ЛЮДИНА
ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ
Діти поверталися з лісу. вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що розмістився в долині за кілька кілометрів від села.
Утомлені, знесилені, діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик.
Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати.
Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили! відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
–
Діти зупинилися. Справді, вони забули подякувати.
– Що ж… – каже Роман, – це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
– Варто, – наполягає Марійка. – Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?
Роман усміхнувся. видно, що йому не соромно.
– Ви як хочете, – каже Марійка, – а я повернуся й подякую…
– Чому? Скажи, чи ж це обов’язково треба зробити? – питає Роман. – Адже ми так потомилися…
– Бо ми люди… Якби ми були телята, можна
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
– Важко бути людиною… – сказав він.
Василь Сухомлинський
1. Прочитайте оповідання в особах.
2. Знайдіть у тексті слова Марійки, які змусили Романа повернутися разом з усіма.
1. Доведи Роману, що подяка – це не дрібниця.
2. Поміркуй, чому важко бути людиною.
3. Продовж речення: “Бути людиною – це значить…”
ПЕРЕД СПРАВЕДЛИВИМ СУДДЕЮ
Одній людській громаді був такий звичай: коли людині, що прожила життя, надходив час помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться у світі від неї: повага громади, любов, шана, вічна слава чи всього-на-всього маленька згадка.
І ось настав час помирати Працьовитій людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:
– Скільки років прожила ти на світі?
– Дев’яносто дев’ять.
– Показуй свої роки.
Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки й дерев виросло.
Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина. Оглянув і сказав:
– Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.
Спокійно померла Працьовита людина. Приспіла година помирати неробі.
– Скільки років ти прожив на світі? – питає в нього Справедливий Суддя.
– Дев’яносто дев’ять, – відповідає нероба.
– Показуй свої роки.
А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.
– Що ж, нехай залишиться від тебе забуття, – вирішив Справедливий Суддя.
Нероба помер, і тої ж миті люди про нього забули.
Василь Сухомлинський
1. Знайдіть у тексті слова про те, що залишається після людини на Землі.
2. Обговоріть, що значить “гарно прожити життя”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)