§ 31. Синхронний переклад текстів на професійну тематику
258. Особливий талант
Будь-який професійний перекладач повинен досконало знати іноземну й рідну мови, я також володіти предметом розмови. Для синхроніста цього недостатньо, “Синхроністи – люди особливі, – говорить директор центру усних перекладів компанії “ЕГО Транслейтінг” Моніка Панавене, – у них працюють в інтенсивному режимі одночасно обидві півкулі головного мозку, Слухати й аналізувати, синтезувати й вимовляти. Це особливий талант, який відточують роками.
Класик синхронного перекладу Олександр Швейцер у своїй книзі “Очима перекладача” описує випадок, коли перекладачу ООН довелося
Навантаження, яке відчуває синхроніст, настільки високе, що для успіху заходу, який може тривати багато годин, необхідна робота двох або більшої кількості перекладачів, що змінюють один одного кожні двадцять хвилин. Сучасний синхронний переклад – це завжди робота цілого колективу, до якого, крім перекладачів, входять технічні працівники, конференц-менеджери, менеджери по роботі з ресурсами. І розвиток синхронного перекладу – це не тільки розвиток технологій, а й, насамперед, створення чіткої організації процесу праці, аж до дрібниць: щоб обладнання працювало бездоганно, щоб стілець в кабінці був зручним і на столі у перекладача завжди була вода.
Значимість праці синхроніста добре розуміють ті, чиї промови вони перекладають. Адже, як сказав Денис Жук: “Від кожного слова синхронного перекладача може залежати доля і рівень міжнародних відносин. Синхроніст – це сполучна ланка між людьми, державами і культурами”.
259. К концу 1920-х годов на международных конференциях и совещаниях практиковался последовательный перевод и речь оратора переводилась другими рабочими языками после ее прослушивания. В зависимости от количества рабочих языков, принятых на собрании разноязчных участников, каждое выступление последовательно повторялось с трибуны несколько раз, что приводило к большой потере времени.
Идея синхронного перевода появилась в 20-х родах XX века благодаря американскому бизнесмену Здварду Филейну.
Личный переводчик президента Дуайта Эйзенхауэра – Лион Дастерт, в 1946 году организовал демонстрацию синхронного перевода на заседании ООН. Незаменимым синхронный перевод стал после проведения Нюрнбергского процесса (судебный процесс над главными нацистскими военными преступниками проводился в 1945-1946 годах), в ходе которого использовались английский, французский, русский и немецкий языки.
Сегодня переводчики-синхронисты задействованы на всех международных конференциях, переговорах, других мероприятиях. Служба синхронного перевода ООН насчитывает шесть секций: по числу рабочих языков, в том числе и украинского.
Первое оборудование для синхронного перевода было сделано в Америке. Система синхронного перевода состоит из двух пар наушников и микрофона для переводчиков, а также набора наушников или переносных приемников по числу участников, ожидающих перевода. При переводе переводчикам-синхронистам предоставляется место в изолированной кабине. С помощью аппаратуры усиления перевод подается слушателям в наушники.
Синхронный перевод, как правило, применяют в ходе мероприятий, проводимых в больших конференц-залах или аудиториях (конференции, семинары, презентации) и в которых принимает участие большое количество людей.
260. Добрий день! Я Марія Жук, учениця Донецької загальноосвітньої школи № 426. Захоплююсь вивченням екологічної ситуації в Україні. До вивчення цієї проблеми мене спонукало те, що кожного дня з різних мас-медійних засобів можемо чути про погіршення стану навколишнього середовища. Виникає запитання: а що ж є чинниками забруднення? Тому тема моєї доповіді “Промисловість – основний забруднювач атмосферного повітря”.
Hello! Му name is Maria Zhuk, I’m a student of Donetsk secondary school № 426. My very interested in the research of ecological situation in Ukraine. My motivation comes from everyday news reports in mass media about environmental degradation.
The question is: what are the main reasons of pollution? Therefore, the subject of my report is “Industry as a major polluter of air”.
261. Гумор великих…
Лайне Рассел: Єдиний гідний спосіб відповісти на образу – проігнорувати її. Якщо неможливо проігнорувати – будьте вище, якщо не в змозі бути вище?- посмійтеся над нею, а якщо не можете посміятися, ймовірно, ви її заслужили.
***
Бернард Шоу. Одного разу великого драматурга запитали:
– Чим відрізняється критик від кравця?
– Мій кравець, – відповів Шоу, – набагато розумніший за моїх критиків. Перш ніж пошити костюм, він знімає мірку. А критики переносять свою стару мірку на мої нові п’єси. Але “мірку” з Шоу зняти нелегко – не кожен дотягнеться.
***
Коли Марк Твен був редактором газети, якось він повернув молодому автору рукопис з таким листом:
“Дорогий друже! Авторитетні лікарі рекомендують письменникам їсти більше риби, оскільки фосфор – це будівельний матеріал для мозку. Я не великий знавець цього, але, якщо рукопис, який я вам із задоволенням повертаю, – точне відображення того, що ви зазвичай пишете, то, на мій погляд, для початку вам цілком достатньо парочки китів середнього розміру”.
***
Мікеланджело зобразив Медічі ставним красенем, хоча насправді той був горбатим.
– А хто буде про це знати через 500 років? – сказав художник у відповідь на непорозумілі запитання.
***
Одного разу під час навчання в Геттінгені Нільс Бор погано підготувався до колоквіуму, і його виступ виявився слабким. Бор, однак, не занепав духом і наприкінці з посмішкою сказав:
– Я вислухав тут стільки поганих виступів, що прошу розглядати мій нинішній як помсту.
***
Семюеля Шарпа, англійського хірурга, одного разу викликали до якогось лорда з приводу незначної ранки. Оглянувши хворого, хірург звелів, щоб слуга лорда щодуху біг в аптеку за ліками. Почувши про такий поспіх, лорд зблід.
– Моя рана, вочевидь, дуже небезпечна, якщо потрібна така терміновість.
– Так, якщо ваш слуга не побіжить щосили, то я боюся…
– Що може статися?
– Боюся, що ваша рана загоїться ще до його повернення.
261.2. Вибір професії – це велика відповідальність, адже саме від нього залежить наше майбутнє. Кожен ще з дитинства мріяв стати чи то вчителем, чи то адвокатом, чи то космонавтом, чи лікарем, проте найбільше це питання турбує тоді, коли потрібно остаточно зупинитись на тому чи іншому фахові. Очі просто розбігаються від величезної кількості навчальних закладів.
Серед усіх напрямів найбільше мені припала до душі професія лікаря, адже неодноразово можемо чути: “Вся надія на Вас, лікарю…”. Ці слова промовляють самі за себе. Від цих людей залежать долі не просто окремих людей, а й цілих сімей. Обираючи шлях благородного служіння людям, я відчуваю, що потрібно бути готовим до тих життєвих і професійних труднощів і розчарувань, що час від часу ставатимуть на перешкоді. Цей фах вимагає чимало сил, щоб нести відповідальність за результати своєї роботи.
Професія лікаря – це завжди боротьба. Боротьба зі смертю, стражданнями людей і, врешті-решт, боротьба із собою. Щоб прийти до успіху, потрібно навчитися любити людей, з якими працюєш, неодноразово вболівати за їхнє здоров’я, бути психологом для кожного пацієнта.
Відома українська письменниця Ліна Костенко відзначала: “Єдиний, хто не втомлюється – час. А ми живі, нам треба поспішати зробити щось, лишити по собі…”. І саме лікар залишає в серцях людей почуття вдячності за уважне ставлення, чуйність, доброзичливість.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)