УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

641. ТуреЧчИна – турЦьКої

[турЧ:ина] – [турЕЦ‘койі]

НароДИти – нароДжЕння

[народТи] – [нарДжен’:я]

ПеребіГТи – перебіЖЧики

[переб’Гти] – [переб’ішчики]

Мати – матіР’ю

[мТи] – [мТ’ірйу]

СтоГнАти

– стогІН

[стогнТи] – [стГ’ін]

[д] і [ж], [д] і [з] позначають окремі звуки, якщо вони стоять на межі префікса і кореня: [п’ідземний].

[Дж] і [Дз] позначають один звук, якщо вони входять до кореня: [ДзВін].

643. [хоДж], [ДзИгар’], [ДзОт], [п’іДзМний], [ДжЕирЛ’це], [ДзВеин’Ти], [нарДжЕин’:а], [п’іДжИевТи],

[п’іДзВ’Тний], [в’іДзНачТи], [др’ЖДж‘і], [ДжМ’Л’], [віД‘звук], [п’іДзЕимЛ’:а], [в’ДзИев], [пробДжУватис’а], [поДз‘Баний].

645.[вод], [ворНа], [вулкН].

[веит], [веилиечТи], [варН].

[в*ідгоуртТи], [в’ідв’Йати], [в’За].

[кЙі], [пиес], [л’уб

[взМку], [заВжд], [вК], [д’Чина], [прДа].

646. [веисн], [вЛиечка], [рЧеин’ка].

[пДушка], [зоузЛ’а], [соб’.

[леихкЙ], [д’Хт’у], [н’Хт’і].

[прЗ’ба], [молод’б], [йагб].

[сформувТи], [сц’Пити], [с:еирДини].

[в’ітсПати], [рос:Пати], [беск’інЧно].

[гПка], [мШка], [роспСка].

647. [надДжЕрелМ], [нерД’с’а], [с чМ], [рож:Рити], [прин’Ш:и], [вмШчуйец’:а], [вБац’:а], [не мас’:а], [кориц:е], [на кв’ц’:і], [на дос’ц’і], [бл’уц:е], [егзТиека], [см’ійС’:а], [закв’Ч:ана], [в’іч:Зна], [у р’іц’:і], [на грС’ц’і], [у книз’ц’і], [в’iч:eипC’a], [в’іц:в’іст], [п’ід дзРкалом], [дошчНий], [навчЙец’а].

643. Навчається – 10 букв, 8 звуків; сьогодні – 8 букв, 7 звуків; гедзь – 5 букв, 4 звуки; джерело – 7 букв, 6 звуків; її – 2 букви, 4 звуки; їхньої – 6 букв, 7 звуків; дзенькіт – 8 букв, 6 звуків; ймовірно – 8 букв, 8 звуків; ймення – 6 букв, 5 звуків; трьох – 5 букв, 4 звуки; возз’єднання – 11 букв, 10 звуків; підносься – 9 букв, 7 звуків; піднісся – 7 букв, 6 звуків.

649. [букТ], [пЧ:], [вуглеимвД], [мТи], [футл’ар]

[бйуч], [пйучЙ], [вйунк’іс’т’], [мйТа], [фйуфйу]

[б’ур], [п’ур], [в’уртембРг], [м’ус’л’і], [ф’узел’Ж]

[р’Сно], [р’ядн], [р’Д], [р’угзК], [р’Мсати]

[бурйН], [п’Рйа], [подвРйа], [мТ’рйу]

Вживання апострофа

Апостроф ставиться;

1. Перед я, ю, е, ї після б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

– на початку кореня: в’юн, п’ять;

– після голосного: здоров’я, солов’ї;

– після р: черв’як, арф’яр.

2. Після р, якщо далі у вимові чується [й]: [бурйан], [карйер].

3. Після префіксів від, під, над, перед, роз, без, з, в, об, між: під’юдити, між’ярусний.

4.У словах іншомовного походження та похідних від них перед я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф. г, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер, п’єдестал, Монтеск’є.

651. Різдвяний, різьбяр, торф’яний, свято, Святослав, надвечір’я, без’язикий, реп’ях, пів’юрти, Кам’янка.

