51 Що ми маємо на увазі, коли говоримо про популізм?
Поняття “популізм” (від лат. popolus – народ ) з’явилося на початку XX ст. у Франції. Під ним тоді розуміли французьку літературну школу 20-х років. Згодом воно набуло значення загравання влади з народом для досягнення дешевої популярності, що характеризується демократичними гаслами й необгрунтованими обіцянками.
Як засіб політичної боротьби популізм відомий ще з часів Стародавньої Греції. До нього вдавалися у період Рисорджименто в Італії та, звісно, в часи Великої французької
У XIX ст. у США діяла Народна (Популістська) партія, отже, популізм є і офіційною політичною ідеологією.
Основні риси популізму – намагання відповісти на найнагальніші питання народних мас, масштабність обіцянок, ефектність формулювань.
Методи спілкування з народом – безпосередній контакт, виступи на мітингах, зборах, у трудових колективах. Лідери – популісти ніколи не аналізують і не розкривають причин тих негативних явищ, які обіцяють подолати. Більш того, популістська політика призводить до тяжких наслідків, про які, звичайно, даючи обіцянки, ніколи не згадують.
Ідейно-політичний
Загальним для всіх популістських рухів є намагання відродити принцип рівних можливостей, відповідно до якого всі люди народжені рівними. Популісти висувають концепцію регульованої конкуренції і виступають проти необмеженого індивідуалізму.
Соціальна база популізму є полікласовою, гетерогенною. Рушійну силу його становлять насамперед середні верстви, декласовані маси, люмпени, що виявляють особливу сприйнятливість до демагогії.
Технологія сучасного популізму побудована на провокуванні мас на запрограмовані політичні дії шляхом залучення їх до маніпулятивної гри харизматичного лідера демагогічного типу. Популізм веде до нейтралізації політичної активності мас, перетворення її на самостійний політичний рух або використовується в групових чи корпоративних інтересах.
Характерні ознаки популізму – прості політичні рішення, які грунтуються на низькій загальній культурі деяких учасників політичного процесу; надмірна значущість малих політичних справ, яка зводить політику до дрібниць; навішування ярликів політичним опонентам; експлуатація політичних почуттів.
Маніпулюючи масовими почуттями людей (гніву, образи тощо), популізм спрямовує їх проти інститутів влади та еліти (зазвичай відірваних від народу). Деякі політологи називають цю течію “моральним курсом лікування демократії”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)