Тема: ШИПОВІ З’ЄДНАННЯ. РОЗМІЧАННЯ ШИПОВОГО З’ЄДНАННЯ
Мета: формувати в учнів поняття про шипові з’єднання та про технологію розмічання; ознайомити з основними елементами шипового з’єднання; формувати вміння працювати розмічальним інструментом; розвивати навички володіння безпечними прийомами роботи; виховувати бережливе ставлення до обладнання, інструменту та матеріалів, раціональне ставлення до економного витрачання робочих матеріалів.
Ключові поняття: шипове з’єднання, шип, провушина, гніздо, заплечик.
Обладнання:
Тип уроку: комбінований.
ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Уміння розпізнавати види шипових з’єднань.
2. Уміння здійснювати розрахунок шипового з’єднання.
3. Уміння розмічати одинарне шипове з’єднання.
4. Уміння контролювати якість виконаних робіт.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ
I. Організаційний етап.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів.
III. Актуалізація опорних знань учнів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу.
1.
2. Основні елементи шипового з’єднання.
3. Розмічання шипового з’єднання.
V. Практична робота Розмічання одинарного шипового з’єднання.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Урок доцільно розпочати з актуалізації та узагальнення знань учнів із попередніх занять та повсякденного життя. Для цього рекомендується поставити такі запитання:
– Які способи з’єднання деталей у виріб ви знаєте?
– Які з цих з’єднань, на вашу думку, є найбільш надійними?
– Чи залежить вид з’єднання від умов використання?
– Чи впливає вид з’єднання на естетичність виробу?
Учні повинні назвати з’єднання, навести приклади застосування цих з’єднань, зробити порівняльний аналіз з’єднань на цвяхах, шурупах, клейових з’єднань, відокремити їх переваги і недоліки.
Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє, що під час конструювання різних виробів і споруд широкого застосування набув метод з’єднання деталей шиповим способом. Повідомляючи учням новий матеріал, учитель повинен продемонструвати ряд виробів, деталі яких з’єднано між собою шиповим з’єднанням, назвати переваги шипового з’єднання, розповісти, у яких випадках застосовують шипові з’єднання і за яких умов використовують вироби.
Надалі вчитель ознайомлює учнів з видами шипових з’єднань, демонструє стенд, таблиці з різними столярними з’єднаннями, звертаючи увагу на кутові з’єднання брусків прямим відкритим і закритим шипами. Пояснює, у яких випадках застосовують закриті, а в яких – відкриті шипові з’єднання. Після ознайомлення з різними шиповими з’єднаннями важливо проаналізувати експлуатаційні властивості цих з’єднань та їх конструкторсько-технологічний бік. Так, можна поставити учням такі запитання:
– Яке шипове з’єднання гарантує найвищу міцність та надійність конструкції?
– Чим саме досягаються названі якості конструкції?
Після демонстрації видів шипових з’єднань з’ясовують їх
Будову. Надалі вчитель пояснює і показує, як розмічати з’єднання відкритим прямим наскрізним шипом. Тут слід звернути увагу на деякі питання технології, а саме підготовку деталей до розмічання, вибір базової сторони, визначення сторони для шипа і вушка, визначення товщини шипа відносно ширини заготовки, розмітку однакових деталей. Учитель наголошує, що розмічання – операція відповідальна і від правильності її виконання залежатиме якість з’єднання деталей.
Окрім цього, учнів слід ознайомити з механічною технологією виготовлення шипових з’єднань (шипорізними верстатами).
Після пояснення вчителя та демонстрування прийомів розмічання і виготовлення одинарного шипа, а також короткого інструктажу та повторення правил безпеки праці учні беруться до виконання практичної роботи.
ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
У виготовленні виробів з деревини та з’єднанні їх деталей найбільшого поширення набули різного виду шипові з’єднання. Вибір з’єднання залежить від конструкції, умов експлуатації, розмірів деталей, породи деревини.
З’єднання поділяють на групи: кутові, серединні, зі вставними шипами, ящикові (мал. 52).
Мал. 52. Види шипових з’єднань: а – кутове одинарне; б, в – серединні; г – зі вставними шипами; д – ящикове
Учитель пояснює, що дуже часто під час виготовлення виробів з деревини використовують бруски або рейки. У цьому випадку їх з’єднують способом у півдерева (мал. 53). Це найпростіший спосіб з усіх шипових з’єднань.
Мал. 53. Шипове з’єднання в півдерева: а – кутове кінцеве; б – серединне
На кінці або в середині деталі вирізають половину її товщини і, сумістивши деталі, отримують потрібне з’єднання, товщина якого така сама, як і бруска. Цей вид з’єднання учні можуть застосовувати під час моделювання та виготовлення виробів малих архітектурних форм.