652. Уманський, доньчин, менший, тьмяний, неньчин, матінці, рибалці, п’ятдесят, повірте, станьте, призьба, різкий, баский, вузький.

М’який знак уживається:

– у дієсловах на – ться: коситься, проситься;

– у суфіксах – ськ-, – цьк-, – зьк-: запорізький (винятки: баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, порский, плаский, різкий);

– У буквосполученнях – льц-, – льг-, – яьц, – ньч-, – сьц-, – сьч-, якщо вони походять від – льк-, – ньк-, – ськ-: доНькА – доНьцІ.

655. О-ди-нД-цять, сім-десТ, чер-го-вЙ, д-брий, гур-т-жи-ток, ви-мО-ва, в-го-да, в-па-док, ку-лі-н-рія, квР-тЛ, кі-ло-мТр, ба-р-метр, нав-чН-ня, за-нТ-тя, др-ва, -лень, доч-к, дВ-чи-на, оз-н-ка, лС-тів-ка, ве-ре-те-н, ко-р-мис-ло, кро-пи-в, киш-к, прос-тЙ, з-хід, нав-з-єм, нК-леп, до-від-нК, до-го-вР, пе-р-спів, рЗ-бір, про-від-нК, до-по-ві-дЧ, ал-фа-вТ.

II І ІІІ ІІ II ІІ

660. А 1. Учнівство, рідня, молодь, студентство, козацтво, товариство.

I ІІ ІІ ІІ II І

2. Кава, цукор, молоко, масло, залізо, руда.

IІІ ІІІ ІІІ ІІІ ІII ІІІ ІІІ

3. Темінь, мудрість, сміливість, мужність, любов, вірність, кохання.

ІІ ІІ ІІ ІІ II

4. Ходіння, читання, бродіння, слухання, гуляння.

Б 1. Ножиці, ворота, двері, штани, джинси, меблі, окуляри, шахи.

2. Любощі, радощі, пустощі, пестощі, жалощі, прикрощі, гордощі.

3. Люди, дрова, гроші, джунглі, надра, хащі.

4. Іменини, жнива, канікули, вечорниці.

5. Дріжджі, вершки, консерви, парфуми.

6. Чернівці, Карпати, Черкаси, Суми, Афіни, Альпи.

661. 1. Веселий, високий, сміливий, гарний, лисий, жонатий.

2. Ретельніший, вищий, менший, цікавіший, мудріший, вродливіший.

3. Найголовніший, най дорожчий, найцікавіший, найсумніший, найвеселіший, найкорисніший.

4. Малесенький, ріднесенький, гарнесенький, веселесенький, цікавісінький, веселісінький.

5. Міський, дерев’яний, скляний, шкільний, український, тепличний.

6. Олесин, батьків, Сергіїв, місячний, вовчий, заячий, Маріїн, Тетянин,

7. Ясен, рад, зелен, свіж, сумен, хорош, золот, повен.

662. 1. а) П’ять, одинадцять, тридцять, дев’яносто, двадцять два;

Б) кілька, декілька, кільканадцять-, кількадесят, кількасот;

В) двоє, четверо, десятеро, двадцятеро, тридцятеро, п’ятеро;

Г) одна друга, п’ять сьомих, три цілих, дві десятих, одна восьма, три сімнадцятих;

2. Один, чотири, вісім, тридцять, сорок, сто.

3. Один, одна, одне.

4. Один, одні.

5. Перший, мільйонний, трьохтисячний, дванадцятий, п’ятий, сороковий.

663. 1. Я, ти, ми, ви, вони.

2. Себе, собі, собою, на собі.

3. Мій, наш, твій, ваш, їхній, його.

4. Цей, той, такий, стільки, отакий.

5. Всякий, весь, кожний, сам, самий, інший.

6. Хто?, що?, який?, чий?, котрий?

7. Хто, що, чий, який, скільки.

8. Хтось, який-небудь, абихто, щось, дехто.

9. Ніхто, ніщо, ніякий, нічий, жодний.

664. 1. Дбати, їстоньки, писати, прочитати, говорити.

2. Пишу, пишемо, пишеш, пишете, пише, пишуть.

