Шляхи формування творчої особистості – Формування творчої особистості

ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА
Основи педагогіки

1. Загальні засади педагогіки

1.2. Формування творчої особистості

1.2.2 Шляхи формування творчої особистості

Формування творчої особистості починається з дитинства. Тому розвивати в дітей інтереси і нахили потрібно вже в дошкільному віці. У цей час “чомучка” протягом дня може задати дорослому більше сотні запитані Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини. Тому змалку слід підтримувати допитливість, відповідаючи на запитання малюка, пропонуючи йому найрізноманітніші

ігри тощо.

Основним видом діяльності школяра є навчання. Ось чому для процесу виховання дуже важливо, щоб учені, соромився свого неробства, ненавидів лінощі і недбальство у навчальній праці. “Найстрашніше горе, – на думку В. Сухомлинського, – горе для сім’ї, горе для школи, горе для суспільства, – якщо молодій людині не хочеться знати! Небажання знати – це символічні залізні грати, якими людина закриває від себе безмежне небо, замість символічних потім можуть з’явитися справжні”.

Робота з обдарованими дітьми у школі.

Одним з важливих напрямів діяльності

вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні здібності. Це обдаровані діти. Вони легко запам’ятовують навчальний матеріал, мають сформовані навички самоконтролю, велику працездатність, не ординарно мислять, вільно виражають свої думки, а також критично осмислюють різноманітні наукові факти та явища дійсності.

Учні з підвищеними навчальними здібностями мають сприятливі психологічні можливості для активної навчальної діяльності. Тому вчитель повинен так підбирати для них навантаження, щоб воно сприяло їх інтелектуальному та особистісному розвитку, а не стримувало його.

Варіанти стратегії роботи з такими дітьми можуть бути різні:

1. задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення з досягненнями сучасної науки;

2. створення умов як для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів, так і для розвитку здібностей до певного виду діяльності;

3. забезпечення можливостей для творчості в їх навчальній і позашкільній активності;

4. залучення до надання допомоги однокласникам у навчанні;

5. запобігання появі в них переоцінки своїх можливостей, ліні через систематичну не завантаженість.

Формами роботи з такими учнями можуть бути групові й індивідуальні заняття на уроках, факультативах і в позаурочний час. Зміст навчальної інформації одночасно слід доповнювати науковими відомостями, які вони можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань за рахунок вищого, ніж у інших учнів, темпу оброблення навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих дітей повинні превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєння знань, формування умінь і навичок. Контроль за їх знаннями має стимулювати поглиблене вивчення матеріалу, його систематизацію, перенесення знань у нові ситуації. Домашні завдання для таких дітей повинні бути творчими.

Особлива увага до обдарованих учнів на уроках має доповнюватися системою позакласної та позашкільної роботи, яка передбачає відвідування гуртків, участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін., оглядах – конкурсах художньої, технічної творчості, зустрічах із ученими і т. ін.). Позакласна робота передбачає виконання різноманітних позанавчальних завдань. Велику роль відіграє участь обдарованих учнів у предметних олімпіадах. Учитель повинен постійно спрямовувати їх активність, допомагаючи обрати профіль позашкільних занять, керуючи позакласною роботою.

Розвиток обдарованих дітей стримують відсутність необхідної для вияву їх талантів матеріальної бази; формалізована, автоматизована система навчання; вплив масової культури; недостатня психологічна допомога їм у подоланні комплексу неповноцінності та ін.

Закон України “Про освіту” передбачає створення для розвитку здібностей, обдарувань і таланту профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або з початковою професійною підготовкою), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, різних навчально-виховних колективів, об’єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Формування творчої особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі. У процесі підготовки спеціаліста у вищому закладі освіти розвиток його професійних умінь і творчих здібностей проходить п’ять етапів (рівнів).

