.
Напередодні виборів 1989 р. сім опозиційних партій створили блок під назвою “Національний фронт”, який переміг на виборах у листопаді 1989 р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація “Бхаратія джаната парті” (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991 р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під час виборчої кампанії 21 травня 1991 р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ІНК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991-1995 pp. перевищило 5 % на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.
Проте уряд ІНК(І) не зміг вирішити всі проблеми. На виборах у травні 1996 р. перемогу здобула опозиційна БДП. Її лідер Атал Біхарі Ваджпаї став новим прем’єр-міністром Індії. Самостійно керувати державою ця партія не змогла, через що почали створюватися коаліційні уряди. На певний час А. Ваджпаї втратив владу, однак у лютому 1998 р. знов очолив коаліцію, а в жовтні 1999 р. його партія перемогла на позачергових парламентських виборах. 1998 р. ознаменувався ще однією важливою подією – у травні в Індії було здійснено випробування ядерної зброї. Згодом те саме здійснив і Пакистан. Світ був шокований звісткою про те, що ці держави стали членами “ядерного клубу”.
Отже, Індія вступила в XXI ст. ядерною державою, що продемонструвало можливості її економіки. Однак найбільша у світі демократія, як часто називають Індію журналісти, має багато проблем як в економічній, так і в політичній сферах. Основні з них – низький рівень доходів населення, яке вже перевищило мільярд, і сепаратизм етнічних меншин, що підриває цілісність країни.
Раджив Ганді
РОБОТА З ДЖЕРЕЛАМИ
З книжки Л. Шебаршина “Рука Москви.
Записки начальника радянської розвідки”
Індія приголомшує новоприбульця… Мені здавалося, що не вистачить життя для того, щоб розібратись у надзвичайно строкатій картині внутрішньої політики цієї країни. Існують десятки великих партій та організацій, які, у свою чергу, діляться на десятки фракцій і груп. Усі вони взаємодіють між собою, блокуються, змагаються, ворогують. Особисті та групові непорозуміння характеризують індійське керівництво, і лише залізна воля І. Ганді об’єднує політичних суперників…
Індіра Ганді була видатним державним діячем і жорстким політиком. Вона тримала в покорі все керівництво правлячої партії та безжально викидала за борт тих, хто вичерпав свою корисність або чия лояльність викликала в неї сумніви. Проте Індіра не була диктатором у демократичній країні. Вона чутливо реагувала на прояви громадської думки, рахувалася з опозицією, з мінливими настроями в парламенті та власній партії.
На закритих нарадах І. Ганді нагадувала, що в держави не існує постійних друзів і ворогів, постійними є лише національні інтереси. Саме це й було основою її патріотичної зовнішньої політики.
Запам’ятайте дату
– 15 серпня 1947 р. – колишня колонія Індія розділилася на два британські домініони – Індійський Союз і Пакистан
– 26 січня 1950 р. – набуття чинності конституції Індії
– Квітень 1955 р. – відбулася Бандунзька конференція
(1 votes, average: 5,00 out of 5)