Учитель повідомляє, що шипове з’єднання включає такі елементи: шип – оброблена за певним профілем частина деталі, що виступає, гніздо – отвір у деталі, вушко – гніздо, відкрите з торця деталі (мал. 54).
Мал. 54. Елементи шипового з’єднання: а – шип (1 – торець, 2 – заплечики, 3 – щічки);
Б – провушина (4 – вушка, 5 – дно провушини). Н – висота (шипа, провушини)
При цьому акцентується увага на тому, що в шипових з’єднаннях шип сполучається з вушком або гніздом. Гніздо або вушко повинні мати такі розміри, щоб шип щільно входив у них.
Учні повинні зрозуміти, що міцність шипового з’єднання залежить від точності обробки деталей, а також, особливо, від елементів з’єднання та правильності їх розмірів. Тому велике значення має розмічання (мал. 55) шипового з’єднання.
Щоб мати більшу поверхню склеювання і більшу міцність, шипове з’єднання виконують подвійним або потрійним шипом. Для збільшення міцності кутові з’єднання роблять на клею.
Перед розмічанням потрібно підготувати заготовки. Бруски, планки складають попарно. При цьому визначають, на яких з них будуть шипи, а на яких – вушка. Поперечні риски після розмічання внутрішнього розміру проводять за допомогою кутника і олівця. Учитель пояснює, що товщина шипа (або ширина вушка) повинна становити 0,4 від товщини заготовки.
Перед розмічанням учитель пояснює, як здійснити розрахунок з’єднання. Щоб з’єднати дві заготовки шириною 40 мм, потрібно вирахувати довжину і товщину шипа та глибину вушка. Довжина шипа і глибина вушка повинні відповідати товщині з’єднуваних деталей. Товщина шипа 40 x 0,4 = 16 мм, ширина заплечиків (40 – 16) : 2 = 12 мм.
За допомогою кутника визначають глибину вушка, довжину шипа й гнізда.
Мал. 55. Послідовність розмічання шипового з’єднання: а – лінійкою; б – кутником; в – рейсмусом
Потім рейсмусом розмічають ширину заплечиків і товщину шипа. Обидві поздовжні риски, по яких буде зроблено пропил, у цьому разі краще проводити від однієї базової сторони. Це буде гарантувати більшу точність розмічання. При цьому одну ніжку рейсмуса висувають на 12 мм, а другу – на 12 + товщина шипа (12 + 16 = 28 мм) і, впираючи колодку в базову сторону, проводять риски з усіх боків заготовки. Вушка, шипи й гнізда розмічають одним налагодженням рейсмуса. Учитель зауважує, що для наскрізного шипа роблять двостороннє розмічання.
Процес виготовлення шипових з’єднань у деревообробній промисловості забезпечують одно – та двобічні шипорізні верстати. Учителю доцільно продемонструвати у вигляді схеми, малюнка, фотографії, таблиці тощо принцип його роботи.
Мал. 56. Шипорізний верстат: а – шипові фрези; б – принцип роботи
На малюнку 56 показано промисловий зразок шипорізного пристрою для виготовлення трьох видів з’єднань – “ластівчин хвіст” (глухий і наскрізний варіант) і наскрізне з’єднання прямим шипом. Дві деталі встановлюються в пристосування з певним зміщенням одна відносно одної, потім проводиться їх обробка. Точна траєкторія фрези задається формою паза в шаблоні і копіювальним кільцем фрезера, яке ковзає по крайці шаблону, повторюючи його форму.
На ящиках з устаткуванням, шухлядах до них можна продемонструвати шипові з’єднання, повідомивши учнів, що всі вони виконані за допомогою верстатного обладнання. Таким чином семикласники отримають дійсне уявлення про сучасні технології в деревообробній промисловості.
Для закріплення матеріалу можна запропонувати учням здійснити розрахунки шипових з’єднань у Робочих зошитах, підготувавши попередньо необхідний роздавальний матеріал.
Формування вмінь і навичок підготовки заготовок та проведення розмічання проходить під час виконання практичної роботи Розмічання шипового з’єднання.
На цьому етапі уроку учні беруться до виготовлення чистових заготовок, розмітки шипів і вушок. Під час виконання прийомів розмітки елементів шипового з’єднання вчитель стежить за правильністю і послідовністю дій учнів, застерігає їх від типових помилок.
Особливу увагу слід приділити наданню допомоги слабо підготовленим до виконання завдання учням, що сприятиме розвитку активності всіх учнів протягом виконання практичного завдання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)