Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
(1945 р. – початок 1950-х років)
§ 7. УКРАЇНА В ПІСЛЯВОЄННІЙ ВІДБУДОВІ
4. Відбудова народного господарства.
Величезні руйнування, яких зазнала економіка України, надзвичайно ускладнювали процеси відбудови. Провідні західні держави скористалися фінансовою допомогою, наданою урядом США за “планом Маршалла”. Сталінське керівництво з ідеологічних міркувань відмовилося від участі в ньому. Тому Україна та інші республіки СРСР мусили покладатися лише на внутрішні ресурси.
Історичний факт
Ідеологічні
В Україну було повернуто лише 15 % підприємств, вивезених на початку війни на схід СРСР. За решту евакуйованого
Україна як складова СРСР застосувала принципово протилежну модель відбудови, порівняно з тією, яку обрали західноєвропейські країни. Вона розпочалася зі стабілізації національної валюти, потім відбудови інфраструктури (доріг, засобів зв’язку та ін.), розвитку сільського господарства, легкої промисловості. Завершальним етапом було відновлення важкої промисловості.
Післявоєнна відбудова в СРСР розпочалася з важкої промисловості. В Україні насамперед відновлювалась електроенергетика, металургія, машинобудування. Необхідні для цього фінанси та ресурси накопичувалися за рахунок економії на сільському господарстві, харчовій і легкій промисловості та соціальній сфері. Продовжував діяти “механізм мобілізації коштів населення”, запроваджений урядом ще на початку війни. Його головними складовими були збільшення податків із населення, збір внесків до Фонду оборони та передплата на державну позику “відбудови і розвитку народного господарства”. Протягом 1946-1950 pp. мешканці України змушені були придбати облігації п’яти позик на загальну суму 118 млрд крб (усі строком на 20 років). Працівники не могли відмовитися від позики, оскільки частина заробітної плати видавалася облігаціями.
Радянське керівництво по-іншому розуміло зміст і завдання повоєнної відбудови важкої індустрії. На Заході це була не стільки відбудова, скільки реконструкція та технологічне переозброєння на основі найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Нові галузі важкої індустрії орієнтувалися на запити легкої та харчової промисловості, будівництва й транспорту.
Сталінська стратегія передбачала лише відновлення довоєнної моделі розвитку народного господарства. Її основу становила примітивна схема прискореної відбудови галузей, які забезпечували військово-промисловий комплекс. Виробництво споживчих товарів і розвиток сільського господарства здійснювалися за залишковим принципом. Відповідно до цієї стратегії в 1946-1950 pp. на потреби важкої промисловості було направлено 80 % капіталовкладень, на розвиток легкої – 13 %, а сільського господарства 7 %.
Відбудова народного господарства здійснювалася під керівництвом командно-адміністративної системи. Вона давала змогу швидко мобілізовувати людей, матеріальні ресурси, переміщати їх з одного кінця країни в інший, зосереджувати на відбудові окремого підприємства, регіону. При цьому згадана система нехтувала економічними інтересами України, не зважала на людські долі. Від – 76 будова здійснювалася так, щоб максимально позбавити економіку України
Спорудження доменної печі № 4 на Маріупольському заводі “Азовсталь”. 1945 р.
Жінки на відбудові Дніпрогесу. м. Запоріжжя. 1947 р.
Самодостатності й якнайбільше задіяти її в загальносоюзну економічну систему. Хоча в післявоєнний час Україна успішно відновлювала та розвивала власну промисловість, вона не змогла претендувати на місце одноосібного лідера. Під час війни виникли нові індустріальні центри в східних районах СРСР, а в після воєнний час вони розвивалися значно швидшими темпами.
Радянське керівництво широко використовувало трудовий ентузіазм робітників. На відбудову Донбасу та Днінрогесу за комсомольськими путівками приїздили тисячі юнаків і дівчат із різних регіонів України. Незважаючи на важкі побутові умови, вони працювали з натхненням. Влада використовувала перевірений нею метод соціалістичного змагання. Цього разу активно пропагувалося гасло “запровадження швидкісних методів”.
Завдяки трудовому подвигу народу за роки першої післявоєнної п’ятирічки (1946-1950) були відбудовані шахти Донбасу, Дніпрогес, гіганти чорної металургії – “Запоріжсталь”, “Азовсталь”, Макіївський, Краматорський, Єнакіївський металургійні заводи. Виросли й нові промислові підприємства: Запорізький трансформаторний, Львівський автоскладальний, Київський мотоциклетний заводи та ін.
Зрештою, у 1950 р. обсяг промислового виробництва перевищив рівень довоєнного 1940 p., як декларувалось у звітах, на 15 %. Правда, сучасні дослідники стверджують, що довоєнного рівня українська індустрія зуміла досягти лише в 1951-1955 pp. Отже, у 1950-х роках УРСР знову ввійшла до числа провідних індустріальних країн Європи. Проте на відміну від них в Україні значно відставала легка та харчова промисловість, сільське господарство, використовувалися застарілі технології.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)