РОЗДІЛ III ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XIX СТ.
ТЕМА 3. ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
§21.Театр корифеїв. Перший український стаціонарний театр у Києві. Творчий шлях М. Заньковецької
Театр корифеїв
Перша об’єднана професійна театральна трупа, до якої увійшли кращі митці, корифеї* української сцени, була створена М. Кропивницьким – видатним українським драматургом, режисером, музикантом і актором – у 1882 році. Театр корифеїв знаменує собою розквіт українського професійного театру XIX ст.
Як продовжувач традицій Великого Кобзаря, М. Кропивницький
Драматургія М. Кропивницького пов’язана з фольклором, із кращими зразками української класичної літератури, зокрема з творчістю І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У ній відчутні також традиції світових майстрів слова В. Шекспіра, Ж. Б. Мольєра, О. Пушкіна.
*Корифей (від грец. вождь, ватажок) – у давньогрецькому театрі – керівник
М. Кропивницький у ролі Тараса Бульби
П. Саксаганський у ролі Козака-гуляки
Сцена з вистави М. Кропивницького “По ревізії”
Театр М. Кропивницького був на той час справжнім джерелом української культури. Митцю вдалося об’єднати талановитих акторів: братів Тобілевичів (псевдоніми: Івана – Карпенко-Карий, Миколи – Садовський, Панаса – Саксаганський), Михайла Старицького, Марію Заньковецьку та ін.
Одним із найвидатніших діячів українського театру корифеїв був І. Карпенко-Карий. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них – “Безталанна”, “Наймичка”, “Мартин Боруля”, “Сто тисяч” та ін. Його акторська творчість позначена щирістю і психологічною глибиною почуттів.
Із театром корифеїв також пов’язані імена П. Саксаганського і М. Заньковецької, для яких театр став єдиним покликанням у житті.
Панас Саксаганський – багатогранний видатний актор з надзвичайним темпераментом, даром перевтілення, блискучою технікою. Серед його ролей були комедійні, драматичні та трагічні. За своє творче життя Саксаганський зіграв понад сто головних ролей і багато епізодичних. І кожна з них – вершина акторського мистецтва: Возний (“Наталка Полтавка”), Богун (“Богдан Хмельницький”), Голохвастов (“За двома зайцями”), Солопій Черевик (“Сорочинський ярмарок”), Бондар (“Бондарівна”).
Чималий і режисерський доробок митця. Він поставив понад 80 п’єс, а також написав дві власні комедії “Лицеміри” і “Шандрапа”. В історії культури важко знайти сім’ю, яка б дала таке сузір’я талантів, як сім’я Тобілевичів, де було шестеро дітей і четверо з них стали корифеями національного театрального мистецтва: драматург і актор І. Карпенко-Карий, актори М. Садовський і П. Саксаганський, їхня сестра – відома актриса і співачка М. Садовська-Барілотті. До того ж у родину Тобілевичів увійшли найкращі артистки українського театру: М. Заньковецька (стала дружиною Миколи) та С. Тобілевич (дружина Івана). Родину Тобілевичів справедливо називають основою українського театру.
М. Садовська-Барілотті
(1 votes, average: 5,00 out of 5)