3. Думав, думала, думало, думали, говорив, говорили.

4. Вивчу, будуватиму, буду працювати, малюватиму, напишу.

5. Пише – пишуть, читає – читають, хоче – хочуть, співає – співають, одягає – одягають.

6. Бачить – бачать, голубить – голублять, носить – носять, стоїть – стоять, біжить – біжать.

7. Ніс – несла – несло – несли; писав – писала – писало – писали; беріг – берегла – берегло, берегли; вірив – вірила – вірило, вірили; мовчав – мов – чала – мовчало, мовчали.

8. Вилікує – вилікують, закурличе – закурличуть, запливе – запливуть, прошепочуть – прошепоче, винесе – винесуть.

9. Полагодить – полагодять, вивчить – вивчать, простоїть – простоять, простить – простять, побоїться – побояться.

10. Нестиму – нестимемо, буду нести – будемо нести, малюватиму – малюватимемо, буду малювати – будемо малювати; ходитиму – ходитимемо, буду ходити – будемо ходити; ловитиму – ловитимемо, буду ловити – будемо ловити.

11. Передплатив би – передплатила б – передплатили б; прочитав би – прочитала б – прочитали б; спік би – спекла би – спекли би; просив би – просила б – просили б; любив б – любила б – любили б.

12. Ходімо, працюймо, читаймо, говорімо, біжімо.

13. Сяючий, посивілий, працюючий, почорнілий, розквітаючий.

14. Списаний, зроблений, прочитаний, оновлений стертий.

Працюючий – особл. ф. дієсл. – дієприкм., п. ф. – працюючий, чол. р., оди., Н. в., недок. в., теп. ч., акт., означ.

Почорнілий – особл. ф. дієсл. – дієприкм., п. ф. – почорнілий, чол. р., Н. в., док. в., мин. ч, акт., означ.

Розквітаючий – особл. ф. дієсл. – дієприкм., п. ф. – розквітаючий, чол. р., ода., Н. в., недок. в., теп. ч., акт., означ.

Прочитаний – особл. ф. дієсл. – дієприкм., п. ф. – прочитаний, чол. р., одн., Н. в., док. в., мин. ч. пас., означ.

Оновлений – особл. ф. дієсл. – дієприкм. п. ф. – оновлений, чол. р., одн. Н. в., док. в., мин. ч., пас., означ.

Стертий – особл. ф, дієсл. – дієприкм., п. ф. – стертий, чол. р,. одн., Н, в., док. в., мин. ч., пас., означ.

665. 1. Гарно, весело, цікаво, швидко, довго.

2. Трохи, двічі, тричі, мало, багато.

3. Напам’ять, нашвидкоруч, по-весняному, босоніж, по-літньому.

4. Вдома, угорі, внизу, звідти, збоку.

5. Донині, допізна, ввечері, засвітла, опівночі.

6. Згарячу, знічев’я, здуру, спросоння, мимоволі.

7. Навмисне, назло, наперекір.

8. По-заячи, по-ведмежи, навкруги, верхи, пошепки,

9. Потричі, насторожі, двічі, вночі, позаочі.

10. Додому, дотепер., абикуди, віднині, чимраз.

11. По двоє, рік у рік, на жаль, з дня на день, до побачення.

12. По-дружньому хоч-не-хоч., по-латині, ось-ось, де-не-де.

667. Не належать до словосполучень:

– іменники або займенники з прийменниками (на пам’ять, перед очима, упродовж року, над морем);

– головні члени речення;

– слова, з’єднані сполучниками (ніч і день);

– власні назви (Леся Українка, Середземне море, Київська область);

– фразеологічні звороти (байдики бити);

– складені форми майбутнього часу (буду переписувати);

– складені форми вищого і найвищого ступенів порівняння (найбільш дотепний).

Дорога широка, учень кмітливий – словосполучення (є головне і залежне слово).

669. 1) Море – моря, морю, море, морем, па море; моря, морів, морям, моря, морями, на морях – Словоформи,

2) Море по коліно – сполучення слів.

3) Тепле море – словосполучення.

4) Я люблю відпочивати на морі – просте речення.