1. На інтуїтивному рівні студенти виявляють сукупність “передпрофесійних” умінь. Приступаючи до вирішення професійної проблеми, вони не усвідомлюють її навіть як задачу, а діють інтуїтивно, часто не вміючи пояснити, чому роблять щось саме так, а не інакше, і чого прагнуть досягти.

2. На репродуктивному рівні студенти, розв’язуючи професійну задачу, не виходять за межі суворо регламентованих інструкцій і правил, надають перевагу роботі за підказкою, існуючими шаблонами і стандартами.

3. Досягнення репродуктивно-творчого рівня означає, що студенти задовільно справляються з вирішенням ти нових проблем. Однак у складних і неочікуваних ситуаціях вони орієнтуються важко.

4. Творчо-репродуктивний рівень передбачає, що студенти мають достатньо сформовану систему знань, умінь та навичок, які дають змогу в основному успішно виконувати професійні функції. У змінених ситуаціях вони, як правило, не шукають оригінальних способів розв’язання задач. На цьому рівні недостатньо розвинута здатність до прогнозування виробничих процесів.

5. Творчий рівень найвищий у розвитку фахових умінь і навичок. Досягнувши його, студенти виявляють виражену професійну спрямованість особистості, добре розвинуті професійні вміння, їм властивий пошук нових методик, засобів і прийомів роботи.

Робота з формування творчої особистості майбутнього фахівця може здійснюватись у багатьох напрямах. Передусім під час лекцій, практичних і лабораторних занять доцільно розв’язувати навчально-пізнавальні задачі, які сприяють проникненню в суть основних питань майбутньої професійної діяльності. Важливими є спостереження й аналіз виробничих процесів чи їх етапів під час екскурсій, виробничої практики. Згодом студенти під керівництвом викладачів можуть здійснювати фрагменти майбутньої професійної діяльності, обговорювати їх на навчальних заняттях і впроваджувати в технологічний процес виробництва. Неоціненне значення для формування творчої особистості майбутнього фахівця має залучення його до науково-дослідної роботи і вирішення наукових проблем з підвищення ефективності виробничих процесів. Щодо цього важливу роль відіграє тематика курсових та дипломних робіт, зорієнтована на розв’язання конкретних проблем виробництва.

Зарубіжні теорії розвитку особистості.

У зарубіжній педагогіці та психології поширеними є погляди, що люди народжуються добрими або злими, чесними або брехливими, що їм від природи властива агресивність, жорстокість та інші негативні моральні якості (Марія Монтессорі(1870-1952), Конрад Лоренц (1903-1989), Е. Фромм). Такої позиції дотримуються представники біологічного напряму в педагогіці. На їхню думку, вплив спадковості на розвиток особистості становить 80-90 %.

Представники соціологічного напряму (Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро та ін.) вважали, що вирішальним фактором у розвитку і формуванні особистості є середовище, зокрема домашнє. Вони були переконані, що школа нічого не може вдіяти, якщо дитина живе в несприятливих домашніх умовах. За оцінками прибічників соціологічного напряму, вплив середовища на розвиток особистості становить 90 %.

Представники біосоціологічного напряму (конвергенції) дотримуються думки, що психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та ін.) мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності особистості формуються під впливом соціального оточення.

Залежно від поглядів на роль спадковості чи середовища представники цих педагогічних теорій відводять і різну роль процесові виховання в розвитку особистості: від визнання його цілковитого безсилля щось змінити (Ж. Піаже) до наголошення на необхідності активного втручання в поведінку людини (жорстка “поведінкова інженерія” Б.-Ф. Скіннера).

Лише творча особистість фахівця здатна до оновлення сучасного виробництва, що має орієнтуватися на інтенсивний розвиток. Вирішальну роль у виробництві відіграє ініціативно-перетворювальна діяльність, творчий пошук. Отже, для ефективного функціонування будь-якої галузі виробництва потрібна виробнича творчість як масове явище. А це вимагає постійного професійного самовдосконалення працівника.