Мета:
– навчальна: повторити й поглибити знання семикласників про типи мовлення, їх функції, удосконалити вміння розрізняти тексти-розповіді, тексти-описи і тексти – роздуми; ознайомити учнів з особливостями побудови опису зовнішності людини;
– розвивальна: удосконалити вміння визначати тему й основну думку висловлювання, його належність до певного стилю;
– виховна: за допомогою дидактичного матеріалу виховувати спостережливість, повагу, чемність у ставленні до людей.
Соціокультурна лінія: моральні цінності і чесноти
Тип уроку: повторення вивченого; урок розвитку комунікативних умінь і навичок.
Перебіг уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
> Прочитайте уважно тексти. Визначте тип, стиль. Чим вони відрізняються? Чи простежується ставлення автора до людини, зовнішність якої він описує?
Текст 1
Максим був чоловік років двадцяти восьми, однак зморшки, що глибоко залягли під великими сірими очима та двома довгими борознами прорізали навкіс від прямого носа худорляві щоки, робили його набагато старішим.
Текст 2
Старий відразу помічає, що широка зеленкувата голова начальника має разючу подібність до глянсуватого качана капусти, навіть здиблені рештки волосся схожі на верхні капустяні листки, що сяк-так облямовують западину-лисину. І що найстрашніше: від цього качана-голови віє камінним холодом байдужості, і живими на ньому здаються лише вигнуті скельця та золото окулярів. За ними не видно очей, тільки поверх них, у вислих бровах, ліниво ворушиться брезглива строгість невдоволення, вона виказує і поганий настрій, і шлункову хворобу начальника, від якого зверху пахне парфумами і турецьким тютюном, а знизу тхне ваксою (За М. Стельмахом).
> Прочитати текст. Визначити, до якого типу мовлення він належить. Знайти у тексті мовні засоби, які допомогли авторові описати зовнішність.
От і виросла їм на втіху. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, бровоньки як нашнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки, розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані. Коли було заговорить,
То все так звичайно, розумно, так неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її й слухав; а як усміхнеться та очицями поведе, а сама зачервоніється, так от неначе шовковою хусточкою обітре смажнії уста. Коси в неї, як смоль, чорнії та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушки за дрібушку та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть пороспуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли й не більш, а на шиї… та й шия білесенька-білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана (Г. Квітка-Основ’яненко).
Дослідження-узагальнення
> На основі прочитаного тексту подумати і дати відповіді на запитання.
– Що є відомим, а що новим у тексті?
– За рахунок чого відбувається розвиток думки?
– Чи впливає на опис зовнішності стиль мовлення?
ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ
IV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Скласти опис зовнішності людини – значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати ознаки її образу. У словесному зображенні людини важливими є вказівки на вік, зріст, поставу, риси обличчя, одяг, манеру триматися й говорити, ходу тощо).
Опис зовнішності людини складається, як опис предмета. “Даним” (“відомим”) є сам предмет або його “складові” (назви частин тіла, риси обличчя, елементи одягу тощо). “Новим” є ознаки.
Зауважте! Опис зовнішності людини може бути складений у художньому, науковому або діловому стилях.
Мета наукового та ділового описів людської зовнішності – максимально об’єктивно й точно передати особливості її вигляду. Такі описи є стислими й конкретними. Крім того, наукові описи можуть бути узагальненими, тобто відтворювати типову зовнішність, характерну для певної групи людей, підкреслюючи в їхньому вигляді найбільш істотне.
Мета художнього опису зовнішності людини – створити її образ, емоційно вплинути на читача чи слухача, викликати певне ставлення до портретованого. Цього досягають вживанням оцінних слів (Що то за дівчина, Боже мій, світе мій! Да така ж красна, як маківочка! (Марко Вовчок.) або добором відповідних художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор тощо (напр.: В тракториста очі – наче дві волошки, на лиці рум’янім – ластовиння трошки (О. Довгий). Волосся руде, золоте ластовиння, як сонячний зайчик, мінливе лице (М. Бажан). Зазвичай оцінні слова й відповідно дібрані художні засоби поєднуються (напр.: Він був гарний хлоп’яга, білявий, веселий, мов бджілка в маю (Л. Первомайський). Чорнява-пречорнява, з великими темними очима, нестерпно красива, особливо у великій бабиній хустці, яку напинала аж на лоба (Ю. Мушкетик).
V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