Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН
Тема 2. ВИЩІ СПОРОВІ РОСЛИНИ
§ 32. ВІДДІЛ ПАПОРОТЕПОДІБНІ
Серед груп давніх рослин особливе місце займають папороті. Буваючи у вологих лісах, ви не могли не звернути увагу на трав’янисті рослини з великими красивими пірчастими листками. Це – папороті. Колись вони були володарями рослинного світу. У ті давні часи ці рослини мали вигляд гігантських дерев, що утворювали величезні ліси. Папороті, як і інші вищі спорові рослини, походять від давніх риніофітів. Найбільший розквіт папороті мали в кам’яновугільний
На відміну від своїх близьких родичів хвощів і плаунів, папороті змогли краще пристосуватися до змін умов існування і зараз більше поширені на земній кулі.
Особливості будови. Різні види папоротей відрізняються своїм зовнішнім виглядом, але у їх будові є спільні ознаки, завдяки яким можна легко визначити належність рослин до відділу Папоротеподібні.
Розглянемо будову папороті на прикладі щитника чоловічого, однієї з найпоширеніших в Україні папоротей. Спорофіт цієї папороті
Мал. 76. Папороть: 1 – рослина; 2-листок із сорусами
Особливості розмноження. Спорофіт папоротеподібних панує у їх життєвому циклі розвитку. Розвиток папоротеподібних такий самий, як і у багатьох вищих спорових рослин. У більшості папоротей спори однакові. Це – рівноспорові папороті, до яких належать майже всі наземні представники, зокрема щитник чоловічий. Дозрілі спори щитника чоловічого висипаються із спорангія і проростають на поверхні грунту у невеличкий (близько 1 см) заросток. Заросток папороті і є статевим поколінням, або гаметофітом. На ньому формуються чоловічі та жіночі статеві органи. Гамети, які в них утворюються, зливаються. Важливим моментом для запліднення є обов’язкова наявність води. Із зиготи формується зародок. Певний час зародок живе на заростку, поки не сформує своє коріння та пагін і не перейде до самостійного фотосинтезу (мал. 77).
Але у деяких водяних видів у спорангіях розвиваються спори різної величини – дрібні мікроспори і крупніші макроспори.
Із мікроспор утворюються чоловічі гаметофіти, а з макроспор – жіночі. До таких папоротей, зокрема, належить сальвінія плаваюча (мал. 115, 1). Таким чином, серед папоротеподібних, як і серед плаунів, є різноспорові та рівноспорові рослини.
Багато папоротей мають здатність розмножуватися вегетативно за допомогою виводкових бруньок, кореневищ тощо.
Поширення. Відділ Папоротеподібні є найбільшим серед вищих спорових рослин. На Землі більше ніж 12 тисяч видів папоротей. Ростуть вони на всіх континентах, у різних екосистемах: лісах, пустелях, болотах, зрідка у прісних і солоних водоймах. Найбільша різноманітність папоротеподібних – у вологих тропічних лісах. В Австралії та Новій Зеландії і в наш час ростуть деревоподібні папороті до 25 метрів заввишки і з діаметром стовбура до 50 см, наприклад, альзофіла. Стовбури цих папоротей схожі на колони і не галузяться. Серед сучасних папоротеподібних є ліани, епіфіти, водяні папороті. У лісах і болотах помірних широт трав’янисті папороті іноді утворюють суцільні зарості. В Україні близько 55 видів папоротеподібних, які ростуть у вологих листяних та мішаних затінених лісах, розщілинах скель.
Мал. 77. Розмноження папоротей:
1 – листок із сорусами; 2 – сорус із спорангіями; 3 – спори;
4 – проросла спора; 5 – заросток (гаметофіт); 6 – розвиток спорофіту; 7 – доросла рослина (спорофіт)
Серед усіх відділів спорових рослин Папоротеподібні мають найскладнішу будову вегетативних органів. Завдяки наявності розвинутого кореня, видозміненого на кореневище, стебла, листків вони краще пристосувалися до різноманітних умов навколишнього середовища. Вимерлі насінні папороті були предками насінних рослин.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)