Власність комунальна

Власність комунальна – форма колективної власності, за якої засоби виробництва і результати виробництва та праці привласнюються територіальними колективами (громадами). В. к. закріплена у Конституції України. Аналогом В. к. у зарубіжній літературі і практиці є поняття “муніципальна власність”. Запроваджена в Україні з 1990 з визнанням інституту місцевого самоврядування. Сформувалася шляхом безоплатного передання частки загальнодержавної власності; у розвинених країнах світу – шляхом створення об’єктів В. к. за кошти органів

місцевого самоврядування або викупу приватної або інших форм власності. Об’єктами В. к. є земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації (в т. ч. банки, страхові товариства, пенсійні фонди), житловий фонд, заклади освіти, охорони здоров’я, науки, культури, доходи місцевих бюджетів. З приводу привласнення цих об’єктів між різними суб’єктами (до яких належать органи муніципальної влади, власники підприємств, банків тощо, територіальної громади сіл, міст та інше) виникає певна система
відносин економічної власності у різних сферах суспільного відтворення. Щодо привласнення таких об’єктів, як доходи місцевих бюджетів, витрати цих бюджетів та деякі інші відносини В. к. економічної, то вони обмежуються здебільшого сферою розподілу та споживання. Такі відносини також виникають у разі утворення органами місцевого самоврядування комунальних підприємств, фірм та їх діяльності. На основі економічної В. к. формується відповідне право цієї форми власності, комплекс майнових прав, юридичним вираженням яких є категорії володіння, розпорядження і користування. З 1997 по 2004 чисельність підприємств В. к. збільшилась в Україні з 44558 до 74252. З 1992 по липень 2004 форму власності змінили 68,6 тис. об’єктів В. к.




Власність комунальна