ВІРУС ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ. ПРОФІЛАКТИКА СНІДУ

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ

ВІРУС ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ. ПРОФІЛАКТИКА СНІДУ

СНІД, або синдром придбаного імунодефіциту, викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Вперше захворювання було зареєстровано в Каліфорнії (США) в 1981 р. Вірус імунодефіциту людини вражає в першу чергу клітини білої крові (лімфоцити), які відповідають за імунні реакції. При цьому захворюванні по­ступово пригноблюється імунітет, унаслідок чого знижується опі­рність організму і значно ослабляється його здатність протистоя­ти розвитку злоякісних пухлин. У 1990 р. в світі було зареєстро­вано понад 215 тис. хворих на СНІД, і захворюваність стрімко росте, у тому числі й на Україні. Лікування цього захворювання поки не розроблено, і, на думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, у найближчі роки не з’являться ні вакцини проти СНІДу, ні засоби ефективного лікування. Тому головного значення набуває профілактика зараження ВІЛ.

Зараження вірусом імунодефіциту людини відбувається при попаданні його в кров здорової людини. Це може відбутися: або при переливанні донорської крові, що не пройшла ретельну пере­вірку, або якщо використовуються нестерильні системи для пере­ливання; при попаданні інфікованої крові на пошкоджену (порі­зи, мікротравми) шкіру здорової людини; при статевих контактах з випадковими партнерами

(повії, гомосексуалісти); через несте­рильні голки і шприци (особливо серед наркоманів); від хворої матері до здорового плоду через плаценту; через нестерильні ме­дичні і побутові інструменти під час різних маніпуляцій (опера­ції, порізи при голінні тощо).

Заходи профілактики СНІДу можна підрозділити на дві гру­пи: загальнодержавні й особисті.

Загальнодержавні заходи зводяться до наступних:

– розширення наукових досліджень з проблеми СНІДу (удоско­налення методів ранньої діагностики і розробка способів про­філактики і лікування);

– боротьба з наркоманією і проституцією;

– ретельне обстеження донорської крові;

– ретельна стерилізація медичних інструментів;

– регулярне обстеження на СНІД людей з “групи ризику” (нар­команів, повій і гомосексуалістів);

– широке упровадження одноразових шприців і систем для переливання крові;

– систематична санітарно-освітня робота серед населення, на­правлена на роз’яснення шляхів зараження СНІДом.

– Особисті заходи профілактики: здоровий спосіб життя і не­припустимість випадкових статевих контактів, особливо з людь­ми з “групи ризику”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Ланцюг живлення взимку
ВІРУС ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ. ПРОФІЛАКТИКА СНІДУ