Травлення в шлунку і кишечнику

Розділ 6 ЖИВЛЕННЯ І ТРАВЛЕННЯ

§ 30. Травлення в шлунку і кишечнику

Шлунок у людини розташований під діафрагмою з лівого боку черевної порожнини. Це порожнистий мішкоподібний м’язовий орган, що здатен розтягуватися, коли до нього потрапляє їжа. Стінки порожнього шлунка утворюють складки, і він має розмір зо два кулаки. Повністю розтягнутий шлунок дорослої людини може вміщувати 2-4 л їжі.

Які функції виконує шлунок? У ньому їжа накопичується, перемішується і зазнає подальшої хімічної обробки (мал. 30.1). Перемішуванню їжі сприяють скорочення

м’язового шару, який, окрім подовжніх і кільцевих м’язів, має косі м’язи. Хімічні зміни відбуваються з їжею під дією шлункового соку. Час перебування їжі в шлунку залежить від її складу: що більше жирів міститься в ній, то довше вона затримується в шлунку.

 Травлення в шлунку і кишечнику

Мал. 30.1. Надходження їжі в шлунок (а); перемішування вмісту шлунка (б); вихід хімусу зі шлунка (в): 1, 4 – сфінктери;

2 – складки слизової оболонки шлунка; 3 – хімус; 5 – дванадцятипала кишка

Шлунковий сік – безбарвна рідина, що не має запаху. Він виробляється численними залозами слизової оболонки

шлунка. У 1 мм2 слизової оболонки міститься приблизно 100 таких залоз. Одні з них виробляють ферменти, інші – соляну кислоту, треті виділяють слиз. У людини зазвичай виробляється 2-2,5 л шлункового соку за добу.

Основним ферментом шлункового соку є пепсин. Він розщеплює молекули білка на простіші молекули, утворені з декількох амінокислот. Пепсин діє лише за температури 35-37°С і за наявності соляної кислоти. Соляна кислота знищує хвороботворні мікроорганізми, виконуючи захисну функцію. Слиз, яким вкрита слизова оболонка шлунка, перешкоджає дії соляної кислоти і пепсину на його стінку, захищаючи її від самоперетравлення і механічних ушкоджень.

У шлунку проковтнуті харчові грудки перетворюються на напіврідку масу – хімус. Час від часу вона виштовхується із шлунка в кишечник через отвір, оточений сфінктером, який перешкоджає поверненню хімусу до шлунка.

 Травлення в шлунку і кишечнику

Мал. 30.2. Дванадцятипала кишка (а); підшлункова залоза (б); жовчний міхур (в); печінка (г); шлунок (д):

1, 2, 3 – протоки печінки, жовчного міхура і підшлункової залози; 4 – сфінктер

Травлення в тонкому кишечнику. Відділ тонкого кишечнику, що відходить від шлунка, називають дванадцятипалою кишкою (див. мал. 30.2). її довжина складає близько 25 см. У неї відкриваються протоки підшлункової залози і жовчного міхура. Наступні відділи тонкого кишечнику – порожниста кишка (1,5-2,5 м) і клубова кишка (близько 3 м). Завдяки такій довжині тонкого кишечнику перетравлення їжі відбувається протягом значного часу. Скорочуючись, гладенькі м’язи кишечнику здійснюють перистальтичні і маятникоподібні рухи, що переміщують і перемішують хімус (мал. 30.3).

Під час руху хімус перетворюється на сполуки, які засвоюються організмом. Це відбувається під дією ферментів підшлункової залози та секретів жовчного міхура, а також ферментів, що виділяються залозами тонкого кишечнику. У ньому остаточно розщеплюється близько 80 % вуглеводів і майже 100 % білків і жирів, що надходять з їжею. Білки розщеплюються під дією двох основних ферментів: трипсину та хемотрипсину, вуглеводи – під дією амілаз, жири розщеплюють ліпази. Ці ферменти не працюють у кислому середовищі. Тому для нейтралізації соляної кислоти, яка надходить у складі хімусу до тонкого кишечнику, його залози та підшлункова залоза виділяють лужні речовини.

У жовчі, що потрапляє в кишечник з жовчного міхура, ферментів немає. Речовини жовчі “розбивають” нерозчинні у воді краплі жиру на дрібніші крапельки. Жири в цих крапельках стають доступнішими для дії ліпаз та ефективніше розщеплюються.

Де саме в тонкому кишечнику відбувається травлення? У цьому процесі розрізняють порожнинне і пристінкове травлення. Завдання порожнинного травлення полягає в тому, щоб роздрібнити великі органічні молекули за допомогою ферментів залоз самого кишечнику і підшлункової залози, а також жовчі. Остаточне розщеплення відбувається під час пристінкового травлення.

На внутрішній поверхні кишечнику неозброєним оком можна побачити безліч складок (мал. 30.4). Розглядаючи їх у мікроскоп, ви побачите численні ворсинки, вкриті клітинами епітелію, які виробляють ферменти, слиз тощо. Придивившись до такої клітини, ви побачите на її мембрані безліч мікроворсинок. Ворсинки та слиз, збагачений ферментами, і є тим середовищем, де відбувається пристінкове травлення.

 Травлення в шлунку і кишечнику

Мал. 30.3. Маятникоподібні (а) і перистальтичні (б) рухи кишечнику

 Травлення в шлунку і кишечнику

Мал. 30.4. Складки і ворсинки на внутрішній поверхні тонкого кишечнику (а); ворсинки (б); епітеліальні клітини з мікроворсинками (в): 1, 2 – лімфатичні і кровоносні судини; 3 – клітини епітелію ворсинок; 4 – мікроворсинки

Саме до нього надходять невеликі молекули, які утворилися внаслідок порожнинного травлення. Між мікроворсинками і в плазматичній мембрані клітин епітелію містяться молекули ферментів. Потрапивши між мікроворсинками, невеликі молекули розщеплюються на ще дрібніші – такі, що можуть бути перенесені через мембрани клітин епітелію. Так розпочинається процес всмоктування речовин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Травлення в шлунку і кишечнику - Біологія


Травлення в шлунку і кишечнику