Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ
§ 80. Темперамент і характер
Типи нервової системи людини і темперамент. Навіть ваш не дуже великий життєвий досвід підказує, що люди відрізняються за енергійністю й витривалістю, за темпом роботи, за тим, наскільки емоційно вони реагують на успіх або невдачу. Що є причиною індивідуальних особливостей психіки й поведінки людини?
Ще в епоху античності видатний лікар Гіппократ припустив, що психічний склад людини визначається темпераментом – співвідношенням чотирьох рідинних середовищ організму:
Завдяки дослідженням І. П. Павлова було встановлено зв’язок між індивідуальними особливостями психіки людини і властивостями центральної нервової системи – силою, врівноваженістю і рухливістю збудження і гальмування нервових
Людям з сангвінічним типом темпераменту властива нервова система сильного врівноваженого рухливого типу (однаково сильні процеси збудження і гальмування з високою рухливістю і врівноваженістю). Холеричному темпераменту відповідає сильний неврівноважений рухливий тип нервової системи (велика сила збудження і гальмування, висока рухливість нервових процесів). Для флегматиків є характерною нервова система урівноваженого інертного типу (велика сила нервових процесів, низька їх рухливість, врівноваженість процесів збудження і гальмування). Меланхолічному темпераменту відповідає нервова система слабкого неврівноваженого типу (слабкість процесів збудження і гальмування, їх низька рухливість і неврівноваженість).
Мал. 80.1. Типи темпераменту
Мал. 80.2. Ситуація та сама – реакції людей різні: флегматик (а), меланхолік (б), холерик (в), сангвінік (г)
Темперамент і психічна діяльність людини. Як тип темпераменту позначається на поведінці й психічних особливостях людини?
Проявами темпераменту є, перш за все, розумова активність і емоційність. Проявами інтелектуальної активності є допитливість і прагнення до різноманітних вражень, до розумової роботи. Високий ступінь розумової активності часто є характерним для сангвініків і холериків. Емоційний бік темпераменту проявляється через сприйнятливість і збудливість людини. Та сама зовнішня подія спричиняє в людей з різним типом темпераменту реакцію різної сили і стійкості (мал.80.2). У холериків враження виявиться нестійким, а меланхоліки довго не можуть його позбутися. Холерики і меланхоліки імпульсивні, а сангвініки і флегматики емоційно стійкі. Про темперамент людини свідчать швидкість, ритм і темп практичних дій і мовлення, виразність ходи, міміки. Так, повільна плавність мовлення в поєднанні з повільними рухами характерні для флегматика, а кваплива мова, різкі рухи – для холерика.
Характер. Характер – індивідуальне поєднання найбільш стійких і суттєвих властивостей особистості. Проявом характеру є ставлення людини до себе (самовпевненість або самокритичність), до інших людей (егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, брехливість або правдивість тощо), до діяльності (лінощі або працьовитість, ініціативність або пасивність, відповідальність або безвідповідальність тощо).
Властивості темпераменту впливають на формування характеру, і за певного темпераменту одні риси формуються легше, інші – важче. Проте вирішальну роль у тому, яким буде характер людини, відіграють соціальні умови її життя, виховання, а починаючи з певного віку, і самовиховання. Так, імпульсивність – яскраво виражена властивість холерика. Вона може розвинутися в нестримність, запальність, якщо людина не навчиться контролювати свої вчинки. За інших умов виховання завдяки імпульсивності людина стає рішучою, здатною без зайвих вагань і сумнівів йти до поставленої мети. Висока вразливість меланхоліка в одному випадку призведе до боязкості та сором’язливості, в іншому – стане причиною душевної чуйності й естетичної сприйнятливості. Отже, вплив соціальних чинників може компенсувати певні властивості нервової системи або підсилювати їх несприятливі сторони й ускладнювати адаптацію до життєвих умов.
Потрібно розуміти, що правдивими, добрими, тактовними або, навпаки, брехливими, злими, грубими можуть бути люди з будь – яким типом темпераменту. Немає поганих або хороших типів темпераменту, тому не можна виправдовувати дефекти свого характеру природженими властивостями. Необхідно знати про сильні й уразливі сторони власної психіки і цілеспрямовано розвивати позитивні риси характеру.