УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 2. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО ПРО ТИПИ МОВЛЕННЯ. ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ОПИСУ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ

Мета:

– навчальна: повторити й поглибити знання семикласників про типи мовлення, їх функції, удосконалити вміння розрізняти тексти-розповіді, тексти-описи і тексти – роздуми; ознайомити учнів з особливостями побудови опису зовнішності людини;

– розвивальна: удосконалити вміння визначати тему й основну думку висловлювання, його належність до певного стилю;

– виховна: за допомогою дидактичного матеріалу виховувати спостережливість, повагу, чемність у ставленні до людей.

Соціокультурна лінія: моральні цінності і чесноти

людини (порядність, чесність, доброта, гідність, скромність тощо).

Тип уроку: повторення вивченого; урок розвитку комунікативних умінь і навичок.

Перебіг уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

> Прочитайте уважно тексти. Визначте тип, стиль. Чим вони відрізняються? Чи простежується ставлення автора до людини, зовнішність якої він описує?

Текст 1

Максим був чоловік років двадцяти восьми, однак зморшки, що глибоко залягли під великими сірими очима та двома

довгими борознами прорізали навкіс від прямого носа худорляві щоки, робили його набагато старішим. З-під смушевої довговерхої шапки вибивалося пасмо русявого чуба, такі ж русяві вуса підковою спадали від рота, сягаючи нижче різко окресленого підборіддя. Від усієї Максимової постаті віяло силою, було видно – чоловік це сміливий, рішучий, вдачі твердої, трохи похмурої. Одягнений був у просмолену сорочку, заправлену в широкі сукняні штани, залатані на лівому коліні, та в кунтуш з телячої шкіри. З-під кунтуша виглядала почеплена через плече стрічка з запасними кулями і порохом. На широкім реміннім чересі висів розцяцькований мідними гудзиками гаман та швайка. Шабля й рушниця були прив’язані до сідла, до сідла ж були приторочені кирея та аркан (За Ю. Мушкетиком).

Текст 2

Старий відразу помічає, що широка зеленкувата голова начальника має разючу подібність до глянсуватого качана капусти, навіть здиблені рештки волосся схожі на верхні капустяні листки, що сяк-так облямовують западину-лисину. І що найстрашніше: від цього качана-голови віє камінним холодом байдужості, і живими на ньому здаються лише вигнуті скельця та золото окулярів. За ними не видно очей, тільки поверх них, у вислих бровах, ліниво ворушиться брезглива строгість невдоволення, вона виказує і поганий настрій, і шлункову хворобу начальника, від якого зверху пахне парфумами і турецьким тютюном, а знизу тхне ваксою (За М. Стельмахом).

> Прочитати текст. Визначити, до якого типу мовлення він належить. Знайти у тексті мовні засоби, які допомогли авторові описати зовнішність.

От і виросла їм на втіху. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, бровоньки як нашнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки, розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані. Коли було заговорить,

То все так звичайно, розумно, так неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її й слухав; а як усміхнеться та очицями поведе, а сама зачервоніється, так от неначе шовковою хусточкою обітре смажнії уста. Коси в неї, як смоль, чорнії та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушки за дрібушку та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть пороспуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли й не більш, а на шиї… та й шия білесенька-білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана (Г. Квітка-Основ’яненко).

Дослідження-узагальнення

> На основі прочитаного тексту подумати і дати відповіді на запитання.

– Що є відомим, а що новим у тексті?

– За рахунок чого відбувається розвиток думки?

– Чи впливає на опис зовнішності стиль мовлення?

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ

IV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Скласти опис зовнішності людини – значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати ознаки її образу. У словесному зображенні людини важливими є вказівки на вік, зріст, поставу, риси обличчя, одяг, манеру триматися й говорити, ходу тощо).

Опис зовнішності людини складається, як опис предмета. “Даним” (“відомим”) є сам предмет або його “складові” (назви частин тіла, риси обличчя, елементи одягу тощо). “Новим” є ознаки.

Зауважте! Опис зовнішності людини може бути складений у художньому, науковому або діловому стилях.

Мета наукового та ділового описів людської зовнішності – максимально об’єктивно й точно передати особливості її вигляду. Такі описи є стислими й конкретними. Крім того, наукові описи можуть бути узагальненими, тобто відтворювати типову зовнішність, характерну для певної групи людей, підкреслюючи в їхньому вигляді найбільш істотне.

Мета художнього опису зовнішності людини – створити її образ, емоційно вплинути на читача чи слухача, викликати певне ставлення до портретованого. Цього досягають вживанням оцінних слів (Що то за дівчина, Боже мій, світе мій! Да така ж красна, як маківочка! (Марко Вовчок.) або добором відповідних художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор тощо (напр.: В тракториста очі – наче дві волошки, на лиці рум’янім – ластовиння трошки (О. Довгий). Волосся руде, золоте ластовиння, як сонячний зайчик, мінливе лице (М. Бажан). Зазвичай оцінні слова й відповідно дібрані художні засоби поєднуються (напр.: Він був гарний хлоп’яга, білявий, веселий, мов бджілка в маю (Л. Первомайський). Чорнява-пречорнява, з великими темними очима, нестерпно красива, особливо у великій бабиній хустці, яку напинала аж на лоба (Ю. Мушкетик).

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ




УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 2. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО ПРО ТИПИ МОВЛЕННЯ. ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ОПИСУ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