1) Смуток – смутку, смутку, смуток, смутком, на смутку; смутки, смутків, смутком, смутки, смутками, на смутках – словоформи.

2) Смуток і печаль – сполучення слів.

3) Постійний смуток – словосполучення.

4) Треба намагатися не пускати смуток у душу – просте речення.

1) Посадити – посаджу, посадив, посадили, посадять – словоформи.

2) Посиденьки справляти – сполучення слів.

3) Посадити дерево – словосполучення.

4) Я посадив гарні квіти – просте речення.

1) Три – трьох, трьом, три, трьома, на трьох – словоформи.

2) За тридев’ять земель – сполучення слів.

З) Три троянди – словосполучення.

4) Три білі ромашки стояли у вазі – просте речення.

1) Я – мене, мені, мною, на мені – словоформи.

2) Я і учитель – сполучення слів.

3) Знайти мене – словосполучення.

4) Я йду – речення.

1) Швидко – словоформ немає, слово незмінне.

2) Швидко і якісно – сполучення слів.

3) Швидко прочитати – словосполучення,

4) Учень швидко виконав домашнє завдання – просте речення.

ПОЯСНЕННЯ

Прийменник – службова частина мови, яка виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності від інших слів у реченні.

Сполучник – службова частина мови, яка з’єднує однорідні члени речення або частини складного речення.

Частка – службова частина мови, яка надає словам з реченням додаткових відтінків та значень.

670. Без кореКтур, Не стишує, Після потопу, Не знаю, Після нас, В якІ, Не втомлюється, Треба поспішати.

671.

Сполучення слів	Словосполучення	Речення
Замилювати очі Найбільш вразливий День за днем Над чорним морем День і ніч Протягом місяця Виконав би Між небом і землею	Джерельна вода Піду подивлюся Орлиний зір Моя думо Вийти в космос Допитливі гімназисти Дякую вам Сталося через необережність Знати достеменно Залишив напризволяще Де-не-де видно Комп’ютерний клас Золота осінь Білий сніг Трояндова революція Біла акація П’ять років Хтось із вас Метеоритні опади	Чорніє млин. Жовтіє листя. Стугонить узбережжя. Щебечуть солов’ї. Сніг біліє.

673. Ви Часто Буваєте в лісі, у ПОлі або Просто На природі? А може Дехто з вас любить слухати Ніч? Що ж, Це Не дивина. Адже Від спілкування З природою ВиОтримуєте Насолоду. І якщо у Вас Немає годинника – не біда. Час вам Підкаже природа.

Першим, Хто Зацікавився Цим Явищем, Був Шведський біолог Кайл Лінней. Він Зауважив, що у Більшості, рослин Ритм цвітіння, а у Птахів Спів Збігаються зПевним Часом доби.

Адже Квіти Доволі Чутливі До змін тЕмпературИ та Вологості Повітря. Одні з них Потерпають Від вогкості, тому Наприкінці дня Закриваються. Інші ПолюбляютьТепло, але Надто Чутливі до Спеки, тому, зазвичай, Розкриваються Зранку чи В другій половині дня, а коли Сонце Стоїть У зеніті – Закриваються.

Для Справжньої Роботи Біологічного Годинника Важливим є Зв’язок Рослин із Комахами–Опилювачами. Щоб Віддати Пилок і Нектар, Квіти Розкриваються СамеТоді, коли До них Прилітають Бджоли, Джмелі, Оси, Мухи та Метелики. Тому, коли Настає Темрява, Починається Життя Нічних Метеликів–Опилювачів. Біологічні Ритми таДобова Активність Наділяють Птахів Загостреним Відчуттям часу.

Отже, Біологічний Годинник Щодня Не заводять. У нього Немає стрілок, але Працює Він Бездоганно. Влітку за ним Можна Точно Визначити час. Ці ОсобливостіЗелених Друзів Можна використати на Садових чи Присадибних Ділянках.

675. Ставлення до історії (керув.), національна історія (узгодж.), власна спадщина (узгодж.), духовна спадщина (узгодж.), визначає рівень (керув.). рівень свідомості (керув.), національної свідомості (узгодж.), втрата мови (керув.), веде до втрати (керув.), втрата мови (керув.), веде до втрати (керув.), втрати ідентичності (керув.), національна ідентичність (узгодж.), автор “Слова о полку Ігоревім” (керув.), наші пращури (узгодж.) вимовляли літеру (керув.), літеру г (керув.), вимовляється зараз (приляг.), вимовляється українцями (керув.), назва Україна (керув.), вживалася в літописах (керув.), південні землі (узгодж.), землі держави (керув.).

677. 1. Уже вербовий березень відспівав свою мелодію на сопілці і поплив з гір у доли швидкими потоками. 2. Весна невдовзі скресне промінцями, мама ступить на розвесняну стежку, розкине руки назустріч оселі, нібито уздрівши кревну родину. 3. Ледь сонце зблисне, першоцвіт з’явиться – і бджілки-трудівниці дзижчать благовісно у повітрі, віщують весну. 4. Три козацькі загони покотилися вогненними смерчами по Кримові. 5. Все було повите серпанком, весняне небо поближчало й пом’якшало, його синява неначе аж просіювалася донизу, запорошуючи повітря рідненьким пилком із отих пухнастих квіток, що зацвіли у височині.

ПП, ім. СІП, ім. ПП, займ. СІП. прикм. прийм.

678. Велике Діло – добре Слово. Воно часом Дорожче від_усього І

Прикм. ПДП, дієсл. ПДП, дієсл.

Потрібне людині, як хліб, як мед, як жива вода. Говорити – не горох Молотити.

ПП, дієсл. СДП, дієсл. ПП, ім. дієсл.

Жити Серед саду – Значить збагнути саму сутність буття. Доля Дозволила

СДП дієсл.

Побачити йому минуле України тільки на мить.

680. 1. Навколо ніч (назив.). Прокльони, стогін, крики (назив.). 2. Ні, ні, облиш! (означ.-особ.) 3. Коло призьби зашумотіло (безособ.). 4. В очах можна було бачити всю душу матері (безособ.). 5. Виходили з села (неознач.-особ.). 6. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь (означ.-особ.). 7. Звеличую усоте вітер, звеличую стократ весну (означ.-особ.).

681. По-блоківськи витончений і холоднуватий вірш Василя Стуса (частина присудка). На сторожі – чоло з чолом (присудок). Дивлюсь – кобзар (присудок). Стоїть – не грає (підмет). У Шевченковій творчості – найповніший образ душі українського народу (присудок). А завтра – він з тебе (присудок). Скажеш – усім приємно (додаток).

682. Юнак не спав кілька ночей. Лежав тихо і міркував над своїм життям. Тулив обличчя в подушку і роздумував: “Але наша перемога і потіха будуть тим більші, наскільки ми не впадемо духом. Не дай мені, доле, зійти без сліду з цього світу!.. Дай мені здійматися до ясних висот, впиватися красою, дай орлиним зором оглядати ту нещасну землю і допоможи творити, щоб полегшити трудівників…”

Обернувся на другий бік і роздумував далі: “Світ лукавий, але під небосхилом є чотири ясні безсмертні сили. Це – сили щастя і краси, що надихають митця. І коли вони здійсняться і наберуть відомих форм, – потягнуть за собою все найкраще на землі. Перша сила – це шалений розмах і прогрес людства, друга – вічно молодечий запал митця, третя сила – це бистра творчість, а четверта – це сила гарячої любові і братерства народів”.

684. Жив, Як учив.

Прикм. прикм. прикм. прикм. прикм. прикм. дієсл.

Самостійний, самолюбний, гордий дивакуватий, убогий, але мудрий, будив дієсл.

Сумління і научав. “Що за життя? – запитував він. – То блукання. Прокладемо собі дорогу, Не знаючи, куди йти, нащо йти. І завжди блукаю між нещасними

Ім. ім. ім.

Степами, колючими чагарями, гірськими виступами – а буря над головою,

Ніде сховатися від неї. Але, – закінчує Григорій Сковорода цю трохи невеселу тираду, – бадьорись!”

Не знаючи – не з дієприслів. пишемо окремо,

Нещасними – можна замінити синонімом бідними.

Ніде – ні з прислівниками пишеться разом.

Ні і чому – між часткою та займенником є прийменник в.

686. Не потребує доведень те, що підставою для характеристик конкретних людей наведеними словами е передовсім їхнє мовлення, спілкування, поведінка (складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним). Великий князь Мономах у своєму “Повчанні”, звертаючись до дітей та всіх, хто слухатиме його “Граматицю”, серед іншого радив: “при старших годиться мовчати, премудрих слухати”, “бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати”, “не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові”, “брехні остерігатись”, “не проминути ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовити” (складне речення; зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком).

Ввічливість – це чемність, дотримання правил пристойності у вчинках і в мовленні, вияв вихованості. Це основа етикетної поведінки, невід’ємна ознака нормальних взаємин між людьми, зокрема в спілкуванні. Іспанський філософ-мораліст XVII століття Бальтасар Грасіан писав: “Грубість шкодить усьому, навіть справедливому й розумному люб’язність усе спрощує: позолотить “ні”, підсолоджує істину, підрум’янить старість” (речення з прямою мовою, безсполучникове складне речення). У всіх правилах важливо “як”. Оце “як” – як сказано, як написано, як поглянуто, як відреаговано і т. п. – для культури спілкування має природне значення; дуже часто саме від нього залежить успіх чи неуспіх контактів між людьми (безсполучникове складне речення).

Част. СІП діесл. ім. займ. сп. СІП ім. прийм. непр., ім. узг., прикм. неузг., ім.

Не потребує доведень Те, що Підставою Для характеристик Конкретних людей

Узг., дієприкм. непр., ім. сп. дії, присл. узг., займ. ПП, ім. узг., прикм.

Наведеними Словами Є Передовсім Їхнє Мовлення, Спілкувальна Поведінка (реч. розпов., неокл., складне, сполучн., складнопідр. з підр. з’ясув.).

[ ], (що…).

1) просте, двоскл., непошир., повне, неускл.

2) просте, двоскл., пошир., повне, ускл. однор. членами

690. 1) доручення;

2) автобіографія;

3) заява.

ПП, займ. СІП, ім., прям., ім. прям., ім. СІП, ім. неузг., ім. пр., ім. СІП, ім.

697. ІІІ. Вона – Засіб Життєдіяльності людини, Інструмент Здобуття Знань, Рушій Узг., прикм. прям., ім,

Науково-технічного Прогресу (реч. розпов., неокл., просте, пошир., повне, ускл. однор. чл. речення).

702. 1) Пишучи автобіографію, слід дотримуватися такої послідовності: назва документа; текст, у якому зазначається: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце народження, відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися); відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи, посад); короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати); дата написання (зліва), підпис (справа).

2) Заяви подаються на папері формату А-4 власноручно в одному примірнику.

3) Прізвище того, хто подає заяву, ставиться у формі родового відмінка без прийменника (чия заява?).

4) Доручення поділяються на особисті (особа доручає особі) та офіційні (установа доручає особі).

5) У заяві реквізити розташовуються у такій послідовності: адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника, на ім’я якого подається заява); адресант (назва установи або посада, прізвище, ім’я по батькові особи (іноді адреса), яка звертається із заявою; назва документа; текст, підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви; дата (зліва), підпис (справа).

6) Доручення недійсне, якщо керівник установи або нотаріус своїм підписом і печаткою не завірив підпис особи, що склала доручення.

7) Автобіографія – це документ, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.

В) Текст автобіографії викладається від 3 особи.

703. 1.

Директору

Харківської гімназії № 1

Іванову С. О.

Учня 11 класу

Іванюка Олексія Сергійовича

2. Прошу надати мені відпустку з 15.02.2011 р. по 18.02.2011 р. за сімейними обставинами (хвороба матері).

3. Автобіографія

Я, Петров С. І., народився 20.09.1989 р. у с. Червоне… району Полтавської області. З 2000 року навчаюсь в загальноосвітній школі №14 м. Полтава.

4) Протягом 2003-2004 року навчалася в… гімназії.

5) У 2008 році вступила до НПУ імені М. П. Драгоманова на філологічний факультет (спеціальність “Українська мова та література, психологія”).