Історія економічних вчень
КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ
У чому відмінність концепції, висунутої Дж. М. Кейнсом, від попередніх теорій?
Можна виділити такі відмінності.
Якщо А. Маршалл розглядав попит, пропозицію, ціну переважно на рівні окремих фірм, споживачів, тобто на мікрорівні, Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що насамперед слід виявити функціональні зв’язки на макрорівні. Аналіз сукупних, агрегованих економічних параметрів поклав початок новим підходам в економічній науці. Кейнс показав, що економічне зростання залежить
Дж. М. Кейнс показав неспроможність закону Ж. Б. Сея, відповідно до якого виробництво самостійно формує доходи, забезпечуючи рівновагу попиту та пропозиції. Доведено, що розмір попиту не автоматично випливає з пропозиції. Попит, зумовлений рівнем доходів, відстає від їх динаміки. І якщо попит менший від виробленого продукту (і пропозиції), то частина продукції не знаходить збуту. Виникає загальне надвиробництво.
Усупереч думці неокласиків Дж. М. Кейнс стверджував, що ціни не є гнучкими
На відміну від класиків, Дж. М. Кейнс показав, що зростання заощаджень не рівнозначне зростанню інвестицій. Більше того, за певних умов зростання заощаджень може призвести не до зростання, а до зменшення обсягу інвестицій.
У результаті ринковий “автоматизм” не спрацьовує, рівновага не відновлюється. Для досягнення відповідності між основними параметрами ринку необхідна участь зовнішніх факторів, втручання держави.
Заслуга Кейнса в тому, що він розробив нову теорію регулювання виробництва і зайнятості. Він запропонував способи коригування ринкового механізму за допомогою державного макрорегулювання.
Кейнс ввів у арсенал економічної науки нові методологічні підходи, обгрунтував роль мультиплікаційного ефекту, кредитної політики, показав значення низки інших інструментів.
Кейнсіанська теорія справила істотний вплив на напрямки і сфери подальших досліджень. Вона стимулювала розробку системи національних рахунків. З ідеями Кейнса пов’язані обгрунтування основ антициклічної політики, концепція дефіцитного фінансування, створення системи середньострокового програмування.