Валютні операції

Фінансовий ринок

ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

6 ТЕМА

ВАЛЮТНИМ РИНОК

6.3. Валютні операції

Валютні операції – це угоди, що укладаються суб’єктами валютного ринку з купівлі – продажу, розрахунків і надання в кредит іноземної валюти на конкретних умовах; це операції з інвестування коштів у цінні папери, пономіновані в іноземній валюті. Усі операції здійснюються між учасниками валютного ринку за ринковим курсом або процентною ставкою.

Можливість обміну валюти однієї країни на валюту іншої країни характеризується

таким поняттям, як конвертованість.

Конвертованість – це здатність валюти обмінюватися на інші валюти.

За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:

Вільно конвертована – валюта, що вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу. У наш час лише деякі держави мають вільно конвертовану валюту: Австрія, Великобританія, Данія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Сінгапур, Німеччина, Японія, Сполучені Штати Америки та інші. Вільна конвертованість у першу чергу свідчить про стійкість економіки країни, можливості

її економічного зростання і, як наслідок, довіру до її національної валюти з боку іноземних партнерів. Деякі вільно конвертовані валюти є резервними валютами;

Частково конвертована – обмінюється на обмежену кількість іноземних валют, у міжнародних розрахунках застосовується з обмеженнями. Наявність обмежень зумовлюється нестабільністю економічного стану країни і незбалансованістю платіжного балансу. Обмеження вводяться урядом або Національним банком. Вони полягають у регламентації операцій із валютою та валютними цінностями. Більшість країн світу, в тому числі й Україна, має частково конвертовану валюту;

Неконвертована – не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території країни. Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження щодо ввезення, вивезення, купівлі, продажу і до яких застосовуються різноманітні заходи валютного регулювання;

Клірингова – розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами – учасницями клірингових розрахунків.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій.

1) з його допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної країни. Локальна її цінність перетворюється в міжнародну;

2) валютний курс виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей;

3) на основі валютного курсу зіставляються ціни на гроші окремих країн, розвиток їхніх продуктивних сил, темпів економічного зростання, а також торговельного і платіжного балансів;

4) зниження курсу національної грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту й зростанню експорту, і навпаки – зростання курсу (ревальвація) призводить до здешевлення обсягу імпорту і падіння обсягу експорту;

5) валютний курс є структурною ланкою механізму реалізації міжнародної вартості товарів та послуг, адже через механізм валютних курсів відбувається перерозподіл національного продукту між країнами, які здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки;

6) валютний курс чутливий до чинників, що визначають політичну й соціальну стабільність країни, її міжнародний авторитет.

На валюшний курс впливають такі фактори:

– зміни обсягів ВВП,

– стан платіжного балансу країни,

– рівень інфляції,

– співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку;

– відсоткові ставки.

Усі ці обставини ускладнюють визначення і вибір режиму валютного курсу.

Всі операції, пов’язані з рухом іноземної валюти, поділяються на два види – поточні та пов’язані з рухом капіталу.

До поточних операцій належать:

– перекази іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочки платежу за експорт – імпорт товарів, робіт, послуг, а також розрахунків, пов’язаних з кредитуванням експортно-імпортних операцій, на термін, що не перевищує 180 днів;

– отримання і надання фінансових кредитів на термін, що не перевищує 180 днів;

– перекази відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами та іншими операціями, пов’язаними з рухом капіталу;

– перекази неторгового характеру в Україну та з України, включаючи перекази сум заробітної плати, пенсій, аліментів, спадщини, а також інші аналогічні операції.

– До валютних операцій, що пов’язані з рухом капіталу, належать:

– прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємства з метою отримання доходу і прав на участь в управлінні підприємством;

– портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

– переведення в оплату нерухомого майна;

– надання і отримання відстрочки платежу за експортом та імпортом на термін, що перевищує 180 днів, а також надання і отримання фінансових кредитів на такий же термін.

Розрахунки за міжнародними операціями між безпосередніми учасниками здійснюються через банки. У зв’язку з цим при котируванні банки встановлюють два курси: курс покупця курс, за яким банк купує валюту; курс продавця – курс, за яким банк продає валюту.

При укладанні угод купівлі – продажу на валютному ринку використовуються такі види курсів:

Крос – курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється за їх курсами щодо курсу третьої валюти. Спот – курс – ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками – кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди.

Форвард (Ф’ючерс) – ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. При укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу.

Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від передбаченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від курсової різниці, а друга зазнає збитків.

При здійсненні угод з валютою розрізняють дату укладання угоди, дату валютування та дату виконання угоди.

Датою валютування називають дату фізичного переміщення коштів. Для безготівкових конверсійних операцій дата валютування збігається з датою виконання угоди, тобто це є дата, коли проводиться реальний обмін грошових коштів. Для поточних конверсійних операцій дата валютування віддалена від дати укладання угоди не більш як на два робочі дні. Для депозитних операцій датою валютування є дата надходження коштів на рахунок позичальника.

Датами валютування і виконання угоди можуть бути тільки робочі дні.

У світовій практиці комерційні банки здійснюють операції переважно на умовах спот. Укладання такої угоди включає вибір обмінюваних валют, фіксацію курсів, встановлення суми угоди, визначення адресу, куди буде доставлена валюта. Для розрахунку курсів валют використовується котирування.

Котирування – встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

У світовій практиці існує два методи котирування:

1) пряме котирування, коли одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти;

2) побічне котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти.

Форвардна угода полягає в тому, що один з її учасників зобов’язується продати іншому валюту через визначений термін за курсом, який фіксується в момент укладання угоди; інший учасник зобов’язується купити дану валюту на умовах, зафіксованих у контракті. Курс, зафіксований у контракті, називається форвардним курсом і складається із курсу спот на момент укладання угоди і премії чи дисконту, залежно від ставок на певний період та від бажаної дохідності форвардної угоди.

Як і на будь-якому сегменті фінансового ринку, учасники валютного ринку проводять хеджування строковими валютними контрактами, тобто здійснюють часткову або повну нейтралізацію несприятливих коливань ринкової кон’юнктури як для покупців, так і для продавців валюти; укладають довгострокові валютні свопи – обмін процентних платежів та номіналу в одній валюті на процентні платежі та номінал в іншій валюті; здійснюють арбітражні угоди – одночасну купівлю та продаж іноземної валюти на різних ринках.

Крім вище перелічених, розрізняють такі види операцій, як валютний арбітраж та складний арбітраж.

Валютний арбітраж – одночасна купівля та продаж іноземної валюти на різних ринках. Прибуток при цьому складається з різниці в курсах на валютних ринках.

Складний арбітраж передбачає роботу з низкою валют на різних ринках.

Арбітражні операції завжди пов’язані з ризиком затримки моменту перепродажу і втрати очікуваного прибутку.

Таким чином, валютний ринок – один із найважливіших сегментів фінансового ринку. Ступінь його розвитку безпосередньо впливає на стан та розвиток економіки. Операції, які проводяться на валютному ринку, тісно пов’язані з комплексом операцій і станом грошового ринку в країні, з ринком капіталів.

Теми рефератів:

1. Місце валютного ринку в системі світової валютної системи.

2. Специфіка міжнародних розрахунків та механізм проведення операцій на валютному ринку.

3. Характеристика міжнародних фінансових інститутів.

4. Регулювання міжнародних валютних відносин